WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Володимир Андрійович Роменець та його учні. Життя як вчинок і подія - Реферат

Володимир Андрійович Роменець та його учні. Життя як вчинок і подія - Реферат

своїй праці, вольові зусилля, самодисципліна тощо? Володимир Андрійович писав свої унікальні - чи то наукові, чи то художні, чи то пророцькі - тексти щоденно, усе життя, навіть у реанімації. Він працював, тому що у такий спосіб відчував, переживав, мислив, просто жив.
Колись під час зимових студентських канікул з передчуттям свята він сказав: "Слава Богу, через три дні починаються лекції. Як я скучив за ними. Як хочеться вже зараз увійти в аудиторію і побачити очі. Так важко два тижні мовчати. Чекаю лекцій, як пташка ранку, щоб нарешті заспівати". Цього професора майже неможливо було конспектувати. Не хотілося втратити навіть частки від казкового, чарівного дійства, що відбувалося, від справжнього, майже реального спілкування з Блезом Паскалем або Касіяном Саковичем, Джоржем Ноелом Гордоном Байроном, Вільгельмом Вундтом чи Семеном Людвіговичем Франком.
Особистість епохи барокко, Просвітництва чи античності, нірвана й нестримана чуттєвість, життя, смерть і безсмертя, провина і каяття, катарсис,життєвий і творчий шлях, пошук смислу - не було такої теми, яка б могла відштовхнути молоду людину, що тягнеться до знань, холодним і нудним академізмом. Свої курси психології творчості, історії психології Володимир Андрійович читав натхненно, буквально зачаровуючи студентів ерудицією, яскравими прикладами, вишуканою літературною українською мовою. Цікаво було спостерігати, як інколи він із захопленням цитував Гете чи ін-шого видатного мислителя мовою оригіналу. І наче дещо соромився і червонів від того. Але ж відомо, що, працюючи над історією всесвітньої психології, він робив власноручні переклади з німецької, французької, англійської мов.
Талант науковця, викладача, широка ерудиція, творчий хист, мовне і письменницьке обдарування і ще багато іншого непересічного уособлював Володимир Андрійович. Тому усі, хто слухав лекції професора Роменця, був присутній на його наукових доповідях, читав його книжки, спілкувався з ним на різні теми, наче прилучався до чогось чистого, величного, талановитого, суттєвого, справжнього...
Кожна людина обирає для себе життєве кредо і підпорядковує йому своє існування, свій життєвий і творчий шлях. Центральним поняттям, довкола якого Володимир Андрійович вибудовував свій внутрішній і зовнішній світ, було поняття "вчинок". У вчинку він бачив сутнісне ядро людського буття, із спроможністю до вчинку пов'язував можливість високого злету людської душі і людського духу. Він був глибоко переконаний, можливо під впливом Гегеля, що психологія має вивчати насамперед сутнісні особливості людини, а серед них - те найвидатніше, на що вона в принципі може бути здатною. Саме тому категоріальний лад системи психологічних поглядів академіка В.А.Роменця разом із поняттям "вчинок" очолювали такі як: "творчість", "свобода", "самопожертва", "святість".
Його завжди приваблювало героїчне в людині. Героїка не лише збуджувала й надихала до творчості розум, але й знаходила відгук у поетичному серці Володимира Андрійовича. Він не просто вивчав історію психології, але кохався в ній. Він був наділений чарівним талантом спілкування з міфічними героями, історичними постатями і простими людьми, що жили в різні епохи. Мабуть, тому він не міг не поєднати історію психології з психологією історичною.
Володимир Андрійович добре розумів не тільки тему героїчного, а й трагічного в житті окремого індивіда і суспільства. Він щиро співпереживав людині як предметові своїх досліджень і так само уважно й турботливо ставився до тих, із ким спілкувався. На жаль, лише сьогодні ми починаємо відкривати для себе В.А.Роменця як великого гуманіста і примиренця. Для нього була відкритою тайна відносності зла і абсолютності людського добра. В його голосі ніколи не можна було відчути роздратування. Він умів навчати і навіть критикувати, не принижуючи особистість. Для нього страждання ін-шої людини чи навіть пташини переживалося .болісніше, ніж власне. Але це була цілісна і принципова людина, яка ніколи не поступалася своїми переконаннями під тиском життєвих обставин.
Найбільш трагічним для нього особисто було те, що він не встигне завершити "Історію психології XX століття". Воістину це трагедія великої людини-творця, яка ставить її на один щабель з героями, і не тільки нашого часу, і якщо існує у людства той "вічний пантеон", про який писав Герман Гессе, то Володимир Андрійович Роменець безсумнівно має бути прийнятий до нього.
Можливо, Володимир Андрійович міг би прожити набагато довше, якби приділяв більше часу відпочинку, оздоровленню, мандрівкам, власне самозбереженню. Але він був із тих людей і вчених, які жили і творили за одними законами. Він досліджував "вчинок" і намагався будувати своє життя за "вчинковим сценарієм". При цьому він, як ніхто, добре розумів, яких внутрішніх сил і якої самопожертви вимагає від людини здійснення вчинку, і тому ніколи і нікому не ставив у провину "невчинковий" спосіб життя. Він, як Кюрі, проводив на собі живий "учинковий" експеримент.
Володимир Андрійович був людиною справді непересічною. Це був красивий чоловік з гордо піднятою головою, високим світлим чолом, неначе огорнутий аурою духовності. Він був не просто вченим, а дійсно мудрою і доброю людиною, якій відкрилися істинні закони людського буття. Він жив, намагаючись чинити за законами істини, краси, добра і любові до людей. І тому для всіх, хто знав, і всіх тих, хто ще прилучиться до творчості Володимира Андрійовича, його життя завжди буде освячене як вчинок і справжня подія буття.
Думається, що не кожен навіть великий вчитель, який мав теж багатьох учнів, може претендувати на такі теплі, душевні слова, які належать учням Володимира Андрійовича Роменця - В.О.Татенку й Т.М. Титаренко.
Не має з нами видатного вченого XX ст., але його думки, започаткування, які не встиг зробити він за своє життя, передались учням, що продовжують йти нелегким шляхом наукової ниви і з новими досягненнями історії психології увійшли у третє тисячоліття.
Loading...

 
 

Цікаве