WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія важковиховуваних підлітків - Курсова робота

Психологія важковиховуваних підлітків - Курсова робота

підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан ( проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.
3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.
4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми - не нашкодь!
5. Використовуйте слова,речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.
6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.
7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.
1.3 Профілактична діяльність шкільного психолога
щодо попередження злочинності серед неповнолітніх дітей
Д
умка про те, що "злочин є покарання" виявляється основною думкою роману Ф.М.Достоєвського "Злочин і покарання". Здійснити злочин, тобто протиставити себе суспільству через межу дозволеного, свідчить про те, що людина карає себе. І підліток, переступивши через межу заборони у від-ношеннях з людьми, стає на шлях, який веде до кримінального світу. І тоді суспільство повинне здійснювати превентивні заходи, захищати себе й установлені заходи співжиття. Підлітки прагнуть до частого і тривалого спілкування з однолітками. Їм властивий рефлекс наслідування негативних форм поведінки, що викликає незгоду, заперечливе ставлення з боку дорослих. Пошуковий рефлекс (інстинкт) проявляється у неповнолітнього в тому, що він несвідомо, але постійно, має бажання, потреби на межі дозволеного, визначає - що можна і що не можна, усвідомлює, що кара з боку суспільства обов'язкова.
Підліток під час спілкування з батьками і однолітками постійно не тільки перевіряє межу дозволеного, але і прагне її розширити (наприклад, може не виконати шкільне завдання, повернутися пізно додому, не повернути здачу після приходу з магазину та ін.). Тільки середовище і ситуація дає йому сигнал - що можна, а де край.
Ще один рефлекс притаманний підліткам, якому важко підібрати назву, це - вікове прагнення до пригод, авантюри, потреби випробувати "завмирання духу", а то і страху, і жаху. Якщо суспільство, оточення не відповіли швидкою карою, установка, наприклад, "шукати пригод", аналогічним способом може закріпитися.
Поведінка, яка має в собі відхилення від соціально-психологічних норм, називається девіантною. Вона відзначається труднощами корекції й особливою необхідністю в індивідуальному підході з боку педагогів, батьків і увагою однолітків.
Соціальна норма - це історично створена в конкретному суспільстві межа допустимого в поведінці чи діяльності людей.
І ось із цим поняттям норми поняття девіантної поведінки нерозривно пов'язане. Форми поведінки установлюються суспільством і включають в себе дисциплінарний і правовий аспекти.
У психології немає єдиної класифікації норм девіантної поведінки.
Вчинки особистості значущі не самі по собі, а лише у зв'язку з тим, які тенденції розвитку за ними приховуються. Виходячи з цього, у вітчизняній і зарубіжній психології представлені типи девіантної поведінки, які є показниками відхилень в структурі особистості:
І. Протиправна поведінка, яка включає в собі:
1. Агресію.
2. Присвоєння чужого.
ІІ. Порушення моральних норм суспільства, тобто делінквентна поведінка, яка не тягне за собою кримінальну відповідальність, це:
1. Бродяжництво.
2. Аутоагресивна поведінка.
3. Застосування наркотичних речовин.
4. Пияцтво.
Протиправні дії дітей до 14 років не тягнуть за собою для них кримінальну відповідальність. Відповідають за дітей батьки або педагоги, які беруть участь в їхньому вихованні.
В період від 14 до 18 років школярі юридично караються тільки за тяжкі злочини, причому міра покарання до них суттєво менш сувора, ніж по відношенню до дорослих.
Протиправна поведінка школярів частіше за все виражається в агресивності і присвоєнні чужого. Агресивність може проявлятися вже в дошкільному віці в бійках дітей через іграшки. Деякі молодші школярі пускають у хід кулаки, коли їм не вистачає логічних доказів в суперечках. У всіх цих випадках підвищена агресивність відмічається рідко. Тому, природно, такі дії не являють собою серйозної соціальної загрози, а завдання дорослих - прагнути їх не допускати.
Агресія, як прояв непристосування до соціального середовища, виразно проявляється у віці від 10 до 13 років. Вона має своє вираження або в сімейних сутичках під час вирішення конфлікту, або в побитті фізично слабших, невпевнених у собі та позбавлених захисту дорослих, учнів.
У старшому шкільному віці агресивність відмічається в основному у юнаків, у дівчат значно рідше.
Агресивність по відношенню до молодших зазвичай виражається в глузуванні над ними, поштовхах, іноді у відбиранні дрібних особистих речей і грошей. Особливо вона може проявлятися проти дітей, які не мають сильних захисників. Агресивність у подібних випадках є засобом глузливої та поблажливої демонстрації свого вікового неперевершення і фізичної сили. А.С.Макаренко запропонував ефективний спосіб боротьби із цим злом - шефство старшого вихованця над конкретним молодшим. Це мало двоякий смисл: дозволяло підлітку самоствердитися і розвинути в собі гарні якості майбутнього сім'янина, а підшефній дитині - отримати захисника й опікуна, у якого б вона мала б перейняти корисний досвід старшого.
Агресія старших підлітків і юнаків по відношенню до дорослих часто має за мету визначення меж дозволеного в поведінці і носить демонстративний характер. Вона може проявитися в навмисному порушенні тиші, запереченні старшим (нерідко в зухвалій і образливій формі), сутичках в місцях найбільшого скупчення дорослої публіки, псуванні суспільного майна. При цьому молоді люди уважно слідкують за поведінкою дорослих і негайно на неї реагують. Значне загострення обставини настає, коли старші роздратовано і гнівливо вимагають "призвати хулігана до порядку" чи боязливо і принизливо ухиляються від конфлікту. Старшому підлітку подобається дражнити таких дорослих. Можливе в подальшому покарання він розцінює як несправедливе, бо сам підліток заздалегідь не знає, куди його заведе цей "експеримент". Підлітки в таких випадках у всьому звинувачують дорослих. Бажано таким дітям спокійно і доброзичливо пояснити, аргументовано доказати неправильність їхньої поведінки, твердо припинити можливість загострення ситуації.
Агресія деяких підлітків і юнаків нерідко буває направлена на окремого дорослого. Частіше це відмічається при кримінальній поведінці, здійснюваній цілою молодіжною групою. Безпосередній поштовх до неї зазвичай дають сильні емоції, які охоплюють всю компанію молодих людей. Дуже часто такі емоції виникають на фоні алкогольного сп'яніння. В такому стані у
Loading...

 
 

Цікаве