WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Особливості сприйняття студентами музичних радіо – і телепередач - Реферат

Особливості сприйняття студентами музичних радіо – і телепередач - Реферат


Реферат на тему:
Особливості сприйняття студентами музичних радіо - і телепередач
Значна кількість соціологічних досліджень, спрямованих на вивчення особливостей спілкування молоді з музичною масовою інформацією, показують високий престиж, що мають радіо і телебачення в середовищі молоді[1;2;9]. Практично у всіх студентів є точки місцевої радіотрансляційної мережі, радіоприймачі, телевізори. На питання про слухання і перегляд ними музичних передач, як правило, дослідники одержують позитивні відповіді, що підтверджує зацікавленість опитуваних інформаційними програмами.
Проте дані про наявність у представників молодіжній аудиторії джерел радіо - і телепередач не можуть бути достатніми аргументами в аналізі особливостей їх сприйняття. Адже прослухування і перегляд музичних програм не завжди мають характер активного інформаційного спілкування. Деякі передачі чи їх фрагменти сприймаються цілеспрямовано та уважно, інші суб'єкт майже "не помічає" у широкому інформаційному ряду. В цьому разі дієвість масової інформації виявляється ілюзорною, а інколи й протилежною заданим цілям.
За умови одночасного, нерідко паралельного звучання різнопланових музичних передач, що розраховані на задоволення різноманітних інтересів суб'єктів і мають різне функціональне навантаження, особливого значення набуває підготовка молоді до усвідомленого вибору програм, певного способу їх слухання і перегляду, що залежить від "інтелігентності, культури, чуйності та психологічного настрою особи"
Автори наукових праць [1,4,9] диференціюють інформаційне спілкування здебільшого на два типи: активне й пасивне сприйняття. За цією ознакою до першої групи відносимо студентів, для яких типовим є чітко виражений інтерес до музики у всьому її розмаїтті, висока якість смакових уподобань, планування прослухування й перегляду музичних передач. Друга група - це студенти, котрим бракує справжнього інтересу до музики, їхні контакти з масовою інформацією мають ситуативний, незапланований характер, у них спостерігається орієнтація лише на розважальні музичні програми. Чисельність саме останньої групи молоді свідчить про необхідність удосконалення педагогічної роботи у напрямку формування в юнаків і дівчат музичної культури.
Суттєвою проблемою підготовки студентів до сприйняття музичних передач є розвиток у них цілеспрямованої уваги. Як зазначалась, доступність звучання музики нерідко викликає "знецінювання" музичної інформації, породжує звичку до безперервного звукового фону. Внаслідок цього піднесена атмосфера сприйняття музики принижується до рівня споживання, що відбувається без будь-яких духовних зусиль суб'єкта, як звуковий фон для інших видів діяльності. Наприклад, А.Моль розрізняє три можливі способи слухання радіопередач. Перший - це вибіркове прослуховування програми чи її окремої частини, що наближається до ідеального варіанта. Слухання в цьому разі майже повне, тобто увага радіослухачів повністю поглинута музикою. Другий - фонове або "антуражне" прослуховування. Радіо створює лише музичний фон, котрий ніяк не збагачує духовну культуру суб'єкта сприйняття. Третій - "шукаюче" прослуховування, в якому реципієнт крутить ручку настроювання, аби "піймати що-небудь", здатне привернути його увагу. При цьому поведінка слухача зумовлена виключно принципом задоволення [4].
Оскільки є можливість "слухати музику, не слухаючи її", у процесі інформаційного спілкування молоді переважають фонові та комінатні (О.Г.Костюк) форми музичного сприйняття, коли реціпієнт "пунктирно" усвідомлює те, що тихо звучить із транзисторів. Типовість і поширеність цього явища оцінюються в літературі неоднаково. Так, чимало науковців[ 1, 8] вбачають тут не негативні тенденції у розвитку музичної культури, а певні переваги радіо серед інших засобів масової інформації, якими зумовлена популярність радіопередач. За словами Л. Мерлена, радіо "не відволікає" нас від інших занять, як це робить телебачення. Його можна слухати, занимаючись справами"[6, 40].
О.Г.Костюк дотримується думки, що використання музики як сенсорного агента через технічні засоби її звучання бало б помилково вважати "відхиленням від норми", бо музика, котра сприймається комітатно, зберігає певне емоційно - естетично значення для слухача [4, 346-347].
Перемежовуючись з нашими найпростішими діями, зазначає Ж.Капен, музика примушує реципієнтів брати участь уколетивному переживанні, підіймає їх до відчуття соціальної приналежності. Тому не можна впевнено сказати, що культура не збагачується від того, що різнопланові речі поєднуються і будь-яка їх ієрархія відсутня [10, 143].
В.П.Матоніс наголошує на ролі фонової музики в активізації фізичної та розумової діяльності молоді, емоційного стану особистості. Щодо комітатного слухання, то автор звертає увагу на важливість правильного вибору творів, які звучать. Використовуючи музику як попутний елемент, не слід звертатися до великих жанрів (сонати, симфонії, квартети тощо ), бо вони сприйматимуться суб'єктом фрагментарно, що не дасть йому змогу глибоко осягнути зміст музики[6, 72-77].
Враховуючи можливості застосування фонового та комітатного сприйняття з педагогічною метою, слід мати на увазі, що інформаційне спілкування не може обмежуватися лише такими його формами, оскільки перенасичення радіопередач музикою прикладного характеру зводить нанівець виховний потенціал багатьох із них, породжує настанову на пасивне ставлення до музичної інформації. У нескінченній експлуатації того, що є доступним і становить неодмінний атрибут культури, виявляється серйозна девальвація музичних цінностей, а безперервне слухання несумісне з власне музичним сприйняттям.
З огляду на це виникає проблема визначення оптимальної кількості звучання музики у радіопередачах. Багато хто з авторів наголошують на недоцільності надто частих прослухувань музичних творів, сприйняття яких досягає точки, після якої естетичне задоволення від музики зменшується[10, 50]. Тому людина, що прослухала впродовж дня шість разів симфонію, навряд чи пориватиметься прослухати її сьомий раз[7, 31].
Вивчення слухацького сприйняття музичних радіопередач тісно пов'язано з питаннями якості звучання. Відомо, що механічна передача звуків, електричні перетворення, особливо у сучасних малогабаритних транзисторах, призводять до зміни тембру, вирівнювання динаміки, безплотності звучання та інших чинників, які значною мірою заважають розумінню образного змісту твору.
Велика кількість радіоприймачів дають можливість лише чути і впізнавати музику, а не слухати й насолоджуватись її звучанням. Технічні вади аудіопередач дали підстави Т. Адорно стверджувати, що радіо є неадекватним засобом музичної інформації. Модифікації, яких зазанає симфонія, що звучить по радіо, нерідко торкаються самої суті музики. У цих випадках радіостанція ознайомлює слухачів із чимось цілком відмінним від пропозиції композитора [10]. Тому в наукових працях йдеться про необхідність удосконалення звукових пристроїв, упроавдження таких технічнихвинаходів, які б дали змогу модулювати глибини звука, поліпшувати його якість [10, 21].
Визнано, що найбільшої ефективності відтворення витончених відтінків музичного звучання, його чистоти, прозорості, стереофонічності досягають передачі на ультракоротких хвилях. Діапазон частотної модуляції, який здебільшого використовується для слухання музики, є найперспективнішим каналом розвитку сенсорної культури музичного сприйняття молоді. З огляду на це варто нагадати про важливість вирішення такої
Loading...

 
 

Цікаве