WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Основні чинники формування українського національного характеру (на основі наукової спадщини Б. Цимбалістого) - Реферат

Основні чинники формування українського національного характеру (на основі наукової спадщини Б. Цимбалістого) - Реферат

до того часу виправданим був бунт проти неї. Коли ж деспотична влада падає, тоді найчастіше в Україні настає анархія, або, на думку Б. Цимбалістого, українці не бажають відновлювати над собою владу, оскільки вона асоціюється у них із постійним насильством, страхом. Через це найліпше, коли кожен сам буде собі паном і всі між собою будуть рівними. У такій ситуації рівності не можна допустити, щоб хтось став вище. Через це істотною рисою українців є "анархічність української вдачі", тобто невміння встановити свою владу і її втримати.
Звичайно, всі ці твердження вченого мають досить тенденційний характер і вимагають критичного ставлення і систематичних студій, але не враховувати їх при з'ясуванні чинників формування національного характеру неможливо.
Особливо варто прислухатися до слів Б. Цимбалістого, що стосуються ряду негативних компонентів характеру українців. Серед них автор виокремлював відсутність демократизму та рис, обов'язкових для державотворчого процесу: пошани до авторитету, почуття відповідальності, моральної відваги й справедливості, толерантності, "духу спільноти" тощо. Через відсутність вказаних ознак українські політичні середовища не мають взаємного світорозуміння, пошани й довіри до себе, не здатні діяти спільно, навіть ворожість до окупантів набуває форми ненависті та агресивності супроти своїх, навіть віра не рятує українців від цього.
Ще однією проблемою для українців є, на думку вченого, "брак єдности у наших змаганнях, внутрішні спори й чвари, взаїмне поборювання вичерпують національний організм, роблячи його нездібним до виконання важливих завдань" [6, с. 59].
Із усіх негативних рис, притаманних українцям, дослідник виділяє "параноїдне думання", що стало для них майже панівним. Свідомість "параноїда" завжди хитка і догматична. У нього забагато страху перед несподіваним, його "Я" почувається заслабким, щоб дати собі раду з тимчасовим станом непевности і дезорієнтаціїї, що їх приносить кожна несподіванка" [5, с. 18].
"Параноїдний" тип стає небезпечним, коли його агресивність проявляється не на словах, а на ділі. Особливо ця агресивність направлена не на чужинців, а на внутрішні українські взаємини. Такі люди вороже ставляться до влади і політичних лідерів, тобто не мають ніякого відношення до влади, а завжди комусь підпорядковуються, і ніколи не почувають себе вільно стосовно влади. Себе такі люди завжди оцінюють дуже високо, хоча зверху виглядають скромними. Будь-яка критика їх ображає і викликає почуття помсти. Найбільше вони бажають задоволення своїх власних інтересів.
На думку "параноїдного" типу, все суспільство - це отара простих собі "дурнів", нездатних глибоко і правильно думати, а єдино правильним є його власні погляди. На думку Б. Цимбалістого, людей "параноїдного" типу багато є в Україні.
Іншими негативними рисами українців, на думку дослідника, є те, що багато українців переконані про існування змови "масонів, жидів, лібералів проти українських самостійницьких змагань" і вважають таку змову єдиною причиною своїх політичних невдач.
Одночасно деякі українці були переконані, що оскільки Україна посідає в світі центральне місце, то вона покликана врятувати Європу і світ від світової загрози, що йде від Москви, вона єдина може встановити тривалий мир у Європі. Ці українці вірили, що після тривалої неволі Україна воскресне. Своє переконання вони ґрунтували не на об'єктивній оцінці власних сил і міжнародній ситуації, а на вірі у те, що у світі йде боротьба між Добром і Злом, і в кінцевому результаті остаточно переможе Добро і тим самим воскресне Україна. На їхню думку, це обов'язково мало відбутися з Україною, як нагорода за всі її страждання і терпіння. І це воскресіння вони порівнювали із воскресінням Ісуса Христа.
Такі думки українців пов'язані з тим, що вони є віруючими християнами, хоча Б. Цимбалістий писав: "для багатьох українців релігійність є радше сентиментально настроєва, а релігійна практика це радше зберігання різдвяних та великодних звичаїв і недільна привичка ходити до церкви, для забезпечення себе на випадок смерти, а часом лише, щоб стрінутися зі знайомими" [6, с. 58]. Але не можна в даному випадку зменшити роль церкви в житті українців.
До тих українців, котрі вірили у воскресіння України, належав і Б. Цимбалістий. Звичайно, він розумів, що досягти цього воскресіння, тобто незалежності, дуже важко, вона не прийде сама собою. Її потрібно вибороти, а для цього, по-перше, кожний громадський, політичний і культурний діяч повинен критично поставитися до наслідків своїх рішень, оскільки кожна дія і кожне рішення впливають на розвиток майбутніх подій; по-друге, всім українцям потрібно перестати міряти людей та їхні справи силою їх патріотичних почуттів; по-третє, навчитися поважати не тільки своє, але й чуже, оскільки з нього можна почерпнути багато корисного; по-четверте, українські політики мають налагодити взаємини зі своїми опонентами, через те, що всіх їх об'єднують єдині національні інтереси; по-п'яте, потрібно відкинути агресивність, взаємну ненависть, звинувачення, підозри, образи. Особливу увагу Б. Цимбалістий приділяв тому, що в українців виробилася риса шанувати закони, оскільки це "важлива громадянська чеснота, без якої жодна демократична система не може існувати. Як наслідок довговікового поневолення українці не мали нагоди виплекати в себе таку чесноту. Бо як могли вони навчитися шанувати закони, коли ті закони були чужі, накинені і несправедливі для них. Вони мусіли лише бунтуватися і відкидати їх" [8, с. 11].
Таким чином, на думку вченого, тільки врахувавши всі ці факти, можна стати політично зрілими громадянами. За словами Б. Цимбалістого, українці повинні пройти духовне хрещення, після якого вони будуть "старатися жити в згоді зі своєю вірою. Така самостійно здобута віра має зобов'язуючу силу; вона стає центром думання і життя людини" [6, с. 59]. Але Б. Цимбалістий застерігає українців, щоб вони не дай Боже не пішли за демагогами і не допустили їх до влади, оскільки це призведе народ до катастрофи, а пішли за справжніми своїми національними лідерами. Якщо таке відбудеться, українці зуміють вибороти незалежність і збудувати свою власну державу. Пророцтво Б.Цимбалістого збулося. Ми справді маємо сьогодні незалежну Україну, а українці (маючи на увазі останні події, пов'язані з виборами) дійсно стали політично зрілою нацією. Вибори збурили, як ніколи, все суспільство, й українці показали свій справжній характер. Скільки гарних його рис, що таїлися десь у глибині, тепер проявилося. Це і милосердя, доброта, взаємодопомога, благородство, готовність стояти до кінця, захищаючи свої права. Цей непростий етап у житті українського народу закінчився, але нехай не закінчиться в людях запас якостей, що роблять з кожного Людину і Громадянина.
Література:
1. Короцький І. Богдан Ярослав Цимбалістий (1919-1991) / /Сучасність. - 1992. -№9. - С. 108-120. 2. Кульчицький О. Риси характерології українського народу//Енциклопедія українознавства. Загальна частина. Перевидання в Україні. - Т. 2. - Київ, 1995. - С. 708-718. 3. Огородник І., Русин М. Українська філософія в іменах: Навч. посібник. - Київ, 1997. - 328с. 4. Українська душа.- Нью-Йорк, 1956. - 64с. 5. Цимбалістий Б. Параноїдний стиль серед українців (Дещо про патологію українського політичного думання) // Листи до приятелів. - Нью-Йорк, 1967. - Ч. 165-167. - С. 12-26. 6. Цимбалістий Б. Світла і тіні руху за патріярхат//Матеріали Мирянських Конгресів та З'їздів УПСО. - Чикаго, 1981. - Ч. 1. - С. 51-70. 7. Цимбалістий Б. Родина і душа народу // Українська душа. - Нью-Йорк, 1956. - С. 26-43. 8. Цимбалістий Б. Рух за патріярхат і українська суспільність. - Нью-Йорк, 1978. - 16с. 9. Чижевський Д. Українська філософія // Філософські студії.-1993.- №1. - С. 48-157.
Loading...

 
 

Цікаве