WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Метод у структурі пізнавальної діяльності людини - Реферат

Метод у структурі пізнавальної діяльності людини - Реферат


Реферат на тему:
Метод у структурі пізнавальної діяльності людини
Метод, органічно вплетений в окремий акт пізнання, дозволяє визначити предмет вивчення, конкретизувати проблему, знайти шлях дослідження. Це зумовлено тим, що в цьому випадку методом служать раніше накопичені знання. Здатність знань виконувати роль методу не менш цінна властивість, ніж знання сама по собі. Адже людину цікавить не знання як таке, а його буття у вигляді методу, способу практичної та дослідницької діяльності.
Отже, метод націлений на пошук нового знання, спосіб його теоретичного існування. Як метод теоретичне знання набуває здатності саморозширюватись і збагачуватись. Така його характеристика, звичайно, є абстракцією, в основі якої лежить практична та пізнавальна діяльність людини. Певною мірою пізнання - це діяльність людини, теорія - продукт цієї діяльності, метод - її форма або спосіб існування.
Розуміння методу як діяльності дозволяє уявити його у вигляді сукупності пізнавальних операцій, що адекватно відображають предмет і фази його наукового дослідження.
Науковий метод складається з трьох нерозривних, але відмінних одна від одної фаз:
а) фаза дослідження, в якій відкриваються нові об'єктивні процеси або нові їх грані;
б) фаза визначення раціонального зв'язку набутих результатів та їх експериментального підтвердження;
в) фаза пояснення, коли результати підлягають обробці, щоб стати матеріалом для практичної діяльності та нових досліджень.
Розглянемо тепер співвідношення методу пізнання, його об'єкта й предмета.
В літературі поняття "об'єкт пізнання" й "предмет пізнання" іноді ототожнюються. Однак їх зміст суттєво різний. Діалектичне розуміння співпідношення об'єкта й предмета пізнання має велике значення для наукового дослідження, оскільки воно створює можливість наукової інтеграції змісту сформульованих у процесі дослідження знань чіткого визначення тих меж, в яких конкретна наука може вивчати власними засобами й методами об'єктивні явища, їх властивості, зв'язки і закони розвитку.
Об'єктом пізнання називається певна сукупність об'єктивних властивостей, зв'язків та відношень, що включені у процес пізнання й існують незалежно від суб'єкта пізнання. Предмет пізнання, навпаки, формується суб'єктом пізнання, хоч зміст та структура предмета пізнання зумовлені об'єктом пізнання. Якщо поняття "об'єкт пізнання" фіксує об'єктивне існування явищ, що вивчаються, їх властивостей, зв'язків та відношень, а також законів їх розвитку, то поняття "предмет пізнання" передусім визначає межі вивчення того або іншого об'єкта. В цьому понятті відбиваються й фіксуються ті зв'язки, властивості, відношення й закони розвитку об'єкта вивчення, які вже включені в наукове пізнання й виражені в певних логічних формах.
Структура предмета пізнання значною мірою залежить від того пізнання, на якому відбувається формування предмета.
Існують два рівні пізнання й відповідно наукового дослідження: емпіричний та теоретичний. На емпіричному рівні предмет пізнання безпосередньо пов'язаний із суб'єктом. Для його побудови використовуються так звані емпіричні методи наукового дослідження: спостереження, експеримент та їх різновиди. Всі пізнавальні операції на цьому рівні здійснюються з допомогою цих методів. Завдяки їм відбувається фіксація, реєстрація, порівняння, класифікація всієї інформації про об'єкт вивчення.
Відповідно до цієї інформації предмет емпіричного пізнання містить у собі:
по-перше, всі зафіксовані факти, які стосуються поведінки об'єкта вивчення;
по-друге, всі виміри властивостей та зв'язків об'єкта вивчення;
по-третє, знаки й знакові форми, з допомогою яких реєструється емпірична інформація;
по-четверте, всі статистичні дані про зміни та розвиток таких властивостей і зв'язків об'єкта вивчення, які виявлені в процесі емпіричного дослідження.
Якщо на емпіричному рівні зв'язок між предметом та об'єктом пізнання опосередковується статистичними даними про явища, які вивчаються, логічними засобами їх вираження, попередніми знаннями, то на теоретичному рівні відбувається подальше опосередкування предмета пізнання з допомогою теоретичних методів дослідження. Тут здійснюється теоретичний аналіз емпіричного матеріалу, на основі якого розкривається сутність явищ, їх властивостей та зв'язків, формулюються закони розвитку явищ, розробляються їх моделі, наукові гіпотези й теорії, здійснюється наукове прогнозування.
Предмет пізнання на цьому рівні охоплює і відбиває найбільш суттєві риси і властивості об'єкта. Він пов'язаний вже не з конкретними явищами, а з законами їх розвитку. Закони розвитку об'єктів, наукові гіпотези й теорії складають основні, характерні риси предмета пізнання на теоретичному рівні. Виробництво знань набуває форми науково-дослідної діяльності лише з виникненням теоретичного знання, відображенням сутності речей та об'єктивного світу, його розвитку у вигляді системи вихідних принципів й узагальнюючих положень, категорій та наукових законів у їх взаємозв'язку.
Як теоретичний, так і емпіричний рівень наукового дослідження ???уть бути розглянуті окремо, хоч в реальному дослідженні вони нерозривно пов'язані між собою і функціонують як єдине ціле.
При цьому слід розрізняти поняття емпіричного пізнання й емпіричного дослідження, які часом ототожнюються. Під емпіричним дослідженням у науці розуміють діяльність по виявленню первинної емпіричної інформації засобами наукового спостереження та експерименту. Ясна річ, діяльність містить у собі не лише пізнавальний, але ? досить чіткий практичний момент. Тому експеримент - це особливий вид практичної діяльності, який обслуговує науку ? в ній існує. І спостереження, і експеримент передбачають реальні дії з реальними об'єктами, пов'язані із змінами цих об'єктів. Обидва вони відрізняються не лише від теоретичних методів дослідження, а й від методів логічної, раціональної обробки емпіричної інформації.
Розглянемо з цієї точки зору класифікаційно-типологічні методи, методи так званої наукової індукції, статистичної обробки даних тощо. Ці методи емпіричного пізнання, як правило, об'єднують з експериментом і спостереженням в спільну рубрику методів емпіричного дослідження, відрізняючи їх від методів теоретичного дослідження (пізнання).
Дійсно, всі ці методи належать до емпіричного рівня наукового пізнання, їх матеріалом є емпіричні дані, здобуті в результаті спостереження й експерименту, їх результати не виходять за межі узагальнення, порівняння, компонування емпіричних даних. Все це дозволяє проводити досить чітке розмежування між ними й методами теоретичного дослідження.
Разом з тим, класифікаційно-типологічні методи не спрямовані на роботу з реальними об'єктами й не передбачають отримання первинної емпіричної інформації, з допомогою цих методів проводиться робота з інформацією, що вже отримана ? має певне об'єктивне відбиття. Це споріднює названі методи з методами теоретичногодослідження й відрізняє їх спостереження й експерименту.
Емпіричне дослідження не зводиться лише до отримання дослідних даних. Насправді воно передбачає не тільки проведення дослідів, а й логічне дослідження й узагальнення дослідницьких даних, внаслідок чого й
Loading...

 
 

Цікаве