WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні основи моделювання процесу рівневого навчання - Реферат

Психологічні основи моделювання процесу рівневого навчання - Реферат

навчання і виховання, тобто атмосферу успіху, щоб підтримати мотивацію до навчання. Саме виходячи зцих умов, психологи і педагоги-практики розробляють теорію рівневого навчання, яка б враховувала психолого-фізіологічні особливості дітей і давала можливість педагогу завдяки диференційованому підходу навчати учнів, створюючи кожному можливість досягти певного успіху відповідно до своїх здібностей та індивідуальних особливостей.
Сутність рівневого навчання полягає в тому, що кожний учитель по кожній з тем свого навчального предмету розробляє завдання різного рівня складності, які активізують різні рівні пізнавальної активності учня, і пропонує їх учням, враховуючи індивідуальні психолого-фізіологічні особливості дитини та рівень її попередніх досягнень, або дає можливість учневі самому обрати завдання певного рівня складності. Успішне виконання рівневих завдань свідчить про певний рівень навченості учня і оцінюється відповідною оцінкою. Тобто кожен учень має можливість обрати собі завдання, яке, на його думку, він може виконати. Таким чином знімається психологічний тиск вчителя на учня і учень отримує можливість зробити самооцінку рівня своїх домагань і рівня своїх досягнень.
Ми вважаємо, що найдоцільніше виділяти три рівні навчання. Перший, нижній - це рівень обов'язкового навчання, якого повинні досягти всі учні. Зважаючи на впровадження Міністерством освіти і науки України 12-бальної шкали оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти [9,7], цей рівень характеризує знання учнів у межах від 1 до 6 балів, тобто низький та середній якісні виміри оцінювання. Другий рівень навчання відповідає доброму якісному виміру оцінювання і знаходиться в межах від 7 до 9 балів. Найвищий, третій рівень навчання можна охарактеризувати як творчий або просунутий, і до нього треба прагнути як вчителю, так і учню в процесі навчання. Він оцінюється в межах від 10 до 12 балів. Наша практика свідчить, що не всі учні здатні досягти третього рівня навчання, тому за норму треба вважати другий рівень навчання, який забезпечує оволодіння учнями теоретичними знаннями та практичними вміннями та навичками використання знань у типовій ситуації.
Останнім часом у науково-методичній літературі з'являється багато публікацій, які досліджують різні сторони процесу навчання, пропонують класифікації та методики вимірювання різних рівнів, що характеризують процес навчання. Так, науковці Львівського обласного науково-методичного інституту освіти розробили методику діагностики навчання та вимірювання рівнів навченості учнів з гуманітарних дисциплін [5,6-8]. Розробки І.Я.Конфедератова, В.П.Симонова, Т.І.Шамової орієнтують на необхідність конкретними діями і вимірами в системі управління навчально-виховним процесом проводити роботу з ліквідації формалізму у визначенні ефективності навчальної праці вчителя, ступеня навченості учнів і на цій основі вдосконалення всієї системи оцінювання [6,1-3]. Проблема визначення рівнів навченості учнів не є новою. Ще у 70-80х роках вона серйозно вивчалась інститутами АПН СРСР та УРСР. Свої класифікації рівнів навченості запропонували тоді І.Я.Лернер та М.М.Скаткін, В.П.Беспалько, В.Ф.Паламарчук, О.І.Бугайов, В.П.Симонов а також лабораторія навчання фізики НДІЗМН АПН СРСР та сектор фізики НДІП МО УРСР. Ці класифікації докладно проаналізовані і зіставлені в науковій статті М.Барної та О.Гірного, які створили свою інтегровану класифікацію рівнів навченості учнів [1, 34-39].
Цікаве дослідження пізнавальних здібностей учнів, побудоване на класифікації рівнів розвитку пізнавальних здібностей американського психолога Блума, так званій "таксономії Блума", запропоноване в статті директора Московської школи-лабораторії №1058 С.Селектор [8, 11-19]. У деяких публікаціях розробляються класифікації етапів засвоєння знань, які спираються на схему пізнання, запропоновану А.Фурманом.
Важливого значення набуває вироблення методик оцінювання твор-чого рівня навченості учнів з урахуванням особливостей їхнього психічного стану при продуктивній діяльності. Насамперед мова іде про відмінності в мотивації: при репродуктивній пізнавальній діяльності основою мотивації є її результат, а при продуктивній - сам процес. Неврахування цього у традиційних педагогічних стратегіях психологи пов'язують з нереалізацією дітьми своїх природних задатків або природної обдарованості [1, 39].
Цікава модель психолого-педагогічної діагностики в загальноосвітній школі запропонована в статті докторанта Державної академії керівних кадрів освіти О.М.Коберника. Зокрема, зазначено, що винятково важливе значення психолого-педагогічної діагностики під час проектування навчально-виховного процесу зумовлене тим, що вона покликана забезпечити особистісно-орієнтований підхід у системі навчання і виховання, а також управління навчально-виховним процесом на діагностично-прогностичній основі. Проективна, особистісно-орієнтована педагогіка спрямована на випереджальне, цілісне, усвідомлене визначення діяльності суб'єктів педагогічної взаємодії [3, 79-85].
Таким чином, сьогодні ми маємо накреслені проблеми і певні напрацювання в їх вирішенні. Створення сучасної моделі навчально-виховного процесу - нагальне завдання для науковців і практиків.
Аналізуючи сучасні ідеї і класифікації, які стосуються окремих сторін процесу навчання, ми дійшли висновку, що між ними існують певні логічні зв'язки. Досліджуючи ці зв'язки, ми розробили інтегровану модель рівневого процесу навчання. За формою - це три концентричних кола, які відповідають нижньому - репродуктивному рівню навчання, середньому-перехідному рівню навчання і вищому - творчому рівню навчання. Радіуси-промені є певними сторонами процесу навчання від потенційних можливостей учня через діяльність до кінцевого результату - рівня навченості (схема №1).
Під навчанням ми розуміємо цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учня, який передбачає організацію вчителем активної пізнавальної діяльності учня, завдяки якій стимулюється розвиток його мислення.
Рівні навчання визначають насамперед якісну відмінність перебігу процесу пізнавальної діяльності учня, що має своїм підґрунтям потенційні можливості учня до навчання, забезпечуючим фактором - рівень діяльності вчителя, а результатом - фактичні досягнення учня (рівень навченості).
Сьогодні вчитель має працювати, свідомо спираючись на діагностику і прогнозуючи результат своєї діяльності. Успішність навчально-виховного процесу залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів. Інтегрована модель рівневого процесу навчання покликана допомогти вчителю розібратися в принципі застосування рівневого навчання.
Так, згідно з моделлю, перший рівень навчання можна вважати репродуктивним Він передбачає, що учень буде опановувати переважно теоретичні знання, причому рівень діяльності вчителя також буде репродуктивним, тобто знання будуть пропонуватись учневі в готовому вигляді, а
Loading...

 
 

Цікаве