WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Формування самосвідомості дошкільника - Курсова робота

Формування самосвідомості дошкільника - Курсова робота

та зрозуміти їх; здатністю підтримати дитину, усвідомлюючи що її цінності та системи поглядів можуть не збігатися з батьківськими; повагою до позиції дитини, вірою в її сили та можливості; готовністю ділитися власними цінностями і поглядами, створюючи тим самим можливість дитині розуміти інших; поблажливим і терплячим ставленням до своїх вихованців. За всім цим стоїть безкорислива, істинна любов батьків до дітей, яка допомагає дорослим відмовитися від фіксації на слабкостях, недоліках, недосконалостях, спрямовує виховні зусилля на підкріплення позитивних якостей особистості дитини, на підтримку її сильних сторін. Найважливіше, що ця стратегія виграшна для всіх учасників виховного процесу - батьків і дітей, а відтак для сім'ї в цілому. Адже саме в такій атмосфері, де безоцінно приймаються будь-які індивідуальні відмінності, де любов і прихильність виражаються відкрито, де помилки допомагають здобути новий досвід, де спілкування відкрите й довірче, де особиста відповідальність і чесність - обов'язкові складові взаємин, може сформуватися почуття самоцінності в кожного члена сім'ї.
5. Діагностика сформованості самосвідомості.
В основу вивчення самосвідомості дітей дошкільного віку покладено метод спостереження. У ході спостереження вихователь має змогу ретельно записувати дії та висловлювання дитини, які його цікавлять. Тут необхідно пам'ятати таке правило: слід розмежовувати дії та висловлювання дитини від їх тлумачення дорослим. Записувати дані спостереження потрібно того дня, коли воно виконувалось. Дуже важливо, щоб спостереження здійснювалось за різних умов - під час занять, вільних ігор, виконання режимних моментів чи на прогулянці, оскільки дитина може поводитися залежно від обставин. В ході спостереження вихователь може використати елементи бесіди (опитування дитини). При цьому треба пам'ятати правило: запитання краще ставити дитині у зв'язку з виконанням нею на даний момент певного завдання або дії. Не можна вивчати дитину за її відповідями. Останні лише уточнюють або доповнюють знання про дитину, отримані за допомогою спостереження. На відповіді дитини значною мірою впливає те, якої думки дитина про себе, але вони не можуть свідчити про те, якою вона є насправді.
Не всі складні питання, які виникають під час вивчення дитини, можуть вирішувати педагоги. Тоді на допомогу вихователеві приходять психологи, які використовують для обстеження дитини спеціальні експериментальні методи дослідження.
Вивчення самосвідомості дитини на практиці здійснюється за допомогою схеми, автором якої є Г. Урунтаєва (див додатки) [10,7-8].
Вивчення самосвідомості дитини було проведено методом спостереження і опитування в старшій групі ДНЗ № 2 "Дударик" м. Коломиї. Вибірка - 20 дошкільників.
Опрацювавши дані спостереження, було виявлено, що досить низького рівня є самоконтроль дитини і часто він залежить від присутності дорослого. Тому особливу увагу педагогам слід звернути на активізацію самостійності дітей (самоконтроль діяльності, самостійність висновків і суджень, самостійність діяльності, рішення проблемних ситуацій при мінімальній участі дорослого). Занепокоєння викликає і той факт, що самооцінка багатьох дітей є занижено або завищеною. Також помітним є те, що дитина дошкільного віку є психологічно залежною від думки про неї дорослих, особливо батьків (це було з'ясовано під час бесіди з вихованцями). Пов'язане це, очевидно, з недоліками сімейного виховання і низькою психолого - педагогічною культурою батьків.
6. Методичні рекомендації для батьків та педагогів.
Батьки впливають на поведінку дитини, заохочуючи або осуджуючи, застосовуючи ті чи інші види покарання, даючи їй певну свободу у виборі поведінки і діяльності. Власне, у них малюк вчиться уміти, що саме йому не слід розбити. Під час такого навчання спрацьовує безліч різних механізмів: сприймання словесних вказівок батьків, копіювання зразків їхньої поведінки, зіставлення їх з поведінкою інших людей. Поступово дитина починає розпізнавати різні типи поведінки, навчається прогнозувати емоційну реакцію батьків на свої вчинки. У неї формується уявлення про те, що і як треба робити, щоб її похвалили, а за що можуть покарати. Батьки мають пам'ятати, що схвалення належної поведінки дитини важливіше для її особистісного розвитку, ніж осуд. Втім практикою виховання доведено, що невміла похвала може завдати дитині непоправної шкоди, тим часом як уміле покарання може бути надзвичайно корисним. Найважливіше правило, яким мають керуватися батьки, заохочуючи чи осуджуючи полягає у тому, що оцінювати треба тільки вчинки і справи дитини, а не її саму. Будь-яке схвалення складається з двох компонентів - висловлювання дорослих і висновків дитини. Сказане батьками має виражати чітку позитивну оцінку дитячих вчинків або намірів. Це су-дження має висловлюватися в такій формі, щоб дитина могла зробити безпомилковий реалістичний висновок про себе саму. Наприклад, почувши на свою адресу слова: "Дякую за те, що помив машину. Тепер вона виглядає, як новенька", - син може зробити висновок: "Я добре по-працював, і мою роботу оцінили". Ці моменти надзвичайно важливі у плані особистісного розвитку дитини. Адже те, що скажуть хлопчик чи дівчинка про самих себе у відповідь на слова дорослого, вони пізніше повторять подумки. Ці внутрішні позитивні оцінки великою мірою ви-значають гарну думку дитини про себе і про навколишній світ. Надалі це неодмінно сприятиме розвитку позитивного самоставлення, адекватної самооцінки, самоповаги.
Справжніх успіхів у вихованні досягають ті батьки, які вміють чітко визначити межі дозволеної і недозволеної поведінки дітей, ураховуючи їхні вікові та індивідуальні особливості. Відомий психотерапевт Володимир Леві виділив сім правил, яких, на його думку, варто дотримуватись,аби покарання було продуктивним, а не руйнівним:
1. Покарання не повинно шкодити здоров'ю - ні фізичному, ні психічному. 2. Якщо є сумніви, карати чи не карати, - не карайте.
3. За один paз - одне покарання ("салат із покарань" - страва не для дитячої душі).
4. Краще не карати взагалі, ніж карати із запізненням.
5. Покараний - вибачений. (Про старі гріхи - ні слова. Не заважайте починати життя спочатку).
6. Покарання - без приниження. (Покарання не має сприйматися дитиною як торжество вашої сили над її слабкістю).
7. Дитина має боятися не батьківського покарання, а того, що вона завдає комусь болю своїми словами, діями, вчинками або навіть намірами [12,19].
Важливо також ураховувати, що якість взаємин у підсистемі "батьки - діти" залежить не від того, скільки разів на день дорослі хвалять чи карають дитину, хоча і в цьому має бути певний баланс, а насамперед від того, як вони це роблять.
Більшість батьків приблизно однаково назвуть якості, які вони хотіли б бачити у своїх дітях: чесність, самоповага, ерудиція, сила, здоров'я, краса, ясний розум, уміння любити, почуття гумору, відповідальність, уміння налагоджувати взаємини з іншими. "Я хочу пишатися своєю ди-тиною",- скаже будь-який батько чи мати. Часто дорослі сподіваються на те, що, чим більше часу і зусиль вони віддаватимуть дітям,
Loading...

 
 

Цікаве