WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Формування самосвідомості дошкільника - Курсова робота

Формування самосвідомості дошкільника - Курсова робота

тим кращого результату досягнуть, і роблять неприпустиму помилку, розділяючи догляд за дитиною і її виховання, забуваючи, що це насправді одне й те саме. Адже ставлення до дитини водночас справляє на неї вплив. Аж занадто захоплюючись різними методами та засобами виховання, батьки сприймають свою дитину як власність, як матеріал, з якого вони - розумні і досвідчені - можуть "виліпити" омріяний ними ідеал сина чи доньки. Такі батьки перетворюються з лідерів - наставників в авторитарних керівників. Вони автоматично позбавляють дитину права голосу і права вибору. Якщо дитина засвоїть таке ставлення до неї ще до того, як розвинеться її воля, це завдасть нищівного удару по її особистісному розвитку, і насамперед постраждають її самооцінка, са-моставлення, самоповага.
Щоб запобігти таким небажаним тенденціям, психологи радять розглядати виховання не як однобічну спрямованість впливів, а як двосторонній процес, де дитина - не лише об'єкт цих впливів, а й активний учасник, суб'єкт виховання. Це можливо, коли стосунки між дорослими і дітьми в родині будуються на засадах особистісної рівності, довіри, взаєморозуміння, визнання права кожного на власну точку зору в різних життєвих ситуаціях. Навіть коли йдеться про дошкільника, треба пам'ятати: перед вами не просто маленький хлопчик чи дівчинка, а особистість з унікальним внутрішнім світом, з тільки їй притаманними індивідуальними відмінностями. Знання та врахування цих відмінностей - неодмінна складова успішного виховання. Батьки мають бути пильними й дуже чутливими до реакцій, слів, вчинків своїх дітей. Дуже часто син чи донька в непрямій формі сигналізують дорослим про їхні ж помилки та упущення. Здатність почути, зрозуміти дитину - своєрідний місток між вихователями і вихованцями.
У пригоді батькам можуть стати і наступні поради:
1. Утримуйтесь від принижень дитини образливим словом, демонстрацією своєї влади над нею, погрозою позбавити обіцяного, фізичних покарань.
2. Не кажіть малюкові, що не любите його, коли він скоїв щось погане, ослухався, образив когось, погано виконав завдання тощо. Важливо розвести у свідомості дитини оцінку її вчинків, якостей, результатів у конкретній життєвій ситуації та оцінку як людини з цілому, особистості, рідної істоти. Часткова й узагальнена оцінки - різні речі. Прихильність батьків має бути незаперечною, стабільною, незалежною від ситуації. Доцільно сказати: "Ти знаєш, як я тебе люблю. Саме тому мені боляче бачити тебе неслухняною (сердитою...)".
3. Ніколи не відмовляйте дитині у підтримці й допомозі. Вони засвідчують, що малюк завжди може покластися на дорослого, розраховувати на нього, почуватися захищеним.
4. Утримуйтеся від бажання соромити свою дитину при сторонніх, розповідати іншим про її проблеми та недоліки, карати в присутності значущих для неї людей.
5. Відмовтеся від звички порівнювати свою дитину з іншими. По-перше, це погано орієнтує вас самих та й дитину в її реальних можливостях. По-друге, в такий спосіб ви спонукаєте її на самоїдство, невдоволеність собою, ревнощі, заздрість тощо. До того ж поряд з нами завжди є люди, які щось уміють краще за нас, вправніші, розумніші, успішніші. Тож чи варто йти по життю пригніченим, невпевненим, незадоволеним собою? Краще налаштувати малюка на те, що кожна людина має свої чесноти й вади, сильні й слабкі сторони. Ми не кращі і не гірші за інших, а різні Знайдіть у дитині її сильні сторони, позитивно оцініть їх, порівнюйте її із самою собою- вчорашньою, сьогоднішньою, ймовірною завтрашньою. Це - хороший орієнтир, дає людині, у тому числі й маленькій, життєві сили.
6. Не намагайтеся примусом звільнити дитину від страхів (темряви, води, замкненого простору, тварин тощо. Страх ґрунтуєтеся здебільшого на пережитому малюком неприємному досвіді, негативних життєвих вра-женнях. Особливо небезпечно вдаватися до примусових дій щодо чутливих, вразливих, емоційно неврівноважених дітей. Це може продукувати неврози, недовірливе ставлення до дорослих, замкненість як рису характеру.
7. Пам'ятайте: запорукою повноцінного особистісного розвитку дитини раннього віку є спокійне навколишнє середовище. Надто голосна музика, крики дорослих, зловживання оцінними судженнями, перепади в настроях та оцінках дорослих заважають малюкові зосередитися, створюють дискомфорт, відчуття незахищеності, виводять з рівноваги,
8. Не варто штучно прискорювати розвиток. Особистість розвивається в своєму темпі, ритмі. Радійте кожному дневі, прожитому разом з малюком, кожному кроку на шляху його становлення, кожному, навіть незначному досягненню на складному шляху особистістного зростання. Поважайте складну роботу внутрішнього самобудівництва дитини, зрозуміло, з вашою допомогою та підтримкою. Допоможіть малюкові, життєвий шлях якого лише розпочинається, навчитися жити власними силами.
9. Контролюючи дії маленької дитини, не поспішайте, оцінювати їх. Спробуйте поспостерігати за малюком певний час, усвідомити мотиви його поведінки. Контроль дорослого має бути зваженою перевіркою життєвих досягнень дитини, обліком, обстеженням, експертизою, наглядом, проте не цензурою і покаранням. Це - допоміжний, а не каральний інструмент!
10. Будьте для дитини водночас щирим та зацікавленим партнером по спілкуванню, вихователем, який створює розвивальні для особистісного зростання умови, учителем, який не лише збагачує знаннями та вміннями, а й формує пізнавальну активність, психотерапевтом, який "доглядає за душею", допомагає дитині вийти зі стану депресії, забезпечує різнобарвність життєвих вражень, виступає свого роду "амортизатором", який пом'якшує впливи зовнішнього середовища [7,6].
Прискореннятемпу життя, науково-технічний прогрес, соціальні зміни з кожним роком збільшують вимоги до маленької людини, яка щойно розпочинає свій життєвий шлях. І далеко не кожен малюк ви-являється здатним ці вимоги виконати. Проблема готовності до школи стає однією з найскладніших у роботі вихователів та практичних психологів. Виховання психологічно грамотних людей, які вміють вивчати самих себе, розвивати свою особистість, слід розпочинати якнайшвидше. Вивчаючи себе, свій внутрішній світ, дитина одночасно стає об'єктом і суб'єктом пізнання, що створює унікальну ситуацію навчання. У зв'язку з цим виникла необхідність посилити роботу психологічної та соціальної го-товності дитини до школи. І допомогти в цьому може "Психологічна абетка для малюків", автори М. Довгань, Д. Романовська (див. додатки). А спостерігаючи розвиток самосвідомості дошкільника, результати спостереження педагоги і психологи можуть фіксувати у схемі психологічної характеристики дитини (див. додатки).
Для розвитку об'єктивної самооцінки важливо порівнювати себе з іншими, оцінювати своїх друзів, їх вчинки. Гра, казки, оповідання - важливе джерело для набування досвіду об'єктивної оцінки. Тому вихователям слід не тільки прочитати казку, але й обговорити її з дітьми. Оцінюючи інших, дитина вчиться оцінювати себе: з'являється об'єктивна оцінка спочатку своєї тієї чи іншої діяльності, своєї поведінки. Якщо дитина більш самостійна, більш допитлива, більш активна, у неї і більш висока
Loading...

 
 

Цікаве