WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Формування самосвідомості дошкільника - Курсова робота

Формування самосвідомості дошкільника - Курсова робота

опір руйнівним зовнішнім впливам.
Креативність
Схильна до творчості, намагається відійти від зразка, зробити по-своєму; здатна до найпростіших форм винахідництва, раціоналізаторства; надає перевагу завданням, які дають простір для фантазії, вигадки, експериментування; має смак до ситуацій, пов'язаних з необхідністю долати труднощі, знаходити оригінальні рішення; вирізняється високим пізнавальним інтересом, жагою до нового; радіє результатам праці; ставить незвичні запитання, дає нестандартні пояснення; знаходить незвичне у відомому, знайомому; не боїться ситуації невизначеності, дефіциту інформації; не губиться у нових умовах, швидко визначається в них, легко адаптується [7,5].
Викладене можна використати як схему-орієнтир для співвіднесення бажаного стану речей з реальним, розуміння, які базові якості у дитини сформовані на рівні вікових можливостей, а які - недостатньо, визначити причини цього та можливості виправити становище.
Варто взяти до уваги, що результатом повноцінного розвитку особистості є її життєва компетентність. Компетентною називають дитину, яка в різних життєвих ситуаціях поводиться розумно, відповідно до вимог життя щодо обізнаності, вмілості, вправності, досвідченості, які не суперечать власній природі, здоров'ю. Чи доцільно оперувати поняттям "компетентність", якщо йдеться про маленьку дитину? Так, маємо на увазі бажану й відповідну вікові міру, здатність малюка діяти впевнено, почуватися спроможним ефективно взаємодіяти з природним, предметним та соціальним оточенням. Компетентна трирічна дитина діє винахідливо, розумно, конструктивно застосовує власний досвід та допомогу дорослого. Щоб зробити висновок про те, чи можна вважати ту чи іншу дитину раннього віку компетентною, варто проаналізувати її знання, уміння, навички, звички, якості. Найважливішими з них у ранньому віці фахівці вважають:
1. Володіння основними видами діяльності: предметно-практичною (діє з предметами побуту, самостійно їсть, частково вдягається - роздягається), ігровою (використовує іграшки за призначенням, відображає картини дорослого життя), спілкуванням з рідними (охоче діє і грає разом, використовує різні способи залучення батьків та вихователів до спільної діяльності).
2. Розвиток основних форм активності -фізичної (вправно бігає, грає м'ячем, їздить на велосипеді тощо), емоційної (сприйнятлива до подій, орієнтується в настроях людей; здатна стримувати негативні прояви в присутності сторонніх), соціальної (товариська, чуйна, виявляє інтерес до чужих дорослих та однолітків, відкрита для контактів, привітна), моральної (орієнтується в елементарних моральних правилах і нормах поведінки, намагається вчиняти правильно, хоче бути приємною), пізнавальної (цікавиться новим, ставить запитання, прагне дістати на них відповіді), мовленнєвої (володіє словом як засобом спілкування), художньою (вміє користуватися олівцем, крейдою, фарбами, глиною: під-співує під музику, пританцьовує, цікавиться витворами мистецтва; любить книжки, охоче слухає казки та віршики), креативної (цікавиться новим; схильна ризикувати, фантазувати, вигадувати; виявляє елементи творчості в різних видах діяльності).
3. Сформованість зачатків базових якостей особистості (самостійності, працелюбності, людяності, самолюбності, спостережливості, відповідальності, справедливості, самовладання, креативності).
4. Володіння елементарними знаннями про природу (рослини, тварин, явища, об'єкти), культуру (предмети побуту, транспорт, іграшки, книжки, твори мистецтва), людей (рідних, чужих, різного віку), самої себе (зовнішність, уміння, якості, настрій).
5. Розвиток важливих життєвих потреб: у реалізації своїх здібностей, у самостійній діяльності, у захисті своїх інтересів, відстоюванні прав.
6. Збалансованість важливих життєвих умінь: орієнтації в новому середовищі, пристосуванні до його умов, конструктивному впливі на довкілля (людське, природне, предметне) [7,5].
Компетентний малюк - особа свідома, вправна, гнучка, яка надає перевагу створювальній активності порівняно з руйнівною, вміє налагоджувати контакти з дорослими та однолітками, уникає конфліктів або розв'язує їх мирним шляхом. Таку дитину можна назвати домірною, оптимістичною, витриманою, саморегульованою.
Визначаючи міру компетентності дитини раннього віку, важливо об'єктивно оцінювати прояви її поведінки в різних сферах життя та умовах діяльності, усвідомлювати, що "нормою" розвитку є не середньостатистичні для її віку показники, а ті кращі, які ймовірні для неї за найсприятливіших умов. Варто говорити про норму розвитку кожної окремої дитини в межах її індивідуальної історії життя, порівнювати її вчорашні досягнення з сьогоднішніми та ймовірними завтрашніми (а не з досягненнями інших, не схожих на неї дітей як ми, на жаль, ще часто робимо).
Щоб дитина раннього віку формувалася як особистість, варто: підтримувати в неї оптимістичне, радісне самопочуття, гарний настрій; надавати можливість діяти самостійно приймати прості рішення; вправляти в умінні давати елементарну самооцінку; не поспішати на кож-ному кроці оцінювати її дії, привчаючи очікувати схвалення й заохочення; поважати не лише за її успіхи, а й невздачі (в них гартується воля дитини, вона навчається знаходити свої помилки та виправляти їх); розвивати пі-знавальний інтерес (уміння ставити запитання, цікавитися новим, не боятися незнайомого, радіти відкриттям); підтримувати бажання протягом певного часу бути насамоті; висловлювати віру в можливості дитини, розвивати впевненість у собі; поважати її вибори, виховувати інтерес та повагу до інших людей, формувати вміння бути приємною.
3. Формування самосвідомості в дошкільному віці.
В умовах проектування нових розвивальних систем в освіті відповідно до гуманних принципів питання про особливості розвитку самосвідомості дітей дошкільного віку стає ключовим. Адже знання про те, як діти завдяки своїм пізнавальним можливостям поступово усвідомлюють власні фізичні і розумові здібності, свої вчинки і дії, своє ставлення до інших людей та до самих себе, лежить в основі педагогічного управління всім комплексом виховної та навчальної роботи в дошкільному закладі.
Як зазначають дослідники у галузі проблеми самосвідомості, пізнаючи себе, дитина проходить ті ж самі етапи, що й при пізнанні зовнішнього світу. Це самопізнання починається з елементарних відчуттів (самовідчуттів), які відображають внутрішні органічні стани дитини, процес створення нею уявлення про себе і завершується думкою про себе. Іншими словами, магістральні напрями самопізнання та пізнання є одними і тими самими. Проте характерсамопізнання має свої істотні особливості порівняно з пізнанням зовнішнього світу, оскільки у процесі осягнення са-мої себе дитина є водночас суб'єктом і об'єктом пізнання. Тобто, відображуючи у процесі самопізнання свій внутрішній світ - світ відчуттів, переживань, думок, прагнень, сподівань, спогадів і мрій, дитина поєднує у своїй особі і спосіб пізнання, і разом з тим той об'єкт, який треба пізнати. Вирішальною умовою у процесі розвитку самопізнання, особливо на його перших етапах, є оцінні впливи близьких
Loading...

 
 

Цікаве