WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Здібності: психологічна характеристика, структура, види. Обдарованість - Реферат

Здібності: психологічна характеристика, структура, види. Обдарованість - Реферат

років, зберігаючись і навіть зростаючи до старості. Дівчатка мають багатший словниковий запас, розвинутіше мовлення. Вони раніше оволодівають навичками читання, а також переважають представників протилежної статі в тестах на швидкість перерахування об'єктів однієї категорії. Хлопчики ж значно краще, ніж дівчатка, виконують просторові тести. Це стосується, в першу чергу, завдань, що вимагають просторової уяви: наприклад, мислиннєве обертання різних предметів, розуміння і пошук простих фігур, "схованих" у складніших конструкціях. В загальному можна стверджувати, що у жінок більш розвинуті перцептивні і вербальні здібності, а у чоловіків - зорово-просторові і математичні.
3. Обдарованість як кількісно та якісно високий рівень розвитку здібностей.
Термін "обдарована" був вперше вжитий А.Треєм у 1839 р. у розумінні слова "геній". Стосовно обдарованості існує дві протилежні точки зору. Перша - соціальна: більшість людей від народження однаково наділені розумом, і різниця у рівні їх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж.Локк, К.А.Гельвецій); і обдарованість - поширене явище (В.П.Єфроїмсон). Друга - генетична: обдарованість є вродженим, досить рідкісним явищем, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф.Гальтон, Р.Стернберг). Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей. До того ж пластичність психічних властивостей дитини змінюється на різних етапах її розвитку. Обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно й далі розвиватись за сприятливих умов або затухати за несприятливих.
Зазначимо, що у давні часи великого значення надавали розвитку здібностей дітей, селекції еліти. Платон вважав, що юні обдарування треба навчати окремо, а Конфуцій пропонував інтенсивно розвивати саме таких дітей, бо в них вбачав гарантію майбутнього нації.
Обдарованість може бути визначена як володіння великими здібностями. Одним з перших, хто запропонував орієнтуватися при визначенні обдарованості на особливості сенсорних процесів, був Ф.Гальтон. Даний напрямок був розвинутий в рамках заснованої С.Холлом науки про дитину - педології. Таким чином, традиція вивчення обдарованості з точки зору таких галузей науки, як психофізіологія, психогенетика, вікова фізіологія, нейропсихологія має давню історію. Розробка концепції обдарованості в цій традиції продовжується і по сьогодні (Г.Доман, Ж.Доман, В.Клименко, Е.Томас та ін.).
Найбільш характерний для даного підходу варіант концепції обдарованості запропонований Г.Доманом. Пропонуючи поняття "фізичний інтелект", вчений акцентує увагу на шістьох важливих функціях, які виділяють психоневрологи:
1. рухові вміння (хода);
2. мовленнєві вміння (бесіда);
3. мануальні вміння (письмо);
4. візуальні вміння (читання і спостережливість);
5. слухові вміння (прослуховування і розуміння);
6. тактильні навички (відчуття і розуміння).
Сьогодні існує велике число концепцій обдарованості, але найпопулярнішою вважається концепція, розроблена відомим американським вченим Дж.Рензуллі, згідно з якою обдарованість - це множина трьох характеристик:
- інтелектуальних здібностей (перевищують середній рівень);
- креативність;
- наполегливість (мотивація, орієнтована на завдання).
Крім того, в його теоретичній моделі враховані: знання на основі досвіду (ерудиція) і сприятливе оточуюче середовище. Він не зв'язує поняття "обдарованість" з екстремально високими оцінками за кожним параметром. Підкупляє демократичність цієї моделі, що дозволяє відносити до категорії обдарованих тих, хто проявив високі показники хоча б за одним з параметрів. Виділена Дж.Рензуллі тріада в модифікованому варіанті наявна в більшості сучасних закордонних концепціях обдарованості (Е.Торренса, Д.Фельдхьюсена та ін.).
Важливою особливістю сучасного розуміння обдарованості є те, що вона розглядається не як статична, а як динамічна характеристика (Ю.Д.Бабаєва, А.І.Савєнков та ін.). Обдарованість реально існує в русі, в розвитку. Таке розуміння привело до створення теоретичних моделей обдарованості, в яких є фактори, що характеризують потенціал особистості, й фактори середовища. До таких може бути віднесена "мультифакторна модель обдарованості" Ф.Монкса.
В Росії була розроблена "Робоча концепція обдарованості" за редакцією Д.Б.Богоявленської та В.Д.Шадрікова. За визначенням авторів концепції, "обдарованість" - це системна, динамічна впродовж життя якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною високих результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми. Цікавою та оригінальною є пропозиція авторів концепції представити "ядро обдарованості" не у вигляді трьох, як у західних моделях, а у вигляді двох основних компонентів - інструментального та мотиваційного. Це, без сумніву, суттєвий крок вперед у порівнянні із моделями, що виконували раніше функцію офіційної точки зору (С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теплов, О.М.Матюшкін та ін.).
Теоретичні питання обдарованості досліджували О.М.Лєонтьєв, П.Я.Гальперін, Б.Г.Ананьєв, О.В.Брушлинський, М.С.Лейтес, О.О.Ковальов, Г.С.Костюк, В.М.М'ясищев. Г.С.Костюк тлумачить обдарованість як індивідуальну своєрідність здібностей людини, вказуючи на значущість природних даних кожної особистості як сили, котра є вихідною внутрішньою спонукою розвитку здібностей.
М.С.Лейтес під терміном "обдарованість" розуміє набір здібностей; він вважає, що дитяча обдарованість виявляється у схильності до праці, у гострій потребі дитини займатися певним видом діяльності. До того ж не будь-яка діяльністьрозвиває, а лише та, у процесі якої виникають позитивні емоції.
Саме емоційні реакції і стан дитини є, на думку С.Яковлєвої, основними формами усвідомлення нею своєї індивідуальності. За Л.І.Слободянюк, обдарованість - це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а ще й сукупність її особистісних характеристик. В.Е.Чудновський і В.С.Юркевич визначають обдарованість як високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей.
Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних вчених дав змогу зробити висновок, що обдарованість - комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми. Отже, обдарованість виступає як інтеграція різних здібностей з мстою досягнення позитивних результатів у конкретній діяльності. Власне, кожна вищезгадана концепція вірна по-своєму, проте дилема навколо феномену обдарованості буде тривати і надалі, оскільки дане питання з кожним днем стає все більш актуальним.
Література:
1.Дружинин В.Н. Психология общих способностей. - СПб.: Питер Ком, 1999. - 368 с.
2.Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості/ Під ред Л.М.Проколієнко. - К.: Рад. школа, 1989. - 608 с.
3.Кремінський Б.Г. Обдарованість та проблема розвитку здібностей особистості// Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - №12. - с.74-80.
4.Крутецкий В.А. Психология математических способностей школьников. - М.: Просвещение, 1968. - 432 с.
5. Лейтес Н.С. Способности и одаренность в детские годы. - М.: Знание, 1984. - 80 с.
6.Психологический словарь/ Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. - М.: Педагогика - Пресс, 1997. - 440 с.
7. Хрестоматия по психологии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов/ Под ред. А.В.Петровского. - М.: Просвещение, 1987. - 448 с.
Loading...

 
 

Цікаве