WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія етнічних спільностей і груп. Від перших наукових розвідок до сучасних напрямів досліджень - Реферат

Психологія етнічних спільностей і груп. Від перших наукових розвідок до сучасних напрямів досліджень - Реферат

немає.
Традиція ніколи не може апелювати до вірогідності історичного факту, позаяк цей факт для неї - лише джерело самоідентифікації. І залежно від того, як відбувається самоідентифікація, конституюється і традиція. Саме тому для "ліберала" історія обгрунтовує одну традицію, для "консерватора" - іншу, а для "комуніста" - третю. Традиція покликана збагачувати емоційно-психологічним переживанням такі поняття, як "отчий дім", "нашакраїна", "наше суспільство", "наше сьогодення і майбутнє" тощо [4].
Забезпечують функціонування традицій (так само, як і звичаїв) психологічні механізми зараження, навіювання, наслідування. Стосовно зараження, то воно віддавна досліджувалося як особливий спосіб впливу, що об'єднує великі маси людей у зв'язку з появою таких явищ, як масовий психоз, масовий екстаз тощо. Феномен зараження має численні прояви масових душевних станів під час ритуальних танців, панічних ситуацій, спортивного азарту тощо. При цьому індивід несвідомо, у стані певного емоційного збудження засвоює взірці масової поведінки. Щодо навіювання, то воно є цілеспрямованим впливом однієї людини на іншу, а чи на групу людей. Ефективність навіювання залежить від багатьох соціально-психологічних чинників: авторитету сугестора, довіри до джерела інформації тощо. За умов масової поведінки також діє механізм наслідування. Тут здійснюється відтворення індивідом рис і взірців поведінки, що демонструються.
Загалом зазначені способи впливу постійно наштовхуються на певний ступінь критичності особистостей, які складають великі групи людей. Тобто, дію психологічних механізмів зараження, навіювання і наслідування варто розглядати як процес із зворотним рухом - від людини до способу впливу.
Традиція, безперечно, є одним з найефективніших механізмів, що протидіють руйнівному впливу відцентрових суспільних дій. Саме тому нині, в період соціальних трансформацій, що зачіпають усі сфери громадського життя, інтерес до цього механізму зростає. Традиція як символічна структура спроможна запропонувати засоби подолання кризової ситуації, визначає не лише всю культуру загалом, а й окремі її царини. Найяскравіше це виявляється у царині політичної, моральної, соціальної, психологічної, національної культури, коли становлення національної держави, соціальних, соціально-психологічних і моральних цінностей ініціює справжній дослідницький бум у сфері пошуку достеменної національної ідентичності.
Ставлення до традиції в історії соціальної і психологічної думки постійно змінювалося. Європейська історія засвідчує критику традиції як критику ірраціонального - забобонів, авторитету, марновірства - заради утвердження цінностей розуму і свободи. В. Бурлачук вважає, що соціальні зміни за доби Просвітництва були підготовлені саме такою критикою, що здійснювалася у формі боротьби двох систем цінностей: традиціоналізму й просвітництва [4]. Традиція покликана балансувати на зламі історичного й неісторичного. Відтак утворюється система відчування, що стимулює різні форми діяльності [24]. З традиції людина набирає рішучості продовжувати життєву боротьбу, вона підігріває надію, що бажане ще настане.
Г. Лебон в книзі "Психологія народів і мас" стверджував, що традиції є вираженням синтезу душі раси, вони мають соціальне значення [8]. Натовп, на його думку, є найстійкішим охоронцем традиційних ідей. У традиціях виражаються ідеї, потреби і відчуття минулого народу. Без них не може бути ні національної душі, ні цивілізації. Саме тому одним з головних занять людини, за Г. Лебоном, відтоді, як вона існує, було створення мережі традицій і руйнація їх після того, як дія традиції вичерпувалась. Тобто, з одного боку, без традицій не може бути цивілізації, а з іншого - без руйнації традицій не може бути прогресу. Трудність в тому, щоб віднайти рівновагу між сталістю (постійністю) і мінливістю. Отже, на думку дослідника, якщо якийсь народ дозволить міцно вкоренитися звичкам протягом кількох поколінь, то він вже не зможе змінитися, не зможе вдосконалюватися. І революції тут нічим не можуть зарадити, оскільки уламки розірваного ланцюга або знову з'єднаються і минуле повернеться, або ці шматки залишаться розсіяними, і тоді за анархією настане занепад. Отже, робить висновок психолог, ідеал кожного народу полягає у збереженні традицій і в поступовій, але неминучій їх зміні. Хоча такого ідеалу важко досягти: тільки стародавні римляни та сучасні англійці змогли реалізувати цей ідеал.
Г. Лебон підкреслював, що люди особливо керуються традиціями тоді, коли перебувають у натовпі [8]. Саме натовп дуже стійко чинить супротив зміні традицій. І сьогодні не втрачають актуальності міркування Г. Лебона про те, що найсильніші збурення часто легко змінюють лише одні назви, зовнішні форми, викликають лише заміну слів. У цьому дослідник вбачав консервативний дух натовпу, маючи на увазі зруйновані церкви наприкінці позаминулого століття, вигнання священників, переслідування за віру.
Звичайно, можна було б думати, що релігійні ідеї втратили свою владу, однак минув певний час, і витіснені колись традиції повернулися. Г. Лебон робить висновок, що ідоли й тирани можуть бути миттєво знищені, можна зруйнувати їхні храми, однак істинних, невидимих володарів (традицій), що панують у нашій душі, швидко позбутися неможливо, вони піддаються лише повільному впливу віків.
Дотримуючись традицій тієї чи іншої соціальної спільності, люди виражають свою солідарність з нею. За це вони одержують від групи схвалення і підтримку як джерело позитивно забарвленого емоційного стану. Йдеться, передусім, про почуття захищеності, солідарності, підтримки, душевного комфорту тощо. Саме в душевному комфорті вбачається найбільша психологічна сила традиції. Водночас моральне засудження, несхвалення, остракізм завдають людям неприємностей, втрату почуття "ми". Яскравий приклад збереження і дотримання традицій - Англія. Інститут "короля" - це не що інше, як традиція.
В українській культурі традиції взаємостосунків складалися внаслідок наслідування предків (батьків) і авторитетних сучасників. Звичайно, на українську традицію впливали й інші чинники, пов'язані, наприклад, з періодом розкладу феодально-кріпацької системи і розвитку капіталізму чи з умовами утвердження національної суверенності. Геополітичне становище України також формувало соціально-психологічну культуру і своєрідний тип людини пограниччя. О. Кульчицький щодо цього зазначає, що розташування нашої країни на перетині історичних шляхів дуже довго психологічно впливало на життєву ситуацію української людини, яку сучасна екзистенціональна філософія влучно назвала "межовою". За О. Кульчицьким, така ситуація формувала дві основні життєві установки: vita heroika і vita minima, де перша пов'язана з лицарством, максимальною напругою всіх сил, а друга полягала в тому, щоб у своєрідному "соціально-анабіотичному" стані перечекати чергові незгоди і зберегти себе, що
Loading...

 
 

Цікаве