WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Здібності: психологічна характеристика, структура, види. Обдарованість - Реферат

Здібності: психологічна характеристика, структура, види. Обдарованість - Реферат


Pеферат на тему:
Здібності: психологічна характеристика, структура, види. Обдарованість.
План:
1. Загальна психологічна характеристика здібностей.
2. Структура здібностей та їх види.
3. Обдарованість як кількісно та якісно високий рівень розвитку здібностей.
1. Загальна психологічна характеристика здібностей.
Насамперед слід відзначити, що термін "здібність" має дуже широке застосування в найрізноманітніших галузях практики. Зазвичай під здібностями розуміють такі індивідуальні особливості, які виступають умовами успішного виконання якої-небудь однієї чи кількох діяльностей. Проте поняття "здібності", як дозволяє стверджувати теоретичний аналіз відповідної літератури, не дивлячись на його давнє та широке застосування у психології, багатьма авторами тлумачиться неоднозначно.
Якщо підсумувати різноманітні варіанти існуючих підходів до дослідження здібностей, то їх можна звести до трьох основних типів. У першому випадку під здібностями розуміється сукупність різних психічних процесів та станів. Це найбільш широке та давнє тлумачення терміна "здібності". З точки зору другого підходу під здібностями розуміють високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь, навичок, які забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Дане визначення з'явилося і було прийнятим у психології 18-19 століть і досить часто зустрічається у наш час. Третій підхід базується на твердженні про те, що здібності - це щось таке, що не зводиться до знань, умінь, навичок, але забезпечує їхнє швидке набуття, закріплення та ефективне використання на практиці.
Слід зазначити, що у вітчизняній психології експериментальні дослідження здібностей найчастіше будуються на основі останнього зі згаданих підходів. Найбільший внесок у розвиток таких досліджень вніс відомий російський психолог Б.М.Теплов. Він виділив наступні три основні ознаки поняття "здібність":
- по-перше, під здібностями розуміються індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої; тому ніхто не буде говорити про здібності там, де мова йде про властивості, по відношенню до яких всі люди є рівними;
- по-друге, здібностями називають не будь-які взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, які мають відношення до успішності виконання якої-небудь діяльності чи діяльностей; такі властивості, як, наприклад, запальність, в'ялість, повільність, які, безсумнівно, є індивідуальними особливостями деяких людей, проте зазвичай не називаються здібностями, тому що не розглядаються як умови успішності виконання яких-небудь діяльностей;
- по-третє, поняття "здібність" не зводиться до тих знань, навичок, умінь, які вже вироблені у даної людини; наприклад, часто буває, що педагог не задоволений роботою учня, хоча цей останній демонструє знання не менші, ніж деякі з його однокласників, успіхи яких задовольняють того ж самого педагога; своє незадоволення педагог мотивує тим, що цей учень працює недостатньо, оскільки, беручи до уваги його здібності, слід сподіватися на значно кращі індивідуальні результати.
Не дивлячись на те, що здібності не зводяться до знань, умінь, навичок, це не означає, що перші ніяк з ними не пов'язані. Від здібностей залежать легкість та швидкість набуття знань, умінь, навичок. Набуття ж знань, умінь, навичок, у свою чергу, сприяє наступному розвиткові здібностей, тоді як їхня відсутність виступає свого роду гальмом для розвитку здібностей.
Здібності, на думку Б.М.Теплова, не можуть існувати інакше як у постійному процесі розвитку. Здібність, яка не розвивається, якою на практиці людина перестає користуватися, з часом втрачається. Лише завдяки постійним вправам, пов'язаним із систематичними заняттями тими або іншими видами діяльності, ми підтримуємо та розвиваємо у себе відповідні здібності. При цьому слід зазначити, що успішність виконання будь-якої діяльності залежить не від якоїсь однієї, а від поєднання різних здібностей, до того ж це поєднання, яке дає один і той самий результат, може бути забезпечене різними здібностями.
Розвиток здібностей особистості залежить, по-перше, від вроджених якостей індивіда - задатків, які визначають рівень потенційних можливостей; по-друге, від конкретних умов його виховання та навчання. Існують так звані сенситивні періоди, коли розвиток тієї чи іншої здібності проходить найбільш швидко та легко. Якщо в такий період не було достатнього підкріплення відповідної діяльності, то з кожним наступним роком шанси розвитку певної здібності чи здібностей значно знижуються. Згідно з дослідженнями науковців, у формі відповідних задатків здібності передаються по спадковості, при цьому загальні здібності успадковуються краще, ніж спеціальні, а учбові (репродуктивні) - краще, ніж творчі.
Таким чином, здібності - це індивідуально-психологічні властивості особистості, які визначають міру успішності при виконанні або при засвоєнні тієї чи іншої діяльності. Два провідні фактори розвитку здібностей: це спадковість (у формі задатків) та вплив соціального середовища (через навчання та виховання). У зв'язку з великою кількістю різноманітних здібностей з метою їхньої наукової систематизації науковці створили декілька різних класифікацій.
2. Структура здібностей та їх види.
Якщо розглядати розумові здібності, то рівень їхнього розвитку обумовлює суб'єктивну легкість осмислення учнем навчального матеріалу. Їх можна поділити на загальні та спеціальні. Якщо загальні співвідносяться із учбовою діяльністю індивіда в цілому, то індивідуальною структурою спеціальних здібностей значною мірою пояснюватиметься відносна легкість розуміння змісту одних навчальних дисциплін і виникнення труднощів в розумінні інших.
Розглянемо такий взаємозв'язок між розвитком спеціальних розумових здібностей і легкістю осмислення відповідного навчального матеріалу на прикладі математичних здібностей. Серед дослідників цієї проблеми у вітчизняній психології найвідомішим є В.А.Крутецький. Відповідно до результатів його експериментальних і неекспериментальних досліджень структура математичних здібностей у шкільному віці має такі основні компоненти:
1. Отримання математичної інформації:
- Здатність до формалізованого сприймання математичного матеріалу, схоплення формальної структури задачі.
2. Переробка математичної інформації:
- Здатність до логічного мислення у сфері кількісних і просторових відношень, числової і знакової символіки. Здатність мислити математичними символами.
- Здатність до швидкого і широкого узагальнення математичних об'єктів, відношень і дій.
- Здатність до згортання процесу математичного розмірковування і системи відповідних дій. Здатність мислити згорнутими структурами.
- Гнучкість мислиннєвих процесів в математичній діяльності.
- Прагнення до чіткості, простоти, економності і раціональності рішень.
Здатність до швидкої і раціональної перебудови спрямованості мислиннєвого процесу, переключення з прямого на зворотній хід думки(зворотність мислиннєвого процесу при математичному розмірковуванні).
3. Зберігання математичної інформації.
- Математична пам'ять (узагальнена пам'ять на математичні відношення, типові характеристики, схеми розмірковувань і доказів, методи розв'язання задач і принципи підходу до них).
4. Загальний синтетичний компонент.
- Математична спрямованість розуму.
Як зазначає В.А.Крутецький, дану розгорнуту схему можна спростити до максимально стиснутої її форми. Згідно з нею, математична обдарованість характеризується узагальненим, згорнутим і гнучким мисленням у сфері математичних відношень, числової та знакової
Loading...

 
 

Цікаве