WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Історичний та психолого-педагогічний аспекти поняття впевненості в собі - Реферат

Історичний та психолого-педагогічний аспекти поняття впевненості в собі - Реферат

М.Добролюбову, який писав, що "відсутність самостійності в судженнях та поглядах,... незадоволеність у глибині душі, ... нерішучість у діях, ... щоб протистояти стороннім впливам, - це риси безхарактерної, невпевненої людини" [4, 59].
Питаннями самовдосконалення людської особистості займався відомий український філософ, письменник, педагог Г.Сковорода. Він був переконаний, що в основі особистого вдосконалення лежить пізнання людиною самої себе, своїх слабких та сильних, позитивних та негативних сторін, уміння правильно оцінювати свої успіхи й недоліки у роботі. Не знаючи себе, людина, "як у пітьмі блукає, береться не за ту справу, до якої вона схильна" [10, 48]. Тому філософ радив прислухатися до себе, вивчати і виправдовувати себе у справах, зіставляти суб'єктивні дані з об'єктивними фактами, бути суворим і вимогливим до себе.
Вважаючи впевненість важливою якістю при відстоюванні власної думки, С.Русова зазначала: "Щоб промовити рішуче слово, потрібна хоробрість, яка спирається на міцну незалежність активного духу. Отже, цю незалежність, цю самостійну думку й треба виховувати в дітях" [15, 18].
В.Сухомлинський також наполягав на вивченні людиною особливостей свого темпераменту, характеру. Людина повинна навчитися "бачити себе - і бачити правильно". Завдання ж дорослих - навчити дитину звітувати собі у своїх успіхах та невдачах [17, 380]. Лише успіх дитини формує у неї достатню віру в себе, а на цій основі - прагнення "стати хорошим". І тому в системі В.Сухомлинського від початку вважається, що дитина хороша, а вже з цього виводиться потреба таким бути. Так на фоні впевненості у цінності своєї особистості, віри в себе здійснюється моральне виховання дитини.
Отже, з висловів філософів, педагогів та психологів минулого можна виділити основні характеристики впевненості, що розкривають її понятійну сутність. Однак у науковій літературі не існує однозначного підходу до розуміння впевненості.
Треба сказати, що її синонімами виступають віра, готовність, переконаність. У тлумачних словниках даються такі формулювання: "Впевнений - твердий, той, хто не вагається, не сумнівається в своїх силах, можливостях" [9, 822], "впевненість - впевнений - спокійний, той, що твердо вірить у когось або щось, переконаний в чомусь" [16, 615]. Психолого-педагогічні словники пропонують визначення впевненості як почуття відсутності сумнівів, основою якого є досвід і насамперед знання, пов'язані з переконаннями, що примушують людину здійснювати те, в чому вона впевнена. Але, на нашу думку, впевненість не заперечує наявності сумнівів. Сумніви - один із принципів світосприйняття [12]. Розвитком принципу сумніву, сформульованого Р.Декартом, стала не тільки настанова нічого не сприймати на віру і все піддавати сумніву, перевірці, але й визнання в сучасній науці права на помилку, яка є не стільки неадекватним знанням, скільки просто знанням "іншим".
Іншої думки у визначенні впевненості дотримується П.Рудик, визначаючи впевненість як правильність усталених у процесі мислення зв'язків і відносин між речами, що доводиться логічно побудованими висновками і підтверджується результатами практики. Почуття впевненості і сумнівів, як і почуття здивованості, ясності або невиразності думки, автор відносить до інтелектуальних почуттів, пов'язаних із пізнавальною та творчою діяльністю людини в процесі навчальної та наукової роботи.
Однак упевненість не можна зводити лише до почуттів. Вона розглядається як цілісний стан особистості. Так, за визначенням М.Левітова, "психологічний стан впевненості складний за своєю психологічною структурою, в ньому є компоненти пізнавальні, емоційні та вольові. При впевненості зазвичай виступає ясний, об'єктивний погляд на стан справ, чітке розуміння завдання, а іноді й засобів його досягнення та, що особливо характерно, передбачення успіху, частіше у такій концентрованій формі, яка переживається як інтуїція" [7, 169]. На думку вченого, для впевненості існують об'єктивні причини. Вона викликає надію і є активним вольовим станом, який має емоційну забарвленість, супроводжується почуттям бадьорості, життєрадісності. Впевненість у своїх силах означає наявність рішучості до сміливих дій, сили волі і здатності ставити перед собою чіткі цілі [11].
З літературних джерел відомі і визначення впевненості як настанови власної позиції стосовно себе, людей, ситуацій, які можна змінити, причому змінюється лише кут зору, і звична картина світу стає іншою; а також стану внутрішньої сили, стійкості і психологічної захищеності людини як основи успіху в житті, можливості людини діяти ефективно (С.Мамонтов, І.Вагін).
Серед сучасних дефініцій психологічного змісту поняття впевненості в собі можна виділити теоретично й експериментально опрацьовані різними авторами, але близькі за змістом, визначення: впевненість у собі - це прийняття своїх дій, рішень, тобто прийняття себе [2; 14].
Ми ж, спираючись на особистісно-орієнтований підхід у вихованні й навчанні, будемо розглядати впевненість як сутнісний показник морально-вольового розвитку особистості, що регулює її поведінку, як "переживання людиною своїх можливостей, адекватних до тих задач, що стоять перед нею в житті, а також до тих, що вона ставить перед собою сама. Упевненість у собі в будь-якому виді діяльності має місце тоді, коли самооцінка людини відповідає її реальним можливостям. Якщо самооцінка вища чи нижча за реальні можливості, має місце самовпевненість або невпевненість у собі. У певних умовах виховання самовпевненість, як і невпевненість, може стати стійкою якістю особистості. Упевненість у собі може виявлятися в окремих видах діяльності чи ставленні до дійсності, але теж може стати усталеною якістю особистості, поширюватись на ті види діяльності, в яких у людини немає ще досвіду. Виховання впевненості у собі полягає у формуванні в людини адекватних, відповідних до її можливостей домагань та самооцінок, які є основою рівня домагань, тобто рівня тих завдань, для здійснення яких людина вважає себе спроможною" [12, 376; 13].
Людські можливості - здібності, почуття, воля, особливості характеру - величини не постійні, а змінні, які посилюються із розвитком людини. Упевненість як позитивна якість особистості не може з'явитись водночас і формується у процесі навчання і виховання [11]. Для виникнення впевненості важливо мати бажання і готовність виховати її в собі. У процесі розвитку особистості з'являються суперечності між усвідомленим людиною рівнем її розвитку і тим, якого, за її власними переконаннями, треба досягти. Розв'язання такої суперечності дає якісно новий рівень розвитку суб'єкта. У разі усвідомлення людиною важливості для неї впевненості не тільки заради обставин, а й для самореалізації, ця якість стає внутрішньою, тобто початком закріплення переваг і подолання власних недоліків [6].
Саме з перемоги над собою, на думку В.Сухомлинського, і починається пізнання себе, і, якщо дитина переживає задоволення від того, що їй вдалося подолати свої слабкості, вона починає критично ставитись до самої себе. Моральні ж сили для подолання своїх слабких сторін вихованець "черпає в своїх успіхах, і саме в тій діяльності, де він може краще за все
Loading...

 
 

Цікаве