WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Діяльність Карла Густава Юнга та її наукове значення. Значення вчення К. Г. Юнга про архетипи у різних галузях науки - Курсова робота

Діяльність Карла Густава Юнга та її наукове значення. Значення вчення К. Г. Юнга про архетипи у різних галузях науки - Курсова робота

неодмінно у ранньому дитинстві і головним його фактором є кровозмішні фантазії і бажання, зв'язані з так званим "Едиповим комплексом". Юнг, навпаки, був переконаний, що причина неврозу є прихована в сьогоднішньому дні, і всі дитячі фантазії - явища другого плану. Фрейд припускав, що наші сновидіння - це бажання, що не збулись, що перейшли в сон, щоб заявити про себе таким чином. "Зміст сну," - говорив він, - всього лиш покривало на "прихованому змісті," яке як правило, не що інше, як стримуване сексуальне бажання раннього дитинства. Для Юнга сни були каналами зв'язку з несвідомою стороною психічного. Вони передаються символічною мовою, досить складною для розуміння, але зовсім не обов'язково зв'язані з бажаннями чи є способами в той чи інший спосіб приховати те, що ми не в змозі сприйняти. Найчастіше сни доповнюють наше свідоме денне життя, компенсуючи шкідливі прояви індивіда. В ситуації невротичного розладу сни попереджують про небезпеку. Невроз - досить цінний сигнал "корисне " повідомлення, що вказує, на те, що індивід зайшов за далеко. В цьому сенсі, невротичні симптоми можуть розглядатись як компенсаційні; вони також частина механізму саморегуляції, націленого на досягнення більш стійкої рівноваги в середині психічного. Парадоксально, але Юнг говорив деколи про кого-небудь: "Слава Богу, він став невротиком!" Як фізична біль сигналізує про неполадки в тілі, так і невротичні симптоми сигналізують про необхідність привернути увагу до психологічних проблем, про які людина навіть не підозрювала [12, 710]. Найбільша проблема Юнга була в тому, що він бачив помилки Фрейда, знав його неточності в наукових припущеннях, але Фрейд не хотів чи не розумів Юнга, який був від нього набагато ерудованіший та стояв вище щодо внутрішньої духовності. У своєму німецькому виданні "Спогадів..." про ці духовні розходження К. Юнг пише так: " Варто було проявитися в якій-небудь людині чи художноьму творі відблиску духовності, як Фрейд ставив його під підозру й вбачав в ньому витіснення сексуальності" [22, S.152].
Отже, "відступництво" Юнга від психоаналізу Фрейда було неминучим. Юнг це відчував.У своїх спогадах він згадував, що коли працював над своєю роботою "Психологія несвідомого" ("Die psychologie der bewu?ten Prozesse"), то він довго сумнівався чи варто цю роботу публікувати, адже добре розумів, що його праця написана з відмінних позицій ніж фрейдівські. А публікація цієї роботи приведе до погіршення відносин з Фрейдом [30, с.439]. Це призвело до того, що в 1913 році між двома великими людьми відбувся диспут і розрив, і кожен пішов своєю дорогою, слідуючи своєму творчому генію.
Юнг дуже боляче пережив свій розрив з Фрейдом. Фактично це була особиста драма, духовна криза, стан внутрішнього душевного розладу на грані глибокого нервового розладу, що "він не тільки чув невідомі голоси, грався як дитина, чи блукав по саду в безкінечних розмовах з уявним розмовником", - помічає в своїх спогадах К. Г. Юнг [22, с.227].
Драма розриву з Фрейдом обернулася для Юнга новими духовними пошуками. В нього стало більше волі для розвитку своєї власної теорії змісту несвідомого психічного. В Юнга все більш помітним стає цікавість до архетипного символізму. В особистому житті це означало добровільне занурення в "безодню" несвідомого. У наступні шість років (1913-1918) Юнг пройшов через етап, який він сам позначав як час "внутрішньої невизначеності," чи "творчої хвороби" [22, с.173]. Юнг довгий час проводив у спробах зрозуміти значення і зміст своїх сновидінь й описати все це - наскільки можливо - в термінах повсякденного життя. В результаті утворився об'ємний рукопис в 600 сторінок, проілюстрований багатьма малюнками образів сновидінь і названий "Червоною книгою". З причин особистого характеру вона ніколи не публікувалась. Пройшовши через власний досвід конфронтації з невідомим, Юнг збагатив свій аналітичний досвід, створив нову систему аналітичної психотерапії і нову структуру психічного.
У 1940 р. виходить у світ одна з найважливіших праць Юнга - "Психологічні типи" [28; 29]. Для 45- літнього доктора психології наступає нелегкий етап закріплення завойованих ним у науковому світі позицій. Поступово Юнг заробляє все більшу міжнародну популярність не тільки серед колег - психологів і психіатрів. Його ім'я починає викликати серйозну цікавість у представників інших напрямків природничих і гуманітарних знань - антропологів, філософів, істориків, культурологів, соціологів та інших. І тут забігаючи наперед, слід сказати, що праці та ідеї Юнга повернули до життя і збагатили по крайній мірі дві області психологічних знань. Перша - це школа психологічної теорії та терапії, інша область впливу - мистецтво і гуманітарні області знання науки в цілому. І в цьому сенсі погляди Юнга можна приблизно звести до декількох тверджень.
1. Несвідоме реальне. Його активність, його енергетична основа всередині нас проявляється безперервно. Психічна реальність не може бути не досліджена і не визнана. Наш свідомий розум не є єдиним управителем всього індивідуального світу людини.
2. Тому, що несвідоме нами не усвідомлюється, ми нічого безпосередньо про нього сказати не можемо. Але ми можемо робити висновки по його "плодах", бічних проявах у свідомій психіці. Подібні вияви - маніфестації можуть виникати у сновидіннях, витворах мистецтва і літератури, у фантазіях, специфічних формах поведінки, а також у символах, котрими керуються народи і суспільства.
3. Маніфестний прояв психічного є завжди змішенням різних впливів, комбінація самих різноманітних факторів. Передусім це робота еґо, нашого свідомого Я. Потім, як учасників дії можна помітити особистісні (в основному неусвідомлені) комплекси сновидінь чи групи до якої належить той чи інший учасник. Неважко прослідкувати участь тої чи іншої комбінації архитипічної дії, що має свій початок у колективній психіці, але воно реалізується в тому самому індивіді (колективне несвідоме). Із взаємодії всієї групи цих складників виникають вчинки, дії, витвори мистецтва, масові рухи, партії і колективні дії. Тут приховано вічне "захоплення" життям, як окремої людини, так і груп, суспільств, націй і всього людства. Від наскельних малюнків і танців перших дикарів до масового досвіду світових війн чи Гулагу [28, с.713].
Варто зазначити, що Юнг К. Г. був надзвичайно ерудованою людиною, а також багато подорожував.
У ті роки Юнг здійснює ряд довгих і захоплюючих подорожей, спрямованих ним у різні райони Африки, а також у ПівнічнуАмерику. Побував у Індії, що відбулася у 1938р. Розповіді про ці дослідницькі поїздки склали пізніше главу "Подорожі", з його автобіографічної книги Юнга "Спогади, сновидіння, роздуми" [22, с.405].
На відміну від звичайних туристів Юнг зумів поглянути на іншу культуру з точки зору розкриття її змісту; осягаючи цей зміст, він вважав, що сама історія має відомий загальнолюдський характер, в рамках якого можлива взаємодія і культур, і цивілізацій.
Юнг виступав проти думки, що особистість повністю детермінована її досвідом, навчанням і впливом навколишнього середовища. Він стверджував, що кожен індивід появляється на світ з "цілісним особистісним ескізом… уявленням в потенції з самого народження," і що "навколишнє
Loading...

 
 

Цікаве