WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Про актуальність психологічної підготовки майбутнього вчителя до спілкування з учнями - Реферат

Про актуальність психологічної підготовки майбутнього вчителя до спілкування з учнями - Реферат

ними зовсім. Особливо цестосується дітей із затримкою психічного розвитку, педагогічно занедбаних, невстигаючих, багато з яких схильні до скоєння правопорушень.
Подолання цього недоліку потребує насамперед від педагога усвідомлення особливостей усного мовлення і спеціального тренування. Так, наприклад, логічний наголос, на відміну від граматичного, виділяє не окремий склад, а ціле слово і може пересуватися в межах однієї і тієї ж фрази залежно від мети висловлювання.
Типовою помилкою багатьох учителів під час виділення наголошеного слова в усній фразі є голосове виділення його. Але ж наголос не слід розуміти буквально, як механічне посилення інтенсивності звучання. Виділити важливе за змістом слово можна паузою, змінивши ритм фрази та її основний мелодичний лад. Практика спілкування свідчить, що надзвичайно важко сприймається мовлення, якщо в ньому бракує логічних наголосів, але ще важче сприймати фразу, у якій підкреслюється майже кожне слово.
Мовлення недосвідченого вчителя іноді буває перевантажене логічними наголосами, оскільки він усе вважає важливим. Потрібно правильно користуватися логічним наголосом, виділяти інтонаційно найбільш важливе за змістом слово чи словосполучення.
Однак вивчення нами особливостей спілкування педагога з учнями показує, що у практиці спілкування буває і так, що логічні акценти розставлені правильно, а фраза залишається незрозумілою, погано сприймається на слух, тому що звучить єдиним потоком. Усне мовлення потребує чіткого смислового групування слів довкола логічних центрів так, щоб учень сприймав не окремі слова, а смислові блоки, які називаються мовленнєвими тактами. Останні об'єднують слова у групу слів, тісно пов'язаних змістом. У середині кожного такту слова вимовляються як одне ціле, а центром стає слово, яке несе логічний наголос.
Варто пам'ятати, що підмет і присудок (якщо речення не складається тільки з цих двох членів) завжди перебувають у різних тактах, тобто відокремлюються паузою. Паузи мають назву логічних, призначення яких не лише у відокремленні одного такту від іншого, а й групуванні слів у середині такту в єдине ціле.
Неконтрольованість власного мовлення, "додумування" пропущених в усному висловлюванні окремих суттєвих елементів судження, зміст якого є звичним для доповідача важлива причина того, що в усному мовленні іноді не відображається чітка й послідовна логіка структури змісту.
Для виправлення типових інтонаційно логічних помилок доцільно застосовувати так званий метод логічного скелетування. Шляхом визначення логічних наголосів і розміщення логічних пауз фраза поділяється на ряд смислових груп (мовленнєвих тактів). Логічний наголос виділяє головне за змістом слово в кожній групі, а логічні паузи з'єднують слова в смислові блоки, одночасно відокремлюючи їх. У результаті цього вибудовується так званий логічний скелет фрази.
Щоб полегшити сприймання логіки змісту, необхідно знайти градацію логічних акцентів, виявивши головні, відокремивши від них другорядні. Іншими словами, побудувати логічну перспективу фрази, яка, однак, не завершує роботи над текстом, оскільки не може запобігти помилкам у звуковому оформленні та втіленні логіки думки. Наступним етапом має стати побудова художньої перспективи мовлення, яка полягає в умінні свідомо розподіляти голосові та мовні засоби, що дасть змогу скоординувати силу і значимість логічних акцентів. Техніка створення такої перспективи базується, на думку К. Станіславського, на звукових підвищеннях і зниженнях (інтонації), на виділенні окремих слів, фраз, періодів; градації пауз, що з'єднують або роз'єднують ці частини; на комбінації темпу, ритму. Поєднання логічних наголосів і мелодики мовлення, пауз, ритму, темпу створює рух, розвиток думки, її спрямованість до логічного центру, даючи змогу слухачам чітко це сприймати.
Щоб досягти виразного звучання, необхідно майстерно користуватися логічними і психологічними паузами, оскільки без перших мовлення, по суті, безграмотне, а без других неживе.
Крім мови, найбільш відомого і широко використовуваного засобу спілкування, успіхові діалогу вчителя з учнями сприяють жести, міміка, пози співрозмовників, якоюсь мірою і зовнішність. Певну роль у спілкуванні може відігравати і дистанція між партнерами.
Знання та розуміння особистості учня - обов'язкова передумова та основа успішної діяльності педагога. Учителеві необхідно розуміти і прийняти учня, незважаючи на те, чи збігаються їхні системи цінностей, моделі поведінки та оцінювань; це також передбачає знання вихователем психічних механізмів та закономірностей поведінки, спілкування. Тому студентові педагогічного ВНЗ потрібно розвивати організаторські, комунікаційні вміння для того, щоб уміти керувати процесом засвоєння учнем знань, залучаючи його до активних форм навчальної взаємодії, стимулюючи пізнавальну активність. Формування цих професійних умінь передбачає не лише глибоке засвоєння психолого педагогічних знань, а й використання методики навчання, яка базується на спілкуванні. Ця методика сприяє залученню студента до активного процесу здобування та переробки знань. До методів навчання, спрямованих на спілкування, належать: робота у групах, навчальна дискусія, ігрове моделювання, рольові ігри, "круглий стіл", засідання експертної групи, дебати тощо. Такі форми навчання дають змогу кожному залучитися до обговорення та вирішення проблеми, вислухати інші думки. Подібні заняття дозволяють студентам самостійно розв'язувати складні завдання, створюють потенційно високу можливість перенесення знань та досвіду діяльності з навчальної ситуації у реальну, психологічно привабливішу.
Таким чином, майбутніх учителів потрібно орієнтувати на усвідомлення та встановлення гуманних взаємин із довкіллям та людьми. Чим раніше починається процес формування готовності до спілкування на відповідних засадах, тим скоріше відбувається усвідомлення особистістю своїх можливостей та ролі в ситуаціях спілкування.
ЛІТЕРАТУРА
1. Барановська Л.В. До теоретичних засад формування культури мовлення // Педагогіка і психологія. 1997. № 3. С. 15-17.
2. Заброцький М.Н. Педагогічна психологія: Курс лекцій. К.: МАУП, 2000. 100 с.
3. Загальна психологія: Навч. Посібник / О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін. - К.: "А.П.Н.", 2002. - 464 с.
4. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. Изд. второе, доп., испр. и перераб. М.: Логос, 2002. 384 с.
5. Комарова І. Культура педагогічного спілкування // Шлях освіти. 2001. № 1. С. 31-34.
6. Криницька Л. Мовленнєва культура і професійна підготовка фахівців // Педагогіка і психологія професійної освіти. 1968. № 4. С. 115-120.
7. Орбан Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник. К.: Академвидав, 2003. 448 с.
8. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5 т. - К., 1977. - Т.1.
9. Шатохіна Т. Підготовка вчителя до спілкування з учнями // Шкільний світ. 2003. № 7. С. 3.
Loading...

 
 

Цікаве