WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічна характеристика сутності аморального вчинку - Реферат

Психологічна характеристика сутності аморального вчинку - Реферат


Реферат на тему:
Психологічна характеристика сутності аморального вчинку
Вимоги суспільства спонукають нас виробляти й постійно удосконалювати серії надійних критеріїв у різних галузях життєдіяльності людини, що визначають її поведінку та адекватність останньої цим вимогам. Наше суспільство на сучасному етапі переживає важкий період становлення нових економічних та політичних відносин, нової суспільної свідомості. Труднощі економічного розвитку, політичні протиріччя та відомі деформації суспільної свідомості - все це знаходить свій вияв у моральній сфері людей, зокрема підлітків. Тому нас не можуть не турбувати питання причин і умов становлення деформованої особистості, з викривленим, неадекватним ставленням до світу, до суспільства, до інших людей. Щоб успішно вирішувати проблему запобігання негативним новоутворенням особистості, які в кінцевому рахунку реалізуються в аморальних вчинках, та розробити засоби їх усунення, необхідно, перш за все, досконало вивчити, що вони собою являють.
Згадані проблеми, на жаль, ще слабко розроблені психологічною наукою. Що таке аморальний вчинок? Яка його природа? Однозначної відповіді на ці запитання ми ще не знаходимо.
Щоб зрозуміти, що собою являє аморальний вчинок, необхідно, насамперед, розглянути сутність вчинку.
У психологічному словнику вчинок визначається як свідома дія, оцінювана як акт морального самовизначення людини, в якому вона стверджує себе як особистість у своєму ставленні до іншої людини, до себе самої, до групи або до суспільства, до природи в цілому [10]. Більшість психологів (Л.І.Божович, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та ін.) визначають вчинок як одиничний поведінковий акт, пов'язаний з виконанням або невиконанням людиною своїх моральних обов'язків. Із сукупності таких актів складається моральна діяльність або поведінка людини.
Реалізації вчинку передує "внутрішній план дії", в якому представлені свідомо вироблені наміри, є прогноз результату і оцінки з боку оточуючих людей і суспільства в цілому. Наміри виступають ідеальним образом вчинків і завжди існують в усвідомленій формі. Вчинок - це дія, яка усвідомлюється діючим суб'єктом як суспільний акт, що відображає ставлення цієї людини до іншої, а також до колективу, суспільства в цілому і, в свою чергу, викликає ставлення до себе.
За загальноприйнятим визначенням [11, 488], реально-практичну структуру вчинку складають:
1) ситуативний компонент - поєднання зовнішніх та внутрішніх умов, що спричиняють певний вчинок;
2) мотиваційний компонент - властиве особистості первинне усвідомлення збуджуючого, спонукаючого характеру ситуації, що приводить до актуалізації певних мотивів вчинків, до їх протиставлення чи поєднання, в результаті чого формується мотивація вчинку, складне психологічне утворення, в якому поєднуються певні ідеали, ідеї особистості щодо прийняття певного рішення відносно мети та характеру вчинку;
3) дійовий компонент - комплекс реально-практичних дій особистості, спрямованих на прийняття нею рішення щодо морального змісту ситуації та на реалізацію прийнятого рішення;
4) післядійовий компонент - комплекс пізнавально-перетворюючих дій особистості, спрямованих на вторинне постдійове усвідомлення змісту здійснених нею вчинків, на усвідомлення їх результатів та на їх оцінювання.
Якщо мати на увазі конкретний вчинок, то, звичайно, виникає потреба визначити його домінуючий мотив. "При поясненні будь-якого людського вчинку треба враховувати спонуки різного рівня і плану в їх реальному сплетінні і складному взаємозв'язку. Міркувати тут однопланово, шукати мотиви вчинку тільки на одному рівні в одній площині - означає свідомо позбавити себе можливості зрозуміти психологію людей і пояснити їх поведінку" [12, 261].
Мотивами поведінки можуть виступати потреби, точніше усвідомлена необхідність їх задоволення (неусвідомлені потреби можуть бути стимулами вчинків, але не їх мотивами); інтереси - вибрана спрямованість свідомості на ті чи інші об'єкти, які можуть задовольнити наші потреби; цілі - образи очікуваних і бажаних результатів діяльності. Крім того, мотивами часто виступають установки - стан стабільної готовності діяти певним чином в певних ситуаціях; соціальні орієнтації - відносно стійке вибіркове ставлення до тих чи інших цінностей життя і культури; звички - установки на певні, автоматично повторювані форми поведінки, які усвідомлені раніше і стали до такої міри стійкими, що не обов'язково потребують активної діяльності розуму при кожному конкретному вчинку. До вищих мотивів вчинків слід віднести глибоко усвідомлені переконання, продумані та відчуті установки й орієнтації, що стали загальними принципами поведінки на раціональному рівні, які визначають і контролюють інші мотиви вчинків.
Усякий вчинок являє собою цілісне явище, в якому в нерозривній єдності існують суб'єктивно-особистісні (мотиви) і об'єктивно-значущі (результати) елементи. Дія тоді постає як моральний вчинок, коли береться до уваги моральна цінність його суб'єктивних мотивів, його значення для будь-кого, коли воно за цими причинами викликає до себе те чи інше ставлення, схвалення або осуд з огляду на моральний критерій.
Вчинок як одиницю моральної поведінки, можна уявити у вигляді моделі:
1) особа, вчинок якої нас цікавить;
2) друга особа, яка бере участь у вчинку (таких осіб може бути кілька).
3) спілка людей, які могли брати участь у вчинку, але в даному вчинку це не потрібно, хоча реакція цієї групи осіб на його вплив має значення (референтна група);.
4) природа в широкому розумінні цього слова, або мікросередовище, в якому реалізується вчинок;
5)сукупність узаконених морально-етичних норм, виконання яких обов'язкове в даному суспільстві;
6) сукупність морально-етичних норм, встановлених традиціями даного людського суспільства;
Модель вчинку спирається на два основні компоненти.
Перший включає в себе наміри, прогнозовані відповідні реакції від оточуючих людей і середовища, в якому планується здійснити вчинок. Таким чином, цей компонент може разглядитися як прогноз майбутнього елементарного акту поведінки. Мотиви й цілі входять до цього компоненту лише опосередковано, через прогноз відповідних реакцій.
Другий включає в себе реалізований намір (вплив) і сукупність відповідних реакцій від оточуючих людей і середовища, які виникли у відповідь на реалізацію наміру (мотиви й цілі безпосередні).
Вчинок однаковою мірою
Loading...

 
 

Цікаве