WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія важковиховуваних підлітків - Курсова робота

Психологія важковиховуваних підлітків - Курсова робота

сприйнятті ряду конкретних справ.
Досліджуються особистісні структури, які сприяють подоланню руйнівного впливу антисоціального середовища, розробляються методи соціальної підтримки, саморегуляції, самоуправління, управління гострою конфліктною ситуацією і подолання її в рамках, визначених законом, мораллю і етикою.
Юридична психологія розробляє також нові напрями ресоціалізації: участь у формуванні особистості ув'язненого психологів, психотерапевтів. Досліджується в цьому процесі роль релігійних установ та сповіді як стану катарсису, який сприяє глибокому переформуванню особи злочинця.
Крім головних факторів (праця, режим, колектив і виховання), які діють постійно,на засудженого можуть впливати факультативні фактори. Це сім'я засудженого, його дружні зв'язки на волі, участь в художній самодіяльності, навчання та ін.
Колектив засуджених складається з окремих елементів - особистостей, які, в свою чергу, утворюють різні групи. Головне місце в структурі колективу займає актив - група засуджених, які твердо стали на шлях виправлення, приймають участь в трудовому процесі і суспільному житті, активними діями сприяють перевихованню інших засуджених.
Група резерву - подібна до групи активу, але не допомагають у перевихованні інших.
Група пасиву - засуджені, які вагаються при виборі стратегії нової поведінки.
Остання група - важковиховувані - особи, які не стали на шлях виправлення, ухиляються від праці, перешкоджають виховному процесу.
Виправно-трудова психологія в аналізі і оцінці особи засудженого виходить з оптимістичного прогнозу: в кожній людині можна виявити позитивні риси, які б важкі злочини вона не скоїла. Спираючись на ці позитивні риси, можна приступити до переробки і формування соціально-позитивної особистості.
Правильне вирішення конфліктів і психопрофілактика мають важливе значення для виправлення і перевиховання засуджених.
Дослідження динаміки особистості засудженого приводить до висновку, що її розвиток в таких особливих умовах (позбавлення волі) підкоряється певним закономірностям і складається з ряду етапів.
Шість етапів (арешт, вступ вироку в законну силу, прибуття в колонію, перші 6-8 місяців перебування у ВТУ, за 3-8 міс до звільнення, звільнення з ВТУ), є "критичними" в динаміці особи засудженого: в цих точках проходить різка зміна станів, установок і спрямованості особи засудженого.
Всіх осіб, які звільняються з місць позбавлення волі, можна поділити на три категорії: особи, які виправилися в період відбуття покарання, особи з дефектами виховання, особи, які не виправилися в процесі відбуття покарання.
Процес адаптації, пристосування до умов нормального існування в нормальному соціальному середовищі після тривалого строку позбавлення волі - складне явище, яке потребує вольових зусиль, високих моральних якостей, добре розвиненої правосвідомості. Людина повинна в короткий термін відновитися і набути ряд навиків. Успіх адаптації залежить від трьох груп факторів.
До першої групи належить особа самого звільненого: його світогляд, риси характеру, темперамент, правосвідомість, мораль, етика, спеціальність та ін.
До другої - умови зовнішнього середовища. Наявність житла, прописки, сім'я, робота, взаємовідносини з трудовим колективом, тактика працівників міліції, які здійснюють нагляд.
До третьої відносяться умови, в яких знаходився засуджений ВТУ і які позначаються на його поведінці в перші місяці волі: організація трудового процесу, структура колективу засуджених, строк перебування у ВТУ, навчання, виховний вплив адміністрації.
Процес адаптації звільнених з ВТУ завершується в основному до 3 років, а переважно до 1 року з моменту звільнення. Найважчими для адаптації є період до 3 (6) місяців. В цей час потрібно найбільш інтенсивно працювати над управлінням процесом соціальної адаптації звільнених, здійснювати суворий контроль за їх поведінкою в побуті, в громадських місцях.
1.5 Моральне перевиховання неповнолітніх у виховно-трудових колоніях
Виховно-трудова колонія є останнім шансом у моральному перевихованні неповнолітніх. Дослідження і досвід переконують, що належна організація виховної роботи у цих установах дає позитивні результати. У випадку, коли виховно-трудова колонія не спрацьовує ефективно, молода людина потрапляє до розряду "вічних" злочинців, морально опускається все нижче, змінюючи тільки вид режиму виправної установи, і закінчує, як правило, своє життя в місцях позбавлення волі. При визначенні впливу на неповнолітніх правопорушників до уваги головним чином береться ступінь суспільної небезпеки вчиненого ними злочину. Набагато менше приділяється увага морально-мотиваційній характеристиці цього злочину і особистості винуватця. Між тим ступінь суспільної небезпеки злочину, який став відомим правоохоронним органам і особистості злочинця не завжди співпадають. Важливість морального аспекту у визначенні ступеня соціальної небезпеки вчиненого неповнолітнім злочину виходить з того, що моральність виконує регулюючу функцію в системі суспільних відносин. У моральності бачиться система норм, оцінок поведінки, погляди на вчинки і їх оцінка. Дослідження переконують, що рівень моральної свідомості і поведінки у неповнолітніх злочинців надто низький. Моральність як компонент свідомості у неповнолітніх правопорушників грунтується на системі норм, оцінок і суджень, які їм дісталися у "спадок" від представників кримінального світу, що за своєю суттю не відповідають загальнолюдським моральним нормам. Вони і керуються у своєму повсякденному житті цією системою моральних поглядів, вважаючи їх позитивними. Процес морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях - це цілеспрямовано організована взаємодія педагогів і неповнолітніх засуджених у специфічних умовах життя і діяльності, спрямована на розвиток у них системи ставлень до оточуючої дійсності і самих себе у відповідності з принципами і нормами загальнолюдської моралі. Він має сприяти подоланню відхилень у моральній свідомості і поведінці, які привели молоду людину до скоєння злочину, і формуванню позитивних моральних рис особистості, виробленню системи ставлень до оточуючої дійсності, людей і самої себе, які б не суперечили загальнолюдським моральним нормам. Особливе місце при цьому належить специфічній руйнівній, "дисконструктивній" функції стосовно антисуспільного стереотипу моральної свідомості і поведінки засудженого.
Проблем морального виховання неповнолітніх засуджених у тій чи іншій мірі торкалися у своїх працях відомі вчені. Але їх дослідження розкривають тільки певні аспекти морального виховання неповнолітніх засуджених: В.Кривуша досліджував питання військово-патріотичного виховання; Н.Дєєва вивчала залежність перспектив і цілей неповнолітніх від ступеня їх моральної занедбаності; Г.Потанін розглядав формування моральної спрямованості особистості неповнолітнього засудженого; І.Башкатов
Loading...

 
 

Цікаве