WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічне вивчення життєвих перспектив учнів практичним психологом як один із засобів формування їх життєвої цілеспрямованості - Курсова робота

Психолого-педагогічне вивчення життєвих перспектив учнів практичним психологом як один із засобів формування їх життєвої цілеспрямованості - Курсова робота

іншим. Вони думають, що їхня поведінка цілком нормальна. Одна 16-річна дівчина, яка зазнавала знущань від однокласників і вітчима, сама у сьомому класі почала знущатися над іншими. Вона зізнається: "Мене охоплював сильний гнів і я ображала кожного, хто ставав на моєму шляху. Біль дуже важко зносити. Коли його відчуваєш, то намагаєшся приглушити і виливаєш свій гнів на когось іншого". Не всі дівчата задираки вдаються до фізичного насилля, проте усі вони керуються почуттям сильного гніву. Дівчата, які знущаються над іншими, здебільшого за-стосовують такі тактики, як бойкот і плітки. Все ждедалі частіше вони вдаються і до фізичного насилля. Школа - це місце, де перебуває разом ба-гато учнів, які мають різне виховання й різне походження. Деякі діти вчаться агресивної поведінки у своїх сім'ях. Вони з малечку звикають до того, що, принижуючи та залякуючи інших, можна легко домогтися свого. На жаль, така тактика часто спрацьовує. Шеллі Гімел, один з деканів педагогічного факультету Університету Британської Колумбії (Канада), вивчає поведінку дітей вже протягом двох десятиліть. Вона говорить: "Наші діти вчаться домагатися свого, і, як не прикро, знущання над слабшим стало для них перевіреним методом. Вони отримують те, чого прагнуть: владу, авторитет і увагу". Ще однією причиною знущань є брак доброго нагляду. Чимало жертв вважають, що їм нікуди звернутися за допомогою. І, на превеликий жаль, здебільшого це дійсно так. Директор дослідного центру при Йоркському університеті в Торонто, який займається питаннями насилля та залагодження конфліктів, визначила, що вчителі викривають і припиняють лише близько 4 відсотків випадків знущань. Проте д-р Пепдер вважає, що без втручання дорослих не обійтися. Вона каже: "Діти не в стані самостійно вирішити проблему, адже задирака завжди сильніший. І кожного разу, коли він домагається свого, то стає ще зухвалішим". Але чому мало хто скаржиться, коли над ним знущаються? Жертви переконані, що скарги лише погіршать ситуацію. Тому багато молодих людей проводять шкільні роки з постійним відчуттям тривоги. До яких наслідків це призводить? Це дуже негативно впливає на фізичний та емоційний стан дітей. Як повідомляє Національна асоціація шкільних психологів у Сполучених Штатах, понад 160 000 дітей щодня пропускають уроки через страх перед знущанням. Ті, хто терпить знущання, зазвичай перестають розповідати батькам про справи у школі. Вони кожного дня спізнюються, пропукають уроки або знаходять привід взагалі не йти до школи. По чому можна розпізнати дітей, над якими знущаються? Вони похмурі, вразливі, дратівливі або ж часто стомлюються й усамітнюються. Також вони можуть бути агресивними у стосунках з членами своєї сім'ї, однолітками чи друзями. Буває, що страждають навіть діти, які випадково стали свідками знущання. У них з'являється сильний страх і порушується здатність вчитися. У журналі "Огляд педіатрії" говориться: "Найгіршим для жертв і цілого суспільства є те, що знущання призводить до насилля, у тому числі до самогубства і вбивства. У дітей, над якими знущаються, виникає настільки сильне почуття безпорадності, що дехто з них накладає на себе руки або вда-ється до жорстокої помсти". Д-р Ед Адлеф, учений і професор медико-санітарних дисциплін у Торонтському університеті, висловлює стурбованість тим, що "як задираки, так і їхні жертви, найімовірніше, страждатимуть від емоційних проблем нині і в майбутньому". Протягом 2001 шкільного року було опитано понад 225 000 учнів з провінції Онтаріо. Виявилось, що понад чверть школярів були або задираками, або їхніми жертвами. У кожного десятого з цієї групи виникали нав'язливі думки про самогубство. Постійні знущання позбавляють жертву упевненості в собі, спричиняють серйозні проблеми зі здоров'ям і руйнують кар'єру. Особа, над якою знущаються, часто страждає через головний біль, безсоння, тривогу і депресію. У декого розвивається посттравматичний стресовий розлад. Люди зазвичай співчувають тим, хто страждає фізично. Однак їм бракує співчуття до осіб, які терплять емоційно, адже емоційні рани не настільки очевидні, як фізичні. Тому друзям і членам сім'ї може бути важко співчувати і виявляти терпіння, коли вони постійно чують скарги жертви. Кривдники також пожинають гіркі плоди своєї зухвалої поведінки. Якщо їх не зупинити в дитинстві, то, швидше всього, і в дорослому віці вони будуть знущатися над іншими на роботі. Результати досліджень показують, що в дітей-задирак формуються звички, які залишаються на все життя. Вони також частіше стають на злочинний шлях.
?
Методи впливу практичного психолога на формування життєвої цілеспрямованості учнів.
Спостереження
Спостереження - це метод тривалого, планомірного, цілеспрямованого
вивчення психічних особливостей людини, що проявляються в її діяльності та поведінки основі їх безпосереднього сприймання. Спостереження має відповідати ряду вимог, основними з яких є: цілеспрямованість, планомірність, систематичність, об'єктивність, фіксування отриманих з наступним їх аналізом даних та ін. Методи спостереження поділяють на суцільні та вибіркові, довго- та короткотривалі, колективні та індивідуальні, явні та приховані. Спостереження часто набуває характеру послідовного фіксування фактів щодо психічного розвитку людини у вигляді щоденника. Використовуються також дані самоспостереження дітей та дорослих, їхні словесні звіти про свої уявлення, почуття, прагнення, спогади, різні події у своєму житті тощо.
Метод експерименту
Експеримент, або дослід, - це спеціально організована форма до-слідження якоїсь особливості, сторони психічного розвитку дитини. Експеримент характеризується такими позитивними рисами:
1. Дослідник не повинен чекати, поки в дітей виявиться та здібність (наприклад, до образотворчої діяльності чи до математики) або риса характеру (наполегливість, самостійність), яку він вивчає. Психолог сам створює умови, в яких виявляється психічний процес (змістова пам'ять, образне мислення тощо), що його цікавить. Вивчаючи, наприклад, вплив похвали на вольове зусилля дитини, дослідник організовує дослід так, щоб включати в разі по-треби похвалу як підкріплення дій досліджуваного.
2. Дослідник може багато разів повторювати свої досліди, перевіряючи здобуті результати. Особливо важливо, що можна видозмінювати ряд умов і, таким чином, визначати їх вплив на явища, які вивчають. Наприклад, змінюючи добір слів, що їх експериментатор дає дітям для запам'ятовування, і зберігаючи не-змінними всі інші умови, він визначає залежність обсягу або міри запам'ятовування матеріалу від міри усвідомлення його дитиною. Варіюючи зміст матеріалу для заучування, методи його подавання, кількість повторень або спосіб відтворення, дослідник визначає ряд залежностей чи закономірностей явища, яке вивчає (у даному разі пам'яті).
3. Підсумки кожного окремого показника в одиничному експерименті можна зафіксувати в простій і
Loading...

 
 

Цікаве