WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Формування самосвідомості дошкільника - Курсова робота

Формування самосвідомості дошкільника - Курсова робота

Дитина вступає в той період, коли потреба в утвердженні та завоюванні своєї самостійності призводить до цілої низки конфліктів. Найчастіше малюк не має на меті нічого поганого - він лише бажає випробувати власну незалежність та її межі. Це період, коли в психічному світі особистості закладаються моральні норми і комплекси, які в подальшому можуть перейти в стійкі особливості особистості [16,153]. На цьому етапі вирішального значення набуває характер взаємин дитини з батьками. Оскільки в малюка ще не має адекватного знання про себе й ставлення до себе, він стихійно приймає ставлення до себе батьків.
Розвиток самосвідомості після трьох років відбувається в напрямку дедалі більшого самоствердження особистості дитини, відбувається подальше накопичення пізнавального, афективного та вольового досвіду, що відбивається на диференціації самооцінок і зростанні їхньої адекватності [16,154].
Отже, проблема пізнання дитиною власного "Я" була й залишається однією з найважливіших і найактуальніших, особливо в період оновлення дошкільної освіти на засадах педоцентризму.
2. Особистісне зростання в ранньому віці.
Особистістю називають дитину, яка вміє відповідально самовизначатися, зрозуміло, в межах вікових можливостей. Відповідальність засвідчує вміння малюка орієнтуватися в своїх правах (свободі робити те, що йому хочеться) та обов'язках (правилах, які обмежують його свободу, визначають межі соціально прийнятної та схва-люваної поведінки, знайомлять з тим, що "можна", "не можна", "необхідно"). Коли педагог упевнений, що конкретна дитина здебільшого знає, чого хоче й водночас орієнтується в правилах доцільної поведінки, він може вважати, що розвиток особистості відбувається нормально. Тривогу може викликати, з одного боку, відсутність у малюка власних бажань, повна залежність його поведінки та діяльності від волі та вибору дорослих; з другого - ігнорування будь-яких правил та норм, намагання добитися свого за будь-яку ціну.
Самовизначитися - означає з власної ініціативи та відповідно до своїх можливостей та інтересів обирати вид діяльності, характер поведінки, предмет симпатії, рід занять, приймати самостійні рішення. Варто поспостерігати, як маленька дитина поводиться в ситуації не-визначеності, дефіциту інформації, браку знань та досвіду. Якщо вона мобілізується, намагається подолати труднощі, виявляє наполегливість і кмітливість, звертається по допомогу до дорослого лише в разі необхідності, є підстави для задоволення: маля робить упевнені кроки на шляху свого особистісного зростання. Якщо ж воно розгублюється, невпевнене в собі, вередує, плаче, дратується, наполягає на тому, щоб дорослий замість нього впорався зі складною ситуацією або допоміг визначитися з вибором, є підстави вважати, що його особистісний розвиток уже йде небажаним шляхом, потребує серйозної уваги батьків і педагогів [7,3].
Буває, що дво - трирічна дитина по-різному поводиться в різних життєвих ситуаціях. У такому разі важливо з'ясувати, чому в одних випадках вона свідомо регулює спою поведінку, орієнтується на моральні правила, прагне заслужити схвалення дорослого, а в інших - "наче з прив'язі зривається": не реагує на заборони, не відгукується на ласку й умовляння, поводиться войовничо, агресивно, безсоромно. Дорослі в таких випадках часто розгублюються, нервують, вдаються до фізичних покарань. А це, як відомо, лише підсилює негативний ефект, "піддає у вогонь жару".
Щоб обрати правильну стратегію поведінки у складних ситуаціях, дорослі мають розуміти основні причини, що зумовлюють негативні прояви поведінки дитини раннього віку. Основні з них:
? вікова криза, суть якої полягає в усвідомленні дитиною своїх зрослих можливостей, появі бажання урівняти себе в правах із дорослими, звільнитися від надмірної опіки, демонстрація близьким дорослим (більше нікому!) своєї незалежності від них; поява негативізму та впертості як механізмів захисту "Я", способів апробації та утвердження своєї самості;
* неврахування дорослими того, що дитина подорослішала, багато чого навчилася і вже здатна робити щось самостійно; поводження з нею, як з маленькою: надмірна опіка, контроль, повчання, докори; обмеження; жорстке регламентування життя, поведінки, діяльності, прийнятих нею рішень викликають у неї протест [7,3].
Період кризи рідко в кого з дітей проходить непомітно, тож варто набратися терпіння (попереду ще чимало кризових періодів!), переглянути своє ставлення до маляти, відмовитися від сприймання його як нетямущої істоти, внести корективи у свої взаємини з ним. Якщо хочемо, щоб малюк був самостійним, - слід надавати йому можливість вправлятися в автономності та незалежності, дозволяти робити власні помилки й шукати шляхи їх ви правлення. Спочатку за допомогою та підтримкою дорослого, а з часом - і без них.
Чи так уже важливо дбати про особистісне становлення дитини в ранньому дитинстві? Що таке "особистісне зростання"? Чи не досить того, щоб малюк просто був здоровим, умілим, розумним? Які ж якості особистості слід вважати базовими -- основними, сутнісними, найважливішими для його життєвого успіху в майбутньому? Спробуємо поміркувати разом.
Особистісне зростання - активний процес становлення, в якому дитина бере на себе посильну відповідальність за свої вчинки, діяльність, поведінку. Вона прагне досягти доступних цілей, намагається самостійно розв'язати елементарні життєві задачі, в неї є певні "дитячі" ідеали, до яких вона прагне. Малюк виробляє найпростіші життєві плани, робить спроби їх реалізувати. Ця істота амбітна, генерується із середини (а не лише зовнішніми спонуканнями), домагається різноманітності буття, нових вражень, не уникає ризикованих ситуацій [7,3].
Особистістю дитина не народжується, нею вона стає. І не лише завдяки вихованню та навчанню дорослих, а й в результаті власної роботи над собою. Жодний дорослий, навіть найрідніший, не може пройти цей шлях замість дитини. Якщо ж батьки чи вихователі потуратимуть намаганню малюка перекласти на них відповідальність за прийняття рішень, з часом у нього може виробитися звичка жити не своїм життям, діяти не відповідно до своєї природи та призначення. І як наслідок - виникнення неврозів, невдоволення собою, зовнішні та внутрішні конфлікти, погіршення стосунків із людьми, що оточують, відмова від активної життєвої позиції, заміщення реального життя на уявне, штучне. А це - вкрай небезпечно.
От чому варто вже сьогодні, поки дитина маленька, подбати про її повноцінне, відповідне кожному віковому етапу, становлення особистості. Щоб конкретизувати та поглибити знання педагогів про дітей раннього віку, наведемо схему-орієнтир вікових змін, що відбуваються в особистісному становленні малюків протягом перших трьох років життя. Вона допоможе уточнити не лише основні параметри, важливі для особистісного зростання малюка, а й індикатори кожного.
Прояви особистості залежно від віку дитини
Перший рік життя
Протягом 30-50 хвилин може зайняти себе самостійно. За власним бажанням відмовляється від перебування на руках. Стає все наполегливішою та допитливішою, обстежує, досліджує простір навколо себе. Прагне

 
 

Цікаве

Загрузка...