WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Про актуальність психологічної підготовки майбутнього вчителя до спілкування з учнями - Реферат

Про актуальність психологічної підготовки майбутнього вчителя до спілкування з учнями - Реферат

позиції, яку займаєпедагог у спілкуванні з учнями. Домінантні вчителі займають активну, владну позицію у спілкуванні з вихованцями, спрямовують і регламентують їхню поведінку, дають вказівки, розпорядження й поради, постійно ставлять перед учнями певні завдання і контролюють їх виконання, суворо вимагають дотримуватися встановлених норм тощо. Педагоги, спілкування яких характеризується протилежним полюсом цього параметру, навпаки, поводяться пасивно, безініціативно, уникають активних способів впливу на учнів, дають їм повну свободу дій, займають очікувану, споглядальну позицію, проявляють надмірну поступливість, фактично відмовляються від функції керівництва.
Інший важливий параметр культури педагогічного спілкування - "доброзичливість-критичність". Він відображає валентність емоційного ставлення педагога до учнів і проявляється в зацікавленості, симпатії, безумовному прийнятті, приязні, проявах позитивних почуттів, у чуйності, довірі, тактовності, переважному використанні заохочень чи, навпаки, в байдужості, неприязні, холодності, антипатії, недовірі, безцеремонності, негативних оцінках особистості, принизливих зауваженнях, погрозах та покараннях тощо. Цей параметр найчастіше виділяється у психолого-педагогічних дослідженнях як центральний і визначальний показник культури педагогічного спілкування.
Важливим показником педагогічної культури вчителя є рівень персоналізованості його спілкування, особистісної закритості чи відкритості у стосунках з учнями. Учитель, спілкування якого має закритий, формальний характер, виступає у взаємодії з учнями виключно як виконавець відповідної соціальної ролі (стежить за дотриманням статусної субординації, норм і правил професійно-рольового спілкування, приховує свої особисті якості та почуття за маскою офіційності, уникає відкритих, персоналізованих контактів з вихованцями). У ході індивідуальних бесід з'ясувалося, що чимало вчителів і студентів-практикантів розцінюють установлення близьких особистих стосунків і саморозкриття перед учнями як недоречне і шкідливе, оскільки таким чином педагог символічно ставить себе на один рівень з учнями і втрачає статусну перевагу. У крайньому варіанті така стратегія спілкування позбавляє як учителя, так і учнів спонтанності, автентичності, свободи самовираження. Водночас у педагогічному спілкуванні навряд чи була б доцільною повна відмова від певної статусної субординації і формально-рольової регламентації стосунків учителя з учнями. Мистецтво педагогічної взаємодії полягає в умінні вчителя встановлювати у взаєминах з учнями оптимальну соціально-психологічну дистанцію.
Важливу роль у педагогічному спілкуванні відіграє комунікативна культура вчителя або культура мовлення. Тому, на нашу думку, доцільно докладніше спинитися на цьому.
Що ж слід розуміти під культурою мовлення? В.О. Сухомлинський назвав мовну культуру дзеркалом духовної культури людини, найважливішим засобом облагородження її почуттів, думок [8]. Культура мовлення є не лише одним із показників духовного багатства людини, її культури мислення, а й могутнім засобом формування особистості.
Культура мовлення представників таких професій, як учитель, вихователь, практичний психолог та деяких інших, безумовно, належить до найосновніших компонентів їхньої професійної підготовки.
На жаль, дані нашого дослідження свідчать: рівень культури мовлення шкільних психологів, а в багатьох випадках і вчителів досить низький, що негативно впливає на ефективність їхньої професійної діяльності. Доводиться констатувати, що вмінь точно й виразно висловлювати власні думки, експресивності, емоційності мовлення, багатства словникового запасу бракує більше, ніж 20 25% учителів, особливості спілкування яких вивчалися нами.
Зазначимо й такий факт, що дуже часто в мовленні вчителів трапляються не лише росіянізми, діалектизми, а навіть нецензурні слова, які у 90% випадків уживаються при спілкуванні з важковиховуваними дітьми. Звичайно, це аж ніяк не може позитивно вплинути на перевиховання таких школярів.
Іноді в літературі ототожнюються поняття "культура мовлення" і "правильність мовлення", тобто його мовна нормативність. Однак поняття "культура мовлення" не збігається за обсягом із поняттям "мовна нормативність", "правильність", оскільки містить пошук мовних засобів для вираження в кожній реальній ситуації мовленнєвої взаємодії змісту і форми. Культура мовлення містить навички пошуку, добору й свідомого застосування в живому процесі мовленнєвого спілкування мовних засобів, необхідних для конкретного випадку комунікації, виховує свідоме ставлення до мовленнєвої діяльності. Нехтування комунікативною спрямованістю її неминуче призводить до порушення живого контакту між співрозмовниками, а відтак виникнення психолого педагогічного бар'єру.
Успіх мовленнєвої діяльності педагога значною мірою залежить від того, чи зважає він на реакцію співрозмовника (учня, батьків), чи вміє коригувати намічену схему мовленнєвого спілкування. Якщо не брати до уваги безпосередню реакцію співрозмовника і не відходити від попередньо намічених схем комунікації, не налагодити діалогічну взаємодію, мовлення втрачає дієвість.
Важливим компонентом професійних здібностей педагога, який дає йому змогу краще донести до слухача зміст мовленнєвого висловлювання, є вміння будувати логічну перспективу.
Результати дослідження показують, що часом учень розуміє кожне окреме речення вчителя і не розуміє змісту в цілому. Це пояснюється тим, що суть розуміння матеріалу, певної інформації полягає в усвідомленні основного змісту, тобто тих смислових зв'язків, які існують між його частинами.
Найчастіше труднощі у сприйманні змісту висловлювання пов'язані з невмінням учителя відобразити необхідну логіку у фразі. Відбувається це тому, що не завжди враховується факт поступового сприймання мовлення на слух, що потребує від вихователя особливо чіткої логічної побудови не лише кожної фрази, а й висловлювання в цілому.
Засобом, який дає змогу активізувати процес сприймання, є логічна побудова перспективи усного мовлення, для якого особливо важливою є своєрідна "далекоглядність" уміння не лише мислити в перспективі, а й давати слухачеві кожною висловленою фразою натяк на подальший розвиток думки.
Часто педагог добре розуміє внутрішню логічну структуру змісту своєї теми, але не завжди вміє правильно відтворити цю логіку засобами живого слова, не "чує себе". Унаслідок цього учень сприймає фразу не так, як хоче висловитись учитель, а так, як він вимовляє її насправді.
Довільні паузи, зумовлені не логікою змісту, а лише невмінням правильно розподілити дихання, випадкові логічні наголоси, постановка наголосу не лише на основних, а й на допоміжних словах, брак інтонаційного зв'язку між окремими частинами фрази та інші вади мовленнєвого процесу вчителя чи шкільного психолога, які були зафіксовані нами, призводять до того, що смисл усного судження окремими учнями сприймається з великими труднощами або ж не сприймається
Loading...

 
 

Цікаве