WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Стосунки між батьками й дітьми, їх виховний потенціал - Реферат

Стосунки між батьками й дітьми, їх виховний потенціал - Реферат

типом поведінки батьків діти мають високий рівень незалежності, зрілості, впевненості в собі; активні, стримані, допитливі, доброзичливі, вміють орієнтуватись в оточенні.
Безумовно, оптимальним для практики сімейного виховання вважається авторитетна форма стосунків батьків з дитиною, яка характеризується високим рівнем вербального спілкування, залученням дітей до обговорення сімейних проблем, урахуванням їхньої думки, готовністю батьків у разі потреби прийти на допомогу дітям, одночасно з вірою в їх успішну самостійну діяльність, адекватним батьківським контролем.
Але, на жаль, як показують дослідження, більшість батьків, особливо на ранніх вікових етапах розвитку дитини, реалізують до неї суб'єкт-об'єктне ставлення, яке виявляється в авторитарній формі спілкування. Відхилення від авторитетного стилю в бік авторитаризму, лібералізму чи надмірної центрації на дитині спричинює відповідні деформації її особистості, утруднює можливості її самореалізації, актуалізуючи тим самим необхідність надання сім'ї психологічної допомоги.
Сукупність установок батьків, їх емоційне ставлення до дитини, сприйняття дитини батьками й відповідних способів поводження з нею утворюють стилі сімейного виховання.
Психологічні дослідження дитячо-батьківських стосунків дозволяють визначати різні типи виховання. Так, психолог Е.Шефер розрізняє кілька стилів сімейного виховання: стримування (контроль), терпимість (самостійність, воля), неприйняття (ворожість), прийняття (тепло, любов), що пов'язані, на нашу думку, з авторитарним, ліберальним і демократичним стилями.
Досить деталізована класифікація стилів запропонована в працях Е.Ейдеміллера. Автор виділяє такі типи негармонійного сімейного впливу: гіпопротекція, домінуюча гіперпротекція, гіперпротекція, що спотворює емоційне нехтування, жорсткі взаємини, підвищена моральна відповідальність.
Інтерес викликають праці, в яких дитячо-батьківські стосунки пов'язані з аналізом сімейної структури. У дослідженнях Е.Арутюнянц описані три варіанти сім'ї: традиційні (підкорення), дитиноцентричні (симбіоз) і демократичні (прийняття).
Найбільшою мірою шкодять дитині непослідовний, змішаний стиль виховання, неузгодженість і суперечливість установок батьків на процес виховання, оскільки постійна непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину відчуття стабільності оточуючого світу, породжуючи в неї підвищену тривожність.
З метою вивчення домінуючих типів батьківського ставлення до виховання дітей та спілкування з ними в нашому дослідженні використовувався тест-запитальник А.Варга, В.Століна. На основі результатів тестування батьківського ставлення ми встановлюємо рівень кожної зі шкал: прийняття-відштовхування, соціальної бажаності, симбіозу, авторитарної гіперсоціалізації та інфантилізації дитини (див. табл. 1).
Таблиця 1
Рівень характеру вираження батьківського ставлення
Назва шкали Рівень
Низький Середній Високий
Прийняття-відштовхування 73% 27% 0%
Соціальна бажаність 7% 20% 73%
Симбіоз 27% 53% 20%
Авторитарна гіперсоціалізація 3% 63% 33%
"Маленький невдаха" 67% 33% 0%
Як свідчить таблиця 1, переважаючим типом батьківського ставлення є такий, що включає в себе наступні характеристики: відштовхування (суб'єкт-об'єктне ставлення дорослого до дитини); високий рівень соціальної бажаності; середній рівень симбіозу; середній рівень авторитарної гіперсоціалізації; низький рівень інфантилізації (батьки хочуть бачити своїх дітей дорослішими, ніж ті є).
Очевидним висновком нашого дослідження є те, що в спілкуванні дорослих з дітьми-дошкільнятами домінує авторитарно-монологічний тип спілкування. На нашу думку, надмірне дистанціювання батьків від своїх "дітей як таких" обумовлено саме високими вимогами до рівня соціалізації дітей, що призводить до стереотипізації сприйняття дітей. Установлено також, що домінування авторитарно-монологічного типу спілкування корелює із загалом невисоким рівнем загальноетичних і альтруїстичних цінностей батьків, у результаті чого прагматичні цінності переносяться і на сприйняття власних дітей.
Розглянуто фактори емоційного впливу сім'ї на дитину: її психологічний клімат, поведінка і розмови батьків, їхні взаємини та різні прояви оцінного ставлення близьких дорослих до дитини - все це позначається передусім на формуванні в неї почуття власної гідності, зниженні або підвищенні рівня емоційно-ціннісного ставлення до самої себе.
Для гармонізації стосунків між батьками й дітьми у нашій роботі ми спираємось на досвід терапевтичної роботи авторів О.Бодальова і В.Століна. Вони зазначають, що в родинах із дітьми дошкільного віку, в яких спостерігаються труднощі спілкування, дезадаптація, окремі невротичні реакції, доцільно здійснювати комплексну психологічну корекцію. При цьому корекційний процес розгортається одночасно за кількома напрямами [10]: 1. Робота дитячої ігрової групи. Основне завдання - усунення порушень у психічному й особистісному розвитку дитини, перебудова несприятливих стереотипів поведінки і створення нових, більш адекватних. 2. Батьківський семінар. Основне завдання - розширення психологічних знань батьків про сімейні стосунки й особливості сімейного виховання під час лекцій, групових дискусій, аналізу проблемних ситуацій, библіотерапії. 3. Робота батьківської групи. Основне завдання - корекція негативного досвіду стосунків у сім'ї, неадекватних батьківських установок на основі обговорень і психодраматичного обґрунтування типових ситуацій спілкування в сім'ї і взаємодії з дитиною. 4. Спільні заняття батьків із дітьми в ігровій формі. Основне завдання - закріплення попередньої роботи, виявлення зникнення симптомів сімейного неблагополуччя і визначення реального досвіду стосунків у сім'ї, який дедалі більшою мірою повинен відповідати ідеальній моделі сімейних взаємин.
У результаті описаної системи роботи з'являється можливість оптимізації сімейних стосунків, процесу виховання дітей у сім'ї.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бобнева М.И. Общение и его влияние на развитие психики дошкольника / Под. ред. Лисиной М.И. - М.: Педагогика , 1974. - 204 с.
2. Вопросы психологии ребенка дошкольного возраста: Сборник статей / Под ред. А.Н.Леонтьева. - М., 1995. - 144 с.
3. Выготский Л. С. Собрание сочинений: в 6-ти томах. - М., 1984. - Т.2: Психология. - 397 с.
4. Кононко Е.Л. Чтобы личность состоялась. - К.: Рад. школа, 1991. - 221 с.
5. Котирло В.К. Виховання культури поведінки у дітей дошкільного віку. - К., 1963. - 103 с.
6. Котирло В.К. Вплив взаємин у сім'ї на виховання емпатії у дітей. - К.: Рад. школа, 1985. - 140 с.
7. Котирло В.К., Ладывир С.А. Детский сад и семья. - К.: Рад. школа, 1984. - 119 с.
8. Лисина М.И. Воспитание детей раннего возраста в семье. - К.: 3нание, 1983. - 48 с.
9. Проблемы онтогенеза общения / Науч.-исслед. ин-т общей и педагогич. Психологии Акад. пед. наук СССР. - М.: Педагогика, 1986. - 144 с.
10. Семья в психологической консультации / Под. ред. А.А.Бодалева, В.В.Столина. - М.: Педагогика, 1989. - 144 с.
11. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений: Курс лекций. - М.: Апрель-Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. - 512 с.
Loading...

 
 

Цікаве