WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Цінності та особливості українського національного характеру - Реферат

Цінності та особливості українського національного характеру - Реферат

почуттєвого над волею та інтелектом; самоактуалізації; особливості розвитку окремих психічних процесів або психічних функцій (пам'яті, емоцій, почувань, мислення, сприймання, почуттів, волі), що інтегруються у фізичному, духовному, інтелектуальному і соціальному потенціалах особистості.
До зовнішніх умов факторів О.Киричуквідносить: традиції родини та родинне середовище; зміст, форми взаємодії індивіда з референтною групою, первинним контактним колективом; педколективом, засобами масової інформації та ін.
Розвиток характеру під впливом вищезгаданих чинників показує, що вирішальним фактором становлення і розвитку внутрішнього, переходу зовнішнього у внутрішнє, об'єктивного у суб'єктивне і навпаки є власна вчинкова активність індивіда, особиста ділова, художня, трудова, спортивна, ігрова та ін. активність і багатство дійсних відношень у цих видах діяльності [16, 11-20].
Оцінюючи український характер бажано уникати його романтизації. Є в ньому багато позитивного і, на жаль, є немало негативного. Тут на думку приходять слова автора "Української Малої Енциклопедії" (1957-1967 рр.) Є.Онацького, який говорив, що кожен мав можливість спостерігати, як легко в нас люди гніваються, сердяться, ображаються, запалюються, підпадають під вплив різних демагогів, як легко вірять різним наклепам, як легко обурюються і змінюють свої політичні орієнтації.
Сказано ці слова кілька десятків років тому, але звучать, в наш політизований і швидкоплинний час, досить актуально. Ми бачимо нашу легковірність різним демагогам, спостерігаємо як обурюються і змінюють свої політичні погляди наші громадяни.
Вище вже говорилось про емоційність, доброту і щедру пісенно-поетичну вдачу українців, нашу закоханість у природу і красу, наш, часто безпідставний, оптимізм. Однак, ці позитивні риси українського характеру при відсутності тверезого аналізу дійсного стану речей, перетворюються у свою протилежність. Дослідник А.Паламар говорить, цю українець несхитно вірить у краще майбутнє лише тому, що так хочеться вірити. Дальше А.Паламар справедливо зазначає, що в українця сильний інстинкт самопіднесення. Він любить бачити себе героєм там, де героїзмом і не пахне. Йому небагато треба, аби повірити в успіх справи. Він і в праці більше керується настроєм, аніж розрахунком, а тому сьогодні готовий гори вернути; а завтра - лінуватися. Українець надто посилається на долю, Божу ласку, ніж власні сили: "Якось воно буде! Бо так ще не було, аби якось воно не було". Подібну премудрість могли нагадати лише ми, українці.
Проаналізувавши історико-культурні та геополітичні умови формування українського характеру ми прийшли до ряду висновків.
Під впливом різних факторів в українського народу сформувались такі риси характеру, як волелюбність, тяжіння до рівноправності, хоробрість, відкритість, кмітливість, винахідливість, щедрість, збереження своїх традицій і вірувань.
Демократизм характеру українців вимагав у всі часи та періоди і сьогодні вимагає демократичного устрою держави, демократичного змісту, форм і методів виховання.
На ґрунті економічних і побутових умов, і, особливо, під впливом індивідуальної і практичної діяльності у нашого народу розвинулись такі якості, як переважання розуму і почуттів, що є прекрасною основою для творчості в галузі інтелектуальній та естетичній.
Розвиток інтелекту і почуттів відбивається на активності характеру: українцеві важко визначитись у чомусь, але вже визначившись, він є виключно наполегливим у досягненні своєї мети. Тут проявляються такі риси характеру як намагання до особистої незалежності у праці, опирання на власні сили, несприйняття насильства.
В теперішній час намітилась тенденція певної романтизації українського характеру, возхваляння його емоційно-пісенно-поетичної вдачі. Це заспокоює і заважає помічати, а, відповідно, глибоко вивчати ті зміни, часто і негативні, які розвиваються у характері значної частини українства. До них належать надмірний і часто безпідставний оптимізм, що переходить в ейфоричний стан, переживання настроєності над тверезими розрахунками, надмірне покладання на ласку Божу та безпідставне очікування допомоги з боку, заздрісність і неправильне розуміння необхідності владних структур та ін.
Геополітичне розташування України між Сходом і Заходом, сильні кількасотлітні впливи інших країн, багатовікова відсутність власної державності породило певну різницю у характерах українців. В східних областях характер частини зрусифікованих українців відзначається простотою, грубоватістю, безапеляційною прямотою, нехтуванням формою та ін. В західних характерах забагато елементів польського впливу - показна солодчавість, дволичність, сюсюкання, непотрібна і притаєна хитрість та ін.
Будучи за духом українцями, але наслідуючи чужу форму, в характері українців виникає конфлікт між внутрішніми бажаннями і способами їх зовнішньої реалізації.
В оцінці українського характеру є ряд суперечностей. Так немає єдності у питаннях: індивідуалістичні чи колективістські риси характеру притаманні українцям; "вимиваються" чи розвиваються лицарські компоненти характеру українців - мужність, сміливість, розумний ризик та ін.; які особливості впливу сьогоднішніх ринкових відносин та складного геополітичного становища в умовах відродження і становлення державності України на характер й населення.
Література:
1.Освіта в Україні. Доповідь Міністра освіти і науки України на ІІ Всеукраїнському з'їзді працівників освіти // Освіта України. - 12 жовтня 2001 р.
2. Концепція національного виховання // Рідна школа. - 1995. - № 6.
3. Шевчук В. Переднє слово // Лозко Г. Українське народознавство. - Київ, 1995.
4. Лозко Г. Українське народознавство. - Київ, 1995.
5. Чижевський Д. Нариси історії філософії на Україні. - Нью-Йорк, 1991.
6. Москалець В. Психологічне обгрунтування української національної школи. - Львів, 1994.
7. Исторические монографии и исследования Николая Костомарова. - Спб., 1863. - Т.1.
8. Мірчук І. Світогляд українського народу (спроба характеристики). Відбитка з наукового збірника. Т.3. Українського Вільного Університету у Празі. - Прага, 1942.
9. Кульчицький О. Проблематика взаємин етнопсихології і диференціальної психології релігії // Релігія в житті українського народу. - С.75.
10. Кульчицький О. Світовідчування українця // Українська душа. - Київ, 1992.
11. Рибчин І. Геопсихічні реакції і вдача українця. - Мюнхен, 1966.
12. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. - Мюнхен, 1994.
13. Донченко Е. Социетальная психика. - Киев, 1994.
14. Маланюк М. Ще раз про самосвідомість українців // Рідна школа. - 1995. - № 7-8.
15. Драч І. Вердикт // Літературна Україна. - 1994. - 24 листопада.
16. Киричук В. Ментальність. Суть, функції, генеза // Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості. - Київ-Луцьк, 1994. - Ч.1.
Loading...

 
 

Цікаве