WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологія етнічних спільностей і груп. Від перших наукових розвідок до сучасних напрямів досліджень - Реферат

Психологія етнічних спільностей і груп. Від перших наукових розвідок до сучасних напрямів досліджень - Реферат


Реферат на тему:
Психологія етнічних спільностей і груп. Від перших наукових розвідок до сучасних напрямів досліджень
Етнічні спільності і групи відіграють важливу роль в становленні та розвитку особистості, в історичному прогресі. Під етнічною групою розуміємо стійку спільність людей, що склалася історично на певній території і якій властиві відносно стабільні особливості мови, усвідомлення єдності і відмінності від інших утворень (самосвідомість етносу), відмінні від інших груп характеристики (спосіб життєдіяльності, традиції, норми, правила і звички, побут, матеріальна і духовна культура, метод господарсько-екологічної діяльності, внутрішня формальна організація тощо). Вона формується і розвивається природно-історичним шляхом і може існувати як реальна (компактна) сукупність людей, яка, завдяки відносній цілісності, є самостійним суб'єктом історичного і соціального процесу.
Йдучи від простого до складного, можна констатувати, що рід і плем'я - це перші соціальні спільності людей, головна мета яких полягала в задоволенні найважливіших потреб у харчуванні, одязі, захисті. В процесі соціальної взаємодії, повсякденного спілкування формувалися спільні уявлення про оточення, складалися звичаї, ритуали, традиції, вірування, які згуртовували людей і водночас відтворювали специфіку їх об'єднання. Все це надавало стійкості й міцності роду, племені й ставало основою у формуванні колективної свідомості.
До поняття "рід" близька інша дефініція - "клан", яка в сучасній літературі трактується як група людей, котрі вважають себе спільниками в певному виді діяльності. В окремих кланах поширені звичаї родового устрою. Передусім такі, як кровна помста, кругова порука тощо.
На основі роду і племен історично будувалося особливе утворення, яке дістало назву "народ". Етнічна спільність, що сформувалась у процесі взаємодії родів, племен, кланів, могла змінюватися, однак при цьому вона мала свої звичаї, вірування, норми, цінності, спільну мову, постійну територію, яку вперто захищала. На певних етапах розвитку тут формується спільна самосвідомість.
До найбільш узагальнених понять належить поняття "етнос", яке трактують як стійку спільноту людей, що склалася історично, об'єднану спільним ареалом проживання. Вона представлена племенем, народністю, нацією чи групою націй і національностей, наділена загальними культурно-психологічними і поведінковими рисами [1; 2; 9; 16].
В процесі історичного розвитку етноси можуть втратити єдність території, однак зберігають мову, норми поведінки, звичаї, культуру. На вищій стадії більшість етносів утворюють стійку соціально-економічну цілісність - націю, тобто культурну, соціальну спільність, що історично склалася, і володіє власною мовою, традиціями, нормами поведінки, системою етнічних цінностей.
До понять "народ", "нація" близьким є поняття "народність", під яким розуміють спільність людей, яка має свою мову і склалася історично, територіально, економічно і культурно.
Існує ще одна спільність, яку називають "расою". Це утворення є продуктом біологічного розвитку. Це надвеликі групи людей, що склалися історично, пов'язані спільним походженням, яке виражається у загальних спадкових морфологічних і фізіологічних ознаках (колір шкіри, очей, волосся, форма черепа тощо) [9].
У наш час існує окрема галузь науки, що виникла на перетині етнографії і соціальної психології - етнопсихологія, котра описує і пояснює особливості поведінки та її мотиви всередині спільності й між етносами, що живуть століттями в одному історично усталеному просторі. Ця наука вивчає етнічні особливості психіки людей, етнічні конфлікти і стереотипи, етнічну специфіку соціалізації особистості [5; 11; 16]. Тривалий час у конкретних етнопсихологічних дослідженнях увага приділялась переважно проблемі психології націй - попри те, що нації, як форми етнічної спільності людей, склалися на відносно пізньому етапі історичного розвитку - у період становлення капіталізму. Щоправда, вони і в сучасних суспільствах є найпоширенішою формою етнічної спільності, але крім них існують й інші етнічні спільності - народності, національні групи тощо. Саме тому зводити предмет етнопсихології лише до вивчення психології націй недоцільно.
Дослідження психології етнічних груп започаткував В. Вундт, який інтерпретував поняття "народ" як певну етнічну спільність і запропонував досліджувати їх психологію шляхом вивчення міфів, звичаїв, мови, що складають її структуру. Вже в межах школи психології народів (В. Вундт, М. Лацарус, Г. Штейнталь та інші) досліджувалися проблеми національного характеру. Зокрема, стверджувалося, що головною силою історії є народ, який виражає себе в мистецтві, релігії, мові, загалом - в характері. Активно пропагувалося існування "надіндивідуальної душі", підпорядкованої "надіндивідуальній цілісності", якою є народ. Індивідуальний характер і є продуктом цієї цілісності. Це ланка в духовному соціально-психологічному зв'язку цілого і частини.
Пізніше етнопсихологія, орієнтована на неофрейдизм, намагалася вивести властивості національного характеру з так званої "базової" ("модальної") особистості. В рамках культурантропології було вибудовано низку концепцій національного характеру, в яких дослідники виходили з наявності у різних етнічних груп специфічних національних характерів, які, у свою чергу, проявляються в стійких психологічних рисах окремої особистості і відтворюються в поведінці, зумовленій культурним контекстом. Саме це дозволило вченим цього напряму будувати моделі так званої середньої особистості тієї чи іншої етнічної групи, виокремлюючи в кожній нації "базову особистість". В ній поєднано спільні для її представників національні риси особистості і риси національної культури.
Пріоритет у формуванні якостей національного характеру надавався впливові культурних і соціальних інститутів, а також сім'ї у вихованні й становленні особистості. Так, американський соціолог М. Мід виконала низку досліджень у сфері етнографії дитинства, що дозволило їй виявити важливі закономірності розвитку й виховання дітей, які залежать від способу життя народів Океанії. Її досліди зосереджувалися на аналізі способів соціалізації підростаючої особистості. Зокрема, вивчалися сім'я, норми, нормативні приписи, прийняті в групі, культурні символи [1; 9].
Загалом такий підхід вважався перспективним, та все ж він не знайшов широкої підтримки, оскільки серед умов соціалізації вивчались переважно культурні символи, тоді як соціально-економічні відносини лишилися поза увагою дослідників.
В цілому, в зарубіжній етнопсихології нагромаджено солідний матеріал стосовно особливостей психічного складу і поведінки людей, зумовлених їх етнічною приналежністю. Вже ранніми дослідженнями було встановлено, що коло ознак, які дають змогу відрізнити одну етнічну групу від іншої, тим більше, чим менша етнічна спільність обирається
Loading...

 
 

Цікаве