WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія важковиховуваних підлітків - Курсова робота

Психологія важковиховуваних підлітків - Курсова робота


Рекомендації
педагогам із забезпечення засобів впливу школи
на підлітка щодо поліпшення його поведінки
1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів:
- винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;
- активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в
різних шкільних заходах тощо.
2. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів:
- дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.
3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів,спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:
- не бажано розділяти учнів (шляхом об'яв оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;
- корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.
4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:
- розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;
- залучати їх до організації такої діяльності;
- прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.
Рекомендації
батькам підлітків, схильних до правопорушень
1. Намагайтеся бути завжди позитивним прикладом для своєї дитини, законослухняним громадянином своєї країни.
2. З молодшого віку прищеплюйте дітям повагу до закону, прав людини.
3. Проявляйте витримку, терпіння під час спілкування з дитиною, обговорення його протиправних вчинків (дій).
4. Шляхом переконання, створення гідних та цікавих життєвих перспектив сприяйте виникненню у підлітків прагнення до законослухняності, вибору гідних друзів, дозвілля.
5. Відмовтеся від постійних повчань, не закріплюйте у підлітків негативної оцінки своїх учинків.
6. Не нав'язливо здійснюйте систематичний контроль за життєдіяльністю підлітка.
7. В процесі необхідного перевиховання змінюйте обставини в сім'ї, звичні форми поведінки, спілкування, контролю та інше з дитиною та поміж дорослими.
8. Сприяйте особистісному зростанню дитини.
9. Висловлюйте йому свою довіру, схвалюйте його досягнення, виробляйте вміння не тільки підкорятися, а й командувати.
Взаємодія класного керівника, соціального педагога, практичного психолога, шкільного лікаря має за свою мету спільне виявлення проблем, що виникають у дитини або групи дітей в поведінці, прогнозування розвитку особистості дитини і його поведінкових проявів, можливого розвитку групи школярів і організацію роботи з питань профілактики і корекції девіантної поведінки школярів.
Основні завдання, які вирішують спеціалісти з питань запобігання злочинності серед неповнолітніх на рівні навчального закладу, можна сформулювати так:
І. Класний керівник:
- є сполучною ланкою в комплексній групі спеціалістів з питань організації профілактичної і корекційної роботи з дітьми та підлітками;
- чинить первинний запит спеціалістам і надає первинну інформацію про дитину;
- організує і координує комплексну роботу з питань профілактики і корекції девіантної поведінки школярів.
ІІ. Соціальний педагог:
- вивчає життєдіяльність дитини поза межами школи;
- організує профілактичну і корекційну роботу в мікрорайоні, де компактно проживають учні даної школи;
- підтримує дітей, які потрапили до екстреної ситуації;
- взаємодіє з центрами психологічної підтримки і реабілітації дітей та підлітків з девіантною поведінкою.
ІІІ. Практичний психолог:
- вивчає особистість учня і колективу класу;
- аналізує адаптацію дитини в середовищі;
- виявляє дезадаптованих учнів;
- вивчає взаємовідносини дітей з дорослими і однолітками;
- підбирає пакет діагностичних методик щодо організації профілактичної і корекційної роботи;
- виявляє і розвиває інтереси, нахили і здібності школярів;
- здійснює психологічну підтримку дітей, які її потребують.
IV. Шкільний лікар:
- досліджує фізичне і психічне здоров'я учнів;
- організує допомогу дітям, які мають проблеми зі здоров'ям;
- надає рекомендації педагогам з питань організації роботи з дітьми, які мають різні захворювання;
- взаємодіє з лікувальними закладами.
Виходячи з вирішуваних завдань, можна назвати загальні форми корекційної і профілактичної роботи на рівні школи. Це:
1. Комплексні консультації спеціалістів для школярів і їхніх батьків, які проводяться на підставі даних соціально-психологічної, психолого-педагогічної і медичної діагностики як окремих учнів, так і всього класу в цілому.
2. Оздоровлення психосоціального середовища розвитку дитини.
3. Просвітницька діяльність із питань навчання і виховання, статево вікової специфіки соматичного і психічного розвитку дітей та підлітків, яка спрямована на підвищення рівня компетентності дорослих, які взаємодіють із дитиною.
4. Попередження психологічних перенавантажень під час процесу навчання, які чинять негативний вплив на психіку дитини.
5. Проведення соціального загартовування дітей і підлітків з метою підготовки їх до стресових ситуацій, навчання їх раціональним засобам зняття психоемоційного напруження під час проблемних ситуацій.
6. Психолого-педагогічне вивчення і відстеження дитини протягом усього періоду її навчання в школі, своєчасне виявлення стану учнів, нервово-психічних і психосоматичних порушень.
7. Організація психолого-педагогічних консиліумів з метою аналізу поведінки і розвитку школярів, умов для найбільш повного розкриття їхніх можливостей.
8. Спільні семінари учнів і їхніх батьків, присвячені проблемам девіантної поведінки.
Можна запропонувати також такі форми спільної роботи, як:
1. Інформування учнів та їхніх батьків про ті види допомоги, які можуть отримати школярі і їхні батьки в школі і закладах, які надають різні види допомоги за межами школи. Наприклад, у м. Запоріжжя існує служба "Телефон довіри" - 0-84, але далеко не кожна дитина, яка потрапляє у важке становище, знає, до кого, як і за яким номером телефону можна звернутися до кваліфікованих спеціалістів.
2. Проведення психолого-педагогічних практикумів з дітьми та їхніми батьками, де обговорюються питання відхилень в поведінці, їх причини, шляхи подолання і корекційні заходи.
3. Виявлення причин девіантної поведінки конкретного учня або групи школярів.
4. Розробка програм корекційної роботи як на індивідуальному, так і на груповому рівні учнів.
5. Реалізація програм, які розробляються на рівні школи.
Вивчення особистості школярів проводиться з використанням "Картки особистості учня", яка заповнюється класним керівником, соціальним педагогом, психологом, шкільним лікарем. Оцінка запрограмованих якостей особистості і умов найближчого оточення відбувається на підставі спостереження за учнем, вивченням його взаємовідносин з однолітками, друзями, вчителями, батьками, а також за
Loading...

 
 

Цікаве