WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Формування самосвідомості дошкільника - Курсова робота

Формування самосвідомості дошкільника - Курсова робота

це вважалося раніше. Отже, функціональний підхід до вивчення таких структурних компонентів самосвідомості, як образ "Я", самооцінка дитини - дошкільника, характер її очікувань щодо тих, хто поруч, дає педагогам можливість розкрити ще не усвідомлювані дітьми пласти їхньої самосвідомості та схарактеризувати вікову специфіку самопізнання. Адже утворення самосвідомості - це внутрішні регулятори суб'єктної активності дитини, яка спочатку діє відповідно до свого малоусвідомлюваного уявлення про себе, а потім, у результаті набуття досвіду власних дій, "упізнає" себе в новій якості. Якою буде ця "особистісна якість" - залежить від рівня психологічних знань і вмінь педагогів та вихователів, що керують розвитком самосвідомості дітей дошкільного віку.
Слід окремо зупинитися на питанні про індивідуальні особливості в розвитку самосвідомості дітей дошкільного віку. Найчіткіше вони виражені в емоційно вразливих дітей, особливо в тих, які зазнають впливу різного роду стресогенних факторів, переважно в сім'ях. Одразу зауважимо, що підвищена емоційна вразливість, як свідчать наші дані, є не стільки проявом уроджених особливостей нервової системи дитини, скільки наслідком збігу внутрішніх і зовнішніх умов. Так, особливо вразливими, помисливими, дратівливими чи надто замкненими у вза-єминах з тими, хто поруч, стають ті діти, які часто хворіють, перебувають під впливом травмівної сімейної обстановки (розлад взаємин між батьками, постійні суперечки, бійки) або виховуються в атмосфері тривожної емоційної гіперопіки чи, навпаки, зазнають на собі холодного суворо - вимогливого ставлення. У взаєминах з тими, хто поруч, такі діти відчувають значні труднощі. Одні з них стають "конфліктними", а інші, як їх називають у практиці дошкільного виховання, - "відчуженими", замкнутими. Проведене нами дослідження особливостей самосвідомості дітей старшого дошкільного віку з труднощами у спілкуванні дало змогу виявити деякі індивідуальні особливості розвитку самосвідомості як конфліктних, так і відчужених дітей [17,48].
Дисгармонія у сфері самосвідомості цих дітей пов'язана з високою позитивною самооцінкою себе як суб'єкта взаємодії з однолітками і водночас з негативними очікуваннями щодо низької оцінки себе як можливого партнера по грі або інших видах спільної діяльності. Стосовно деяких ровесників у дітей цієї підгрупи складається упереджене уявлення, що вони "їх битимуть", "дражнитимуть", "не даватимуть іграшки". У конфліктних дітей з високою самооцінкою та різко негативними особистісними очікуваннями щодо однолітків можна помітити в різних видах діяльності позицію надмірного (не зумовленого діями інших дітей) захисту власного "Я". Вони часто ображаються, скаржаться вихователям, навіть вдаються до агресивних дій [17,48].
Відчужені діти, як і конфліктні, мають високу позитивну самооцінку та ідеалізований образ власного "Я" як найбільш цікавого партнера по грі (знає багато ігор, може всім розповісти, як у них грати). Рівень домагань у дітей цієї підгрупи також високий (вони мріють бути першими в багатьох видах спільної діяльності - будувати найвищі вежі, найкрасивіші палаци). Проте, на відміну від конфліктних дітей, відчужені, або замкнуті діти різко знижують свій рівень домагань в умовах реальної взаємодії з однолітками. Більше того, мріючи про власну участь у спільній грі (в уявних ситуаціях), за найменшої перешкоди на шляху до тієї чи іншої ігрової ролі, такі діти знічуються, насуплюються, похнюплюються і йдуть геть від гурту. В деяких випадках вони займають "позицію спостерігача": з інтересом стежать за грою, але участі в ній не беруть. Очікування дітей цієї підгрупи щодо можливої оцінки їх з боку однолітків мають неоднозначний і малоусвідомлюваний характер: вони здебільшого не знають, хто і кого обиратиме у грі. В цій підгрупі ми зафіксували тривожно - песимістичні очікування типу: "Мене ніхто не обере, бо Юрко дражнить мене плаксою". Сфера антиципації відчужених дітей є вузькою: здебільше вони граються "самі з собою" або в парі з якоюсь тихою, лагідною дитиною.
Індивідуальні особливості розвитку самосвідомості дітей обох підгруп значною мірою зумовлені їхньою різною комунікативною позицією, однак вони мають і спільні риси. Конфліктні діти гостро сприй-мають і переживають оцінне ставлення до них людей, що поруч, (як реальне, так і уявне - очікуване). Негативні за своїм змістом особистісні очікування дітей щодо партнерів по спілкуванню, їхній високий нереалістичний рівень домагань, який вони не знижують в умовах зіткнення з реальними труднощами, провокує зустрічну негативну реакцію партнерів. Конфлікти, що виникають через ці зіткнення, позначаються на емоційній сфері самосвідомості дитини. Через це образ "Я" стає для неї, за терміном М. Розенберга, "опуклішим", тобто ступінь його суб'єктивної значущості зростає. Водночас слід відзначити, що в самообразі конфліктної дитини поступово фіксуються всі ті її особистісні прояви - нетолерантність, агресивність, зверхність, які фактично мають місце у її спілкуванні з тими, хто поруч.
У сфері самосвідомості відчужених або замкнутих дітей через їхню підвищену вразливість також інтенсивно розвиваються рефлексивні процеси, спрямовані на відображення власних переживань щодо оцінних впливів з боку тих, хто поруч. Ці переживання відчужених дітей стосовно власного "Я" торкаються вже таких смисложиттєвих цінностей, як значущість однієї людини для іншої, її привабливість чи бажаність для партнерів по спілкуванню. Об'єктом рефлексивного аналізу, який здійснюється ще на малоусвідомлюваному емоційному рівні, під впливом травмівних для дитини переживань може бути і така найвища цінність, як сенс життя людини [9,48]. Так, у стані емоційного відчаю шестирічний хлопчик сказав нам: "Я не такий, як усі. Краще б я не народився, краще б мене вбили на війні..." Такого роду душевні переживання пов'язані перед-усім з травмівним впливом на дитину значущих для неї людей. У разі закріплення цих переживань у структурі самосвідомості у вигляді негативного рефлексивного самосприйняття, тобто бачення себе очима інших людей "не таким, як усі", виникає реальна загроза психічному здоров'ю дитини.
Отже, підвищений рівень розвитку рефлексії у внутрішньому світі маляти, пов'язаний з переживанням труднощів у спілкуванні та гостротою сприймання оцінних впливів з боку тих, хто поруч, має сприйматися педагогами як індивідуальна особливість самосвідомості, що потребує корекції. Корекційні програми роботи з такими дітьми неодмінно передбачають гуманний підхід до них. Іншими словами, вихователь має розуміти і враховувати особливості емоційно - ціннісного ставлення конфліктних чи відчужених дітей до самих себе та специфіку змісту їхнього образу "Я", який поступово може трансформуватися в "комплекс Попелюшки" чи ідентифікуватися з образом агресивної особистості.
4. Роль сім'ї у формуванні самосвідомості дитини.
Психологічними дослідженнями доведено: найважливішим джерелом формування самооцінки у дітей є оцінки, які даються їм іншими людьми, особливо важливі, значущі при цьому оцінні судження авторитетних осіб. Тому розвиток адекватної самооцінки, правильної
Loading...

 
 

Цікаве