WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Феномен емпатії у психологічних дослідженнях - Реферат

Феномен емпатії у психологічних дослідженнях - Реферат

гуманістичному психоаналізі Е.Фрома поняття емпатії переплітається з поняттям ідентифікації. Тут емпатія розглядається як умова виникнення повноцінних інтерперсональних взаємовідносин з дотриманням психологічної рівноправності та самореалізації учасників спілкування.
На сьогодні проблема розвитку емпатії поступово переходить у міжпредметну й стає об'єктом пильної уваги філософії, соціології та практично всіх галузей психологічної науки: психології особистості (А.Бандура, Р.Даймонд, А.Маслоу, Ф.Олпорт, К.Хорні; Л.Виговська, М.Амінов, С.Максимець, М.Молоканов, Т.Федотюк); віковоїпсихології (В.Абраменкова, Т.Гаврилова, В.Кротенко, Г.Михальченко, Л.Ткачук, Т.Пашукова, Л.Стрєлкова, М.Удовенко, О.Чебикін); педагогічної психології (Ю.Гіпенрейтер, О.Солодухова); соціальної психології (Г.Андрієва, В.Агеєв, О.Бодальов, М.Обозов, А.Петровський); психології моралі (А.Сміт, Г.Спенсер, А.Шопенгауер; С.Нартова-Бочавер); психології мистецтва (С.Маркус, Р.Мей, К.Юнг).
У психології намітилися два підходи у поглядах на емпатію. З позицій першого підходу, емпатія розглядається як процес або стан (О.Сопіков, І.Юсупов, Т.Райк); для другого підходу характерним є уявлення про цей феномен як про здатність чи стійку властивість особистості (М.Муканов, В.Лабунська, О.Саннікова). У межах другого підходу існує тенденція по-різному ставити акценти у визначенні поняття "емпатія": деякі дослідники розглядають її в контексті моральних почуттів (Т.Гаврилова, Ю.Гільбух, В.Шадриков); інші роблять акцент на тому, що емпатія відіграє центральну роль у гармонізації міжособистісних стосунків (В.Абраменкова, В.Агеєв, Ю.Гіпенрейтер); багато дослідників уважають її джерелом альтруїзму, підтримуючої поведінки (Є.Ільїн, В.Колпачников, М.Яницький).
Як свідчать дані Т.Гаврилової, зарубіжними дослідниками емпатії були виявлені дві її найважливіші функції: 1) емпатія є детермінантою поведінки, вона пов'язана з альтруїзмом (Валлон, Дауголл, Епстейн, Лібхарт, Ліппс, Рібо, Шафер); 2) емпатія - це специфічна емоційна форма пізнання, об'єктом якої є людина (Аш, Маркус, Роджерс, Шелер).
І.Коган зазначає, що в зарубіжній психології проблема емпатії має велике значення, як прикладна психологія у таких галузях, як психотерапія, навчання, взаємодія в соціальних сферах тощо.
На думку Т.Василишиної, емпатія є особливою здатністю суб'єкта до відбиття емоційних переживань внутрішнього світу іншої людини, що дозволяє партнерам досягати взаємоузгодження позицій, взаємопорозуміння та здатності обирати у відповідності з цим спільні засоби само- і взаєморегуляції у процесі міжособистісної взаємодії.
Емпатія, за С.Головіним, - це "осягання емоційного стану, проникнення-вчуття в переживання іншої людини. Здатність індивіда до паралельного переживання тих емоцій, що виникають у іншого індивіда в ході спілкування з ним. Розуміння іншої людини шляхом емоційного "вчуття" в її переживання". Автор поділяє емпатію на: емоційну, засновану на механізмах проекції та наслідування моторних та афективних реакцій іншого; когнітивну, що базується на інтелектуальних процесах - порівняння, аналогія тощо; предикативну, що проявляється як здатність передбачати афективні реакції іншого в конкретних ситуаціях.
В.Кротенко вважає, що, по-перше, емпатія визначається як психічний процес, спрямований на моделювання внутрішнього світу переживань іншої людини. При такому підході підкреслюється динамічний, процесуальний і фазовий характер емпатії. По-друге, емпатія розглядається як психічна реакція у відповідь на стимул. По-третє, емпатія визначається як властивість або здатність особистості, яка розкривається в умінні давати опосередкований емоційний відгук на переживання іншого, що включає рефлексію внутрішніх станів, думок і почуттів самого суб'єкта емпатії.
Серед сфер життєдіяльності, де виявляється емпатія, перш за все виділяють соціальну сферу: прояв емпатії у близькому колі спілкування (О.Бодальов, В.Кротенко, Т.Пашукова); у професійному спілкуванні (Л.Виговська, С.Максимець, Л.Галицька, Н.Каліна, Т.Федотюк); у широкому колі спілкування (Є.Ільїн, І.Юсупов; Д.Майерс, П.Фрес); емпатія суб'єкта до самого себе (А.Бохарт, Д.Іган, К.Роджерс, Е.Шостром, Е.Фром). Емпатичні переживання можуть бути пов'язані не лише з подіями, які відбуваються з об'єктом "тут і зараз", але й з ситуаціями, що трапилися з ним у минулому чи відбуватимуться у майбутньому (Т.Гаврилова, В.Лабунська). У багатьох роботах розглядається можливість переживання емпатії щодо творів мистецтва (О.Бодальов, Л.Большунова, С.Борисенко, Б.Додонов; С.Маркус, Р.Мей, Т.Ліппс, К.Юнг); до тварин, рослин, інших об'єктів природи та навколишнього світу (Є.Ільїн, В.Кротенко, М.Удовенко, Т.Федотюк).
За даними Т.Василишиної, розуміння дослідниками феномена емпатії має певні розбіжності, головними з яких є такі: 1) емпатія - це емоційний процес, переживання афективного стану іншої людини у відповідь на її емоційну поведінку (В.Бойко, М.Левітов); 2) емпатія - це когнітивний процес, тобто процес розуміння внутрішнього світу іншої людини, здатність прийняти роль, перспективу та позицію іншого; 3) емпатія - це складний афективно-когнітивний процес; 4) емпатія - це взаємодія афективних (емоційних), когнітивних (пізнавальних) і конативних (поведінкових) компонентів (Н.Алкіна, Я.Коломінський, С.Кондратьєва).
Аналіз поглядів стосовно форм та видів емпатії, який здійснила Т.Василишина, свідчить, що деякі дослідники вважають достатнім обмежитися двома формами емпатії: співпереживанням та співчуттям (А.Валантінас, Т.Гаврилова); інші виділяють три види емпатії: емотивна, пізнавальна (предикативна) та поведінкова (діяльнісна) (М.Обозов, В.Петровський, О.Сопіков). Емпатія розглядається також як спрямований в одному напрямку процес, де кожна попередня ланка готує появу наступної (С.Борисенко, Л.Стрєлкова).
"Емпатію, - зазначає О.Ковальов, - можна розглядати як інтуїтивне пізнання психіки іншого в процесі безпосереднього спілкування. Для емпатії характерним є швидке визначення емоційного стану, намірів та думок особистості, яка сприймається" [7, с.14]. У цьому випадку можна говорити про предикативну емпатію.
Предикативна емпатія проявляється як здатність людини передбачати афективні реакції іншого в конкретних ситуаціях. Дослідженням цього виду емпатії займались Р.Даймонд, В.Бронфенбреннер. Вони вказують, що емпатичні переживання спонукають індивіда до певних форм поведінки,
Loading...

 
 

Цікаве