WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Відповідальність як основа виховання вільної особистості - Реферат

Відповідальність як основа виховання вільної особистості - Реферат

відповідальність та обов'язок. Те, що Г.Йонас називає моральною та легальною відповідальністю, за Е.Фроммом, є авторитарною та гуманістичною совістю.
4. Відповідальність "за" та відповідальність "перед" є також важливими різновидами відповідальності, які зумовлені лексичним значенням самого слова. Слово "відповідальність" (Verantwortung) має в німецькій мові два взаємопов'язаних значення (те ж саме відбувається і в українській мові): відповідальність "за" щось чи когось та відповідальність "перед" кимось. Перше передбачає відповідальність людини за власні вчинки, за наслідки своєї діяльності, відповідальність за когось, задля чогось. Друге значення - відповідальність перед кимось: іншими людьми, суспільством, Богом. Для Г.Йонаса відповідальність "за" є більш важливою порівняно з відповідальністю "перед". Архетипом такої відповідальності є відповідальність за дитину, яка не може відстоювати та захищати власні права. Безпомічна дитина є архетипом сущого, де перетинаються буття й належність: дитина повинна бути. Тому Г.Йонас звертається до відповідальності, яка викликана не формальним законом, а почуттям відповідальності [2, c.383].
Поряд з цими існують ще два типи відповідальності - батьківська та політична (державна), які заслуговують особливого розгляду та аналізу. Батьківська відповідальність виступає першоджерелом усіх проявів відповідальності [2, c.157]. З одного боку, обидва види передують усім іншим відомим проявам відповідальності, з іншого боку, вони поєднують між собою всі можливі види та прояви відповідальності. Ті якості та особливості, що властиві цим видам, найяскравіше відображають суть власне поняття "відповідальність". Існують три основні елементи, які, на думку Г.Йонаса, не лише розкривають зміст, спільність та відмінність батьківської та політичної відповідальності, а й узагальнюють спільне стосовно існування щастя людської істоти ? "всеосяжність", "безперервність", "майбутнє". Розглядати ці елементи слід саме в такому порядку, тому що кожен наступний елемент є логічним продовженням попереднього.
Всеосяжність обов'язків виявляється через обидва види відповідальності: батьківську та політичну, які розповсюджуються на все буття їхніх об'єктів і охоплюють усі інтереси та потреби від буденних до найвищих. Так, батьки несуть відповідальність за дитину, яка є предметом усієї відповідальності. Спочатку це відповідальність за фізичний розвиток дитини. Потім уже вони займаються духовним розвитком усіх здібностей дитини та її вихованням. Під вихованням розуміються здібності, поведінка, взаємини з навколишнім середовищем, характер та знання, розвитку яких треба сприяти й певною мірою, зокрема на початковому етапі, контролювати їх для того, щоб виховувати в дитині бажання вчитися, здобувати нову інформацію та задоволення від навчання. Батьківська відповідальність є всеосяжною, її зміст ? це буття дитини як цілого (als Ganzes) та піклування про її благо. Відповідальність у тому значенні, в якому вона тут розглядається, має за мету можливе щастя дитини. Ідеться не лише про буття, а й про краще буття. У цьому полягає спільність батьківської та політичної відповідальності. Цікавим є той факт, що в давнину володаря країни називали "Цар-батюшка". Державний діяч, політик, президент держави, уряд під час свого правління підпорядковуються одній спільній меті: всеосяжній відповідальності за благо свого народу, тобто піклування про загальне суспільне благо [2, c.156-158].
Особливу увагу Г.Йонас звертає на виховання. Унаслідок всеосяжності свого предмета переплітаються й доповнюють одна одну найприватніша та найсуспільніша сфери буття. Через виховання дитина входить у суспільство, світ інших людей, знайомиться з новим середовищем, тобто її життя вже виходить за межі суто родинних стосунків. Спочатку індивід засвоює мову, потім суспільні цінності, норми, правила поведінки й у такий спосіб стає членом більшої спільноти. Сфера приватного життя вже починає охоплювати й громадське. Інакше кажучи, "громадянин" є метою виховання, він не формується лише зусиллями держави, оскільки є частиною батьківської відповідальності. Цей факт має зворотний бік. Держава має відповідати та піклуватися про виховання дітей, а батьки виховують їх для держави. Держава здійснює вплив на формування своїх громадян через різні установи й заклади, що знаходяться під її компетенцією та наглядом. Таким чином здійснюється політика у сфері виховання. Окрім того, державні установи можуть контролювати процес виховання й за необхідності втручатися в нього, наприклад, коли треба захистити дітей від своїх батьків, примусити їх до виконання батьківських обов'язків чи позбавити батьківських прав, надати особливу допомогу, якщо батьки не в змозі це зробити. Все більше й більше батьківська відповідальність переноситься на державну. Відбувається трансформація й перехід одного виду відповідальності в інший [2, c.158-159].
Важливим елементом, характерним для батьківської та політичної відповідальності, Г.Йонас уважає безперервність, яка є логічним наслідком, продовженням всеосяжності. Оскільки життя предмета відповідальності не припиняється, ані батьки, ані уряд не мають права давати собі в цій справі відпочинок. Дуже важливою в цьому ракурсі є вимога забезпечення безперервності існування. Всеосяжність та безперервність відповідальності дуже тісно переплітаються одна з одною. У такому випадку політична відповідальність має більш розширений часовий простір, який сягає далеко в минуле та охоплює майбутнє.
Відповідальність має справу з майбутнім. Кожного дня люди турбуються про те, яким буде наступний день, що треба зробити. Але коли йдеться про відповідальність та майбутнє, то тут уже вирішального значення набувають зовсім інші виміри. Майбутнє усього існуючого стає спільним предметом усіх окремих дій відповідальності, які завжди опікуються саме ближнім. Це сфера майбутнього передбачення, інше є непередбачуваним унаслідок багатьох причин, серед яких основними є невідомі об'єктивні обставини, спонтанність та свобода життя [2, c.162-165].
Отже, "принцип відповідальності", проголошений Г.Йонасом основним моральним імперативом майбутнього, має бути покладений в основу етики майбутнього й стати для кожного його власною філософією життя. Основна ідея такої філософії полягає у відповідальності перед майбутніми поколіннями за наслідки власної діяльності заради збереження життя, природи й буття. Досягти такого рівня відповідальності, коли наслідки кожного вчинку матимуть у свідомості проекцію на майбутнє, здається можливим через виховання, перш за все, самовідповідальності та вимогливості до себе. У свою чергу це впливатиме на свідомий вибір поведінки і, як наслідок, на світосприйняття й світогляд.
ЛІТЕРАТУРА
1. Виндельбанд В. О свободе воли. - М.: АСТ, 2000. - 208 с.
2. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. - К.: Лібра,2001. - 400 с.
3. Нравственные проблемы развития личности / Под ред. А.И.Титаренко. - М.: Изд-во МГУ, 1982. - 143 с.
4. Фромм Э. Психоанализ и этика. ? М.: ООО "Издательство АСТ-ЛТД", 1998. ? 568 с.
Loading...

 
 

Цікаве