WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Формування самосвідомості дошкільника - Курсова робота

Формування самосвідомості дошкільника - Курсова робота

усвідомлювати себе як суб'єкта цієї взаємодії, закономірно підготовляє наступну, якісно нову стадію розвитку самосвідомості. Центральним новоутворенням цієї стадії вважається відкриття дитиною свого внутрішнього світу - переживань, душевних станів, бажань, прагнень, мотивів і цілей своїх дій і вчинків. При цьому механізмом розвитку процесів самоусвідомлення дитиною себе як суб'єкта своєї психічної ак-тивності є достатньо сформована вже у старших дошкільників здатність до рефлексії [17,46].
Старший дошкільний вік є надзвичайно важливим етапом розвитку суб'єктних структур особистості. В цьому віці відбуваються якісні зміни в різних психічних сферах - пізнавальній, вольовій, емоційній, що, у свою чергу, позначається на процесах самопізнання та самооцінювання, піднімаючи їх на вищий щабель. Так, на шостому році життя стають вже достатньо усталеними та набувають статусу внутрішніх регуляторів активності такі структурні компоненти у сфері самосвідомості дитини, як образ "Я", самооцінка, почуття власної гідності, більш - менш усталений рівень домагань, особистісні очікування та інші, що опосередковують будь-які види активності і дають їй змогу діяти "від імені" власного "Я". Як уже зазначалося, поява цих інстанцій - регуляторів психічної активності - є свідченням того, що діти вже здатні заглиблюватися у свій внутрішній світ і осягати його на рівні усвідомлення власних переживань [17,46]. Так, у віршах обдарованих дітей (появу яких датують звичайно шести - семирічним віком) відображаються найскладніші внутрішні емоційні стани, що перегукуються з їхнім власним життєвим досвідом. Дитина старшого дошкільного віку в змозі усвідомлювати і сьогоднішні переживання і ті, що передають її узагальнене емоційне ставлення до минулого. Так, семирічний Михайло П. пише: "Дитинство - це біль, безправ'я й муки, дитинство ти моє, я не боюсь прийдешньої розлуки".
Важливо підкреслити, що у старшому дошкільному віці образ "Я" дитини змінюється не лише за ступенем його когнітивної складності, а й набуває статусу функціонального органу соціального самовизначення. Це виявляється, зокрема, в тому, що дитина починає оцінювати себе з погляду інших людей, вона вчиться, дивлячись на себе ніби збоку, аналізувати свої вчинки, приймати рішення та робити моральний вибір, ураховуючи при цьому можливу реакцію на її дії з боку партнерів по спілкуванню.
Слід зазначити, що завдяки грі в дитини розвиваються два важливі новоутворення у сфері самосвідомості: особистісні очікування стосовно тих, хто поруч, та рефлексивна самооцінка, яка ґрунтується на здатності підростаючої особистості оцінювати себе, свої ігрові та інші вміння, знання, комунікативні якості з позиції очікувань ігрової групи, тобто групових соціальних очікувань. Рефлексування дитиною очікувань ігрової групи щодо себе самої - це пролог формування в подальшому її соціального "Я". Соціальне "Я", як відомо, синтезує знання людини про групові соціальні вимоги щодо поведінки в соціумі і водночас її особистісні очікування щодо того, якої поведінки очікують від неї партнери по взаємодії в різних сферах суспільної діяльності [17,47].
Гра та ігрове спілкування - це перша "школа" соціальних відносин дитини. У процесі гри діти не лише порівнюють себе один з одним (той швидше бігає, інший кмітливіший, винахідливіший тощо), а й стикаються з певним ставленням до себе членів групи. Отже, гра створює умови для того, щоб дитина побачила себе очима ровесників, поставила себе в тій чи іншій ігровій ситуації на їхнє місце.
Свідченням розвитку рефлексивних процесів у сфері самосвідомості є також здатність дитини змінювати свою поведінку залежно від того, хто є партнером по спілкуванню, як він себе поводить та в якому середовищі вона перебуває. Цікавим з погляду рівня розвитку рефлексивних процесів у системі "Я" є те, що старші дошкільники спроможні заздалегідь, тобто до зустрічі з партнером по спілкуванню, уявно планувати різні варіанти своєї поведінки залежно від імовірної поведінки того, з ким дитина очікує зустрітися. Наприклад, мати питає Сашка (вік - п'ять років шість місяців), який іде на прогулянку разом з нею: "Ти які іграшки візьмеш з собою сьогодні? Приїхала Сніжана, і треба взяти такі іграшки, якими 6 і їй цікаво було гратися". У відповідь мати почула, що син уже склав кілька програм власних дій (від тієї чи іншої програми залежало, які брати іграшки і чи варто взагалі брати їх з собою) на той випадок, якщо Сніжана не захоче гратися тільки з ним (Сашком), а покличе до гурту ще й Лесика; якщо вона буде сердитись, як і минулого разу, на нього (Сашка); якщо на ігровий майданчик Сніжана вийде не з дідусем, який дозволяє їй скрізь бігати, а з бабусею, біля якої Сніжана стоїть як прив'язана.
Умови виникнення рефлексивних процесів у старших дошкільників (на відміну від дітей підліткового віку, в яких уже розвинена здатність до внутрішнього діалогу між рефлексуючим та рефлективним "Я") мають свою специфіку. Тобто стимулом до усвідомлення дитиною себе та власних очікувань щодо партнерів по соціальній взаємодії є зазвичай зовнішні ситуативно діючі фактори: об'єктивація дорослими різних проявів активності дитини та їх оцінювання; співчуття іншій людині та актуалізація переживань дитини на основі її уявлень про можливість травмівного впливу подібної ситуації на неї саму ("Я - на місці іншого"); ревнощі; прагнення не втратити статус популярного ровесника у співтоваристві однолітків унаслідок ураження самолюбства дитини в ситуаціях, коли діти не приймають її до гри, не належно оцінюють її досягнення, ігнорують її бажання гратися разом та ін [17,47].
В усіх перерахованих ситуаціях на перший план висувається емоціогенний фактор у ролі каталізатора рефлексивних процесів у сфері самосвідомості дитини. З огляду на це важливо зрозуміти, що виховний стиль, за якого активність дитини, особливо старших дошкільників (які вже здатні усвідомлювати свої переживання та психологічні стани) жорстко регламентується різними заборонами, пересторогами, численними приписами та правилами, а сама дитина сприймається при цьому лише як об'єкт виховних впливів, не сприяє прогресивному розвиткові особистості, деформуючи її образ "Я" та пригнічуючи почуття власної гідності, оскіль-ки характер уявлення дитини про самусебе - це водночас і ставлення до себе, тобто самооцінка.
Завершуючи характеристику особливостей розвитку самосвідомості у старшому дошкільному віці, необхідно вичленувати функції емоційно -ціннісного ставлення дитини до себе, оскільки воно, опосередковує всі види активності дитини, які вона виявляє на суб'єктному рівні.
Специфіка емоційно - ціннісного ставлення дитини до себе виявля-ється в системі функцій, які є водночас формами прояву регулятивної дії образу "Я". Це такі функції: збереження і прояв сталості образу "Я"; набування одним і тим самим об'єктивним змістом, що входить до структури самообразу, різного сенсу (функція смислоутворення); інтеграція та диференціація досвіду переживань дитини та її емоційних станів. Вивчення зазначених функцій виявило той факт, що сфера регулятивної дії образу "Я" старших дошкільників є набагато ширшою, ніж
Loading...

 
 

Цікаве