WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Нова концепція людської особистості і нова модель освіти - Реферат

Нова концепція людської особистості і нова модель освіти - Реферат


Реферат на тему:
Нова концепція людської особистості і нова модель освіти
Проблема особистості - одна з центральних у курсі психології. Про її складність та багатогранність свідчить навіть той факт, що сьогодні існує понад 50 визначень поняття "особистість". За теоретичною та практичною значущістю вона належить до однієї з фундаментальних проблем. Проектування й діагностика особистості, визначення оптимальних умов і найефективніших шляхів її формування неможливі без знання структури особистості й закономірностей її становлення та розвитку. Слово "особистість" походить від латинського "persona", що означає ритуальну маску, яку знімали з обличчя померлого у Стародавньому Римі. Вона втілювала ім'я, індивідуальні права і привілеї, які передають у спадок.
Формування конкретного, синтетичного психологічного уявлення про особистість стає вкрай необхідним для практикуючих психологів, котрі працюють у різних сферах суспільного життя. Приміром, практикуючому психологові при розв'язані проблем сім'ї слід спиратися на синтетичне вивчення та застосування у консультативній роботі різноманітних даних про якості особистості усіх членів сім'ї. Він має враховувати при цьому і стереотипи спілкування між ними, і риси характеру, і інтереси, і інтелектуальні та психофізіологічні якості, розглядаючи їх у певній системі - як в окремих індивідів, так і у контексті міжіндивідних взаємозв'язків.
Аналіз наукових даних, що наведені у роботах відомих психологів, свідчать про необхідність визначення особистості як складної системи, в якій диференціюються та інтегруються різноманітні психічні якості. Вони формуються в індивіда під впливом соціальних факторів протягом тривалого часу в умовах здійснення власної діяльності та спілкування з іншими людьми. Зважаючи на це особистість дійсно можна розглядати як "систему систем".
Одним із фундаторів гуманістичної психології вважається американський дослідник К. Роджерс (1902-1990). Центральною ланкою особистості, за К.Роджерсом, є самооцінка, уявлення людини про себе, "Я-концепція", що породжується у взаємодії з іншими людьми.
Американський психолог, один з основоположників гуманістичної теорії А. Маслоу (1907-1970) головною характеристикою особистості вважав потяг до самоактуалізації, самовираження, розкриття потенцій до творчості та любові, в основі яких лежить гуманістична потреба приносити людям добро. Фрейд розглядає психіку на трьох рівнях: несвідоме, передсвідоме та свідоме. Несвідоме - головний елемент і джерело заряду мотиваційної енергії; саме воно становить суть психіки. Представниця неофрейдизму К. Горні (1885-1952) також виходила із заперечення положень З.Фрейда. Основу суті людини вона вбачала в природженому почутті неспокою. Почуття неспокою породжує бажання позбавитися цього, що лежить в основі мотивації вчинків людини. Все, що людина робить, породжується трансформацією цього почуття.
Найбільш "соціалізованим" ученням неофрейдизму визнається теорія відчуження Е. Фромма (1900-1980). Значною мірою під впливом К. Маркса Е. Фромм стверджував, що проблема відчуження, яка була висунута К. Марксом у суспільно-економічному плані, має бути поширена й на психічну діяльність людини. В умовах науково-технічного поступу людина втрачає зв'язки зі світом та з іншими людьми, з товаришами по праці, по навчанню. Виникає відчуження людини, яке Е. Фромм називає "негативною свободою". Людина стає "вільною від усього" і тому відчуженою. Цей стан пригнічує людину і породжує неврози. Людина потерпає під тягарем свободи, вона не хоче бути "вільною", вона прагне мати якісь стосунки з іншими людьми, вступати у спілкування з ними, але навколишній світ не дає такої можливості. Через це люди стають самотніми.
У вітчизняній психології найвідоміші дослідження в галузі особистості, пов'язані з теоретичними працями школи Л.С. Виговського. Великий розвиток у розробку цієї проблеми зробили російські та українські вчені Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Л.І. Божович, А.В. Петровський, О.Г. Асмолов, зарубіжні психологи Г. Айзенк, Р. Кеттел, Г. Олпорт.
Освіта - специфічний феномен епохи писемної культури. Вона є способом передачі соціального і духовного досвіду, який фіксується в записах і має переважно форму знання. Передача поколінню, яке підростає, накопиченого досвіду культури - це основна умова будь-якої системи виховання і освіти. Освіта виокремлюється в загальних рамках суспільного поділу праці в особливу сферу діяльності, названу школою, яка містить всі ознаки професіоналізації. Відносини, які складають структурну основу школи - вчитель-учень, є одним з базових у світогляді цивілізованої людини. Шкільна освіта як основна форма успадкування культурного досвіду, послідовного зв'язку між поколіннями, відрізняє цивілізацію від варварства. Це тим більш справедливо, що у останнього його усна фольклорна культура є невід'ємною часткою мови практичного життя.
Перехід до загальної освіти був якісним стрибком в історії людства. Відбувся цей стрибок в буржуазно-демократичну епоху і став її специфічною ознакою. В основі цього переходу знаходиться декілька підстав. Серед них була необхідність подолання соціального патерналізму, яке вимагало долучення всіх громадян до знань, їх розумового розвитку як умови самостійних суджень і дій.
Освіченість, загальнообов'язкові стандарти якої постійно зростали від елементарної грамотності до середньої (на початку XX століття), а в кінці його в найбагатших країнах - і вищої освіти, стали вираженням громадянської правоздатності і людської зрілості особистостей, їх самоповаги і гідності. Освіченість створювала аристократизм духу навзамін аристократизму походження. Колись батьки пов'язували майбутнє своїх дітей з вдалим шлюбом. Сьогодні ж вони пов'язують це з престижними вузами.
Дійсно, ліквідація феодалізму і перетворення народів у нації вимагали знищення станових, етнічних та інших відмінностей як джерела соціальних конфліктів. Треба було виробити таку мову соціальної комунікації, яка могла б об'єднати людей, незважаючи на існуючі відмінності. Такою мовою стала мова освіти, науки, мова раціонального мислення. Справді, західноєвропейський раціоналізм і становить здатність народів цього континенту до вдосконалення. В цьому й полягає таємниця їх цивілізації.
Завдяки шкільній освіті діти дізнаються, що таке Сонце, Місяць та зірки, з чого складається сонячна система, чим зумовлені грім та блискавка, дощ та засуха, чим викликаються захворювання та як їх уникати. Діти дістають уявлення про основні закони природи та їх зв'язок з явищами природи. Традиційні міфи не витримують конкуренції з цим потоком інформації. Це призводить до уніфікації уявлення про світ у освічених людей, і, як наслідок цього, до феномена десакралізації. Проте світосприйняття маленького ескімоса, так само як і бушмена, зовсім не скидається на світосприйняття маленького француза.
А загальна школа якраз і була покликана навчити дітей універсальній мові. До того ж, капіталістична промисловість вимагалавеликої кількості грамотних працівників, вільних від забобонів, В індустріальному суспільстві люди реалізують свої можливості в рамках професійних занять, які вимагають довготривалого, систематичного навчання. Загальна підготовка, формування
Loading...

 
 

Цікаве