WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Охарактеризуйте метод самооцінки та особливості його застосування - Реферат

Охарактеризуйте метод самооцінки та особливості його застосування - Реферат

себе "через ІНШОГО" ("Те, що я бачу в інших, це може бути і моя якість");
4) моральна оцінка себе, наявність рефлексії , усвідомлення свого внутрішнього досвіду.
У структурі самосвідомості можна виділити:
1) усвідомлення близьких і віддалених цілей, мотивів свого "Я" ("Я" як діючий суб'єкт");
2) усвідомлення своїх реальних і бажаних якостей "Реальне Я" і "Ідеальне Я");
3) пізнавальні, когнітивні представлення про себе ("Я об'єкт, що як спостерігається,");
4) емоційне, почуттєве представлення про себе. Таким чином, самосвідомість містить у собі:
- самопізнання (інтелектуальний аспект пізнання себе);
- самовідношення (емоційне відношення до самого себе).
У цілому можна виділити 3 шару свідомості людини:
1) відношення до себе;
2) відношення до інших людей;
3) чекання відносини інших людей до себе (атрибутивна проекція).
Відношення до інших людей, усвідомлення цього відношення буває якісно різним:
1) езопів рівень відносин (відношення до себе як самоцінності впливає на відношення до інших людей ("Якщо мені допомагають, те - гарні люди");
2) группоцентрический рівень відносин ("Якщо інша людина належить до моєї групи, він - гарний");
3) просоциальний рівень ("Інша людина - це самоцінність, поважай і прийми іншої людини таким, який він є". "Надходь з іншим так, як ти б хотів, щоб надійшли з тобою;");
4) естохолический рівень - рівень исходов ("Кожна людина знаходиться у визначеному співвіднесенні з духовним світом, з богом. Милосердя, совість, духовність - головне у відношенні до іншого людині").
2. РОЛЬ САМООЦІНКИ В САМОВИХОВАННІ
Високий рівень розвитку самосвідомості старшого школяра, у свою чергу, приводить до самовиховання.
Потреба в самовизначенні спонукує старшого школяра систематизувати й узагальнювати свої знання про себе.
Юнаки і дівчини намагаються, прагнуть глибше розібратися у своєму характері і своїх почуттях, у своїх діях і вчинках, правильно оцінювати свої особливості. Однак самовиховання старших школярів стикається з великими труднощами, тому що цьому віку властиві серйозні протиріччя. Найбільш типові з них:
1. Прагнення виявляти вольові зусилля в самовихованні й у той же час не завжди позитивне відношення до конкретних прийомів самовиховання, що рекомендують дорослі;
2. Чуйність, сприйнятливість до моральної оцінки своєї особистості з боку колективу і прагнення показати байдужість до цієї оцінки, діяти по-своєму ("Подумаєш, дають ради, я і сам знаю, як жити");
3. Прагнення до ідеалу і принциповість у великих, відповідальних справах і безпринципність у малому, незначному;
4. Бажання формувати стійкість, витримку, самовладання й у той же час прояв дитячої безпосередності, імпульсивності в поводженні, мові, тенденції до перебільшення власного горя, незначної неприємності.
Роль самооцінки в самовихованні може бути як позитивної, так і негативної. Адекватна самооцінка дозволяє правильно вибрати юнаку ті особисті якості, який варто розвивати в собі, виховувати. Він правильно буде оцінювати свої розумові і фізичні здібності, не занижуючи їх і в той же час не завищуючи. Неадекватна занижена самооцінка теж буде давати позитивний результат, тому що старший школяр буде з більшою строгістю відноситися до себе, з більшою наполегливістю домагатися поліпшення своїх особистих якостей, шукати своє місце в житті. А от неадекватна завищена самооцінка буде давати зовсім протилежний результат у порівнянні з адекватною і неадекватною заниженою самооцінкою.
Завищена самооцінка виявляється в перебільшенні своїх розумових здібностей і не тільки. Старшокласник готовий вірити, що в будь-якій розумовій роботі він буде на висоті положення. Те ж буде і з успіхами в спорті, з визнанням його навколишніми, хоча насправді це буде усього якимсь одиничним випадком. Усе це приведе до відсутності прагнення до самосприйняття. Юнак буде вважати, що в нього немає недоліків, а якщо і є, те вони незначні в порівнянні з достоїнствами.
Вперше в розвитку особистості окремі прояви самосвідомості - са-моспостереження, самопізнання, ставлення до себе, саморегулювання діяльності та поведінки - стають необхідними потребами. Вони стимулюються прагненням до самовиховання, до цілеспрямованої зміни себе у зв'язку з усвідомленням власних психологічних невідповідностей зовнішнім вимогам, ідеалам, моральним взірцям.
Інтерес до себе, бурхливе зростання самоусвідомлення ззовні виглядають як раптовий "вибух". Здається, що вони виникають із нічого. Проте психологічні дослідження свідчать, що інтерес підлітка до свого внутрішнього світу, роздуми про себе, про свої стосунки з іншими, своє місце в колективі виникають на основі його інтересу до інших людей і передусім однолітків. Розвиток інтересу до інших зумовлений новими формами спілкування підлітків між собою. Воно будується на спільних цікавих справах, обговореннях тощо. Встановлюються глибші особистісні взаємини, пов'язані з різноманітними почуттями (симпатії, дружби, кохання та ін.).
Результати самоспостереження й самоаналізу, до яких підліток звертається досить часто, фіксуються в його самооцінці. Розвиток самооцінки підлітка - складний і суперечливий процес. Підліток визначає для себе "еталон дорослості", через який він сприймає й оцінює себе, але який, однак, не завжди відповідає його можливостям. Як наслідок - самооцінка підлітка нерідко коливається, вона нестійка І загалом неадекватна. Він або недооцінює, або, навпаки, переоцінює себе; рівень його домагань часто не відповідає рівневі фактичних досягнень. Поведінка, що регулюється такою самооцінкою, може призвести до конфліктів з оточуючими. Проте це не означає, що розвиток самооцінки підлітка йде негативним, хибним шляхом. Така неадекватність є віковою нормою, вона цілком закономірна і є джерелом самовиховання особистості, її подальшого розвитку.
Самооцінка підлітка на всіх рівнях свого розвитку включається у внутрішню регуляцію поведінки, діяльності, спілкування. Водночас і самі психологічні умови діяльності, спілкування здатні здійснювати зворотний вплив на рівень саморегуляції. Так, у підлітка зі сталою й адекватною самооцінкою, який перебуває в умовах, що сприяють задоволенню його потреби у самоствердженні, моральна саморегуляція поведінки проявляється на достатньо високому рівні, відбувається її подальший розвиток. Якщо ж підліток з такою самооцінкою потрапляє в такі умови спілкування, де постійно стикається з недооцінкою його можливостей, обмеженням самостійності, приниженням гідності й регламентацією дій, саморегуляція порушується.
З розвитком усіх сфер самосвідомості, формуванням навичок і вмінь роботи над собою зменшується розрив між прагненням підліткавдосконалювати себе й реалізацією цього прагнення в діяльності, поведінці та спілкуванні. І тоді самовиховання з епізодичного самозмінення стає постійною властивістю особистості, її потребою. Позитивні наслідки само-змінення стимулюють підлітка до подальшого
Loading...

 
 

Цікаве