WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія важковиховуваних підлітків - Курсова робота

Психологія важковиховуваних підлітків - Курсова робота


Різні рівні когнітивного та емоційного розвитку. Наприклад, часто в один і той же час пропагує окремі цінності і порушує їх.
Самооцінка
Процесформування особистості є інтенсивним. Експериментування із різними ролями: погляди, сексуальність, цінності, дружба, етнічність та, особливо, види занять.
Деякі дівчата можуть стикатися із надмірними дієтами або розладами харчування, особливо ті, що мають більшу кількість жиру тіла, хронічні депресії або ті, що мають родинні стосунки із високим рівнем конфліктності.
Меншість підлітків можуть досліджувати декілька шаблонів формування особистості:
Сильна етнічна особистість
Бі-культурна особистість
Асиміляція у культуру більшості
Відокремлення від культури більшості
Фізіологічні та емоційні характерні особливості
Для деяких підлітків збільшена здатність співчувати іншим; більша вразливість щодо тривоги, депресії та занепокоєння стосовно інших, особливо серед дівчат.
Багато підлітків показують посилення відповідальної поведінки.
Відношення до батьків та інших дорослих осіб
Кількість конфліктів із батьками часто зменшується із віком.
Посилена здатність бачити батьків як індивідуумів та приймати до уваги їхні перспективи.
Більшість підлітків підтримують добрі стосунки із батьками.
Більший інтерес до прийняття "дорослих" обов'язків (власний поточний рахунок, самостійне прання, самостійне купування одягу, приготування їжі, виконання ремонту та таке інше).
Зазвичай самостійно приймає більшість рішень, готуючись до можливої самостійної сім'ї.
Потребує балансу між часом, проведеним із батьками, і часом, проведеним із однолітками.
Продовжує отримувати користь від деяких батьківських обмежень та контролювання, в той же час часто заперечуючи проти них.
Звичайними є конфлікти щодо грошей, часу обов'язкового повернення додому, щоденної роботи в домі, зовнішності та діяльності із однолітками.
Відношення із однолітками
Однолітки допомагають підліткам досліджувати та розвивати власну особистість.
Між-статева дружба стає більш звичною.
Антисоціальні групи однолітків можуть посилювати антисоціальні варіанти поведінки.
Близька дружба допомагає підліткам із процесом розвитку індивідуальної особистості окремо від особистості дитини в родині.
Виховання дитини не можливе без знання психологічних особливостей неповнолітнього, в тому числі і темпераменту, з метою вибору оптимальних засобів і форм психолого-педагогічного впливу на його особистість.
Залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і рухливість нервової системи (темпераменту) людини виявляються по-різному, відіграють позитивну або негативну роль. Коли необхідна значна працездатність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип нервової системи, а де потрібно виявити співчутливість, лагідність, там краще впорається слабкий тип нервової системи.
Неврівноваженість холерика йому шкодить, коли потрібні витриманість, терплячість. Надмірно повільний темп рухів, повільне, монотонне мовлення флегматика не сприяє успіху діяльності, яка вимагає значної рухливості, швидкості впливу на інших.
Слабкість збудливості та загальмовані дії, властиві меланхоліку, призводять до боязкості, нерішучості, порушують контактність з іншими. Схильність сангвініка захоплюватися новим, його нудьгування впродовж одноманітної, хоча й важливої діяльності зменшує активність діяльності, постійно спричиняє потяг до нового, модного.
Дослідженнями Б.М. Теплова, В.Д. Небиліцина, Е.А. Голубєвої доведено, що на ґрунті однакових властивостей вищої нервової діяльності можна сформувати істотно різні динамічні особливості особистості: у слабкого типу нервової діяльності - силу дій, у неврівноваженого - врівноваженість, у інертного - жвавість, рухливість. Такі зміни можливі під впливом змістовного аспекту діяльності.
Вправи допомагають досягти певного рівня гальмування, слабкості, інертності або нестриманості рухів, але перетворені в такий спосіб позитивні дії (сила, врівноваженість, рухливість) не усувають вродженої слабкості, неврівноваженості або інертності нервової діяльності.
За екстремальних умов звичне здебільшого втрачає свою силу і вступають у дію природні особливості типу нервової системи, притаманної людині - слабкість, гальмівність, збудливість, які виявляються в розгубленості, ступорному стані, безпорадності, надмірній збудливості, втраті самовладання.
Стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від типу вищої нервової діяльності, що є складовою структури її темпераменту. Отже, у здійсненні виховного впливу необхідно враховувати тип темпераменту неповнолітнього.
1.1 СОЦІАЛЬНА ДЕЗАДАПТАЦІЯ ЯК ПРИЧИНА ВАЖКОВИХОВУВАНОСТІ І ДЕЛІНКВЕНТНОСТІ У НЕПОВНОЛІТНІХ.
У ПРАКТИЦІ виховання існує безліч термінів для визначення соціально- дезадаптованих дітей: недисципліновані, важкі, педагогічно-занедбані, важковиховувані, діти з відхиленнями в поведінці, діти, що схильні до правопорушень, соціально занедбані діти і т. ін. Найчастіше ці терміни вживаються як синоніми. Деякі автори розподіляють їх за ступенем наростання соціальної дезадаптації. Наприклад, спочатку недис-циплінованість, потім це переходить у важковиховуваність, згодом у педагогічну занедбаність, соціальну і.т. ін. Однак, для того щоб говорити про поведінку з відхиленням необхідно дати визначення "нормальної" поведінки.
Нормальна або гармонічна поведінка характеризується:
1. Збалансованістю психічних процесів
2. Адаптивністю
3. Духовністю та самоактуалізацією
Делінквентна поведінка - поведінка яка відхиляється від прийнятих в суспільстві соціальних норм і правил.
Причини делінквентної поведінки відомий психолог Ч.Ломброзо вбачав у генетичній спадковості. Він, на основі проведеного спостереження за зовнішністю засуджених у різних країнах світу, зробив висновок, що всі вони мають спільні "атавістичні" риси. До останніх Ломброзо відніс широкі скули, низький лоб, великі надбрівні дуги, приплющений ніс. Пізніше дана теорія піддавалася критиці, однак вона має право на існування як і решта.
Опрацьовуючи числення теоретичні матеріали присвячені питанню причин делінквентної поведінки у неповнолітніх ми прийшли до власної схеми розуміння даного явища.
Представлені на схемі причини формування делінквентної поведінки у неповнолітніх не є вичерпними, оскільки природа виникнення такої поведінки досить складна і часто умовлена накладанням ряду факторів-чинників. Огляд сучасної літератури дозволяє виявити типові психологічні труднощі дітей і підлітків з відхиленнями в поведінці:
проблеми взаємостосунків з батьками, педагогами, іншими дорослими,
однолітками, - утруднене саморозуміння, рефлексія;
утруднене формування життєвих орієнтирів, ідеалів, цінностей; внутрішня самотність, нерозуміння з боку інших людей;
прагнення уникнути тиску, правил,
Loading...

 
 

Цікаве