WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Методи дії в навчанні та супервізії психологів-консультантів - Реферат

Методи дії в навчанні та супервізії психологів-консультантів - Реферат


Реферат на тему:
Методи дії в навчанні та супервізії психологів-консультантів
Твердження про те, що підготовка практиків (а психолог-консультант є однією з "найпрактичніших" видів діяльності) повинна бути практично-зорієнтованою, звучить як аксіома, якщо не як тавтологія. Дійсно, переконувати в цьому не треба нікого. Проте, самі практичні методи є нерівнозначними в плані, так би мовити, "наближення" до практики. Очевидно, найбільш "практичною" є сама практика, тобто найкраще було б учити професійній діяльності безпосередньо в її процесі, отримуючи практичні навички, при виконанні реальних професійних дій. Але це є неможливим з етичних міркувань. Справді, неприпустимо учити на хірурга, оперуючи живу людину, бо таке навчання буде оплачуватись ціною людського життя. Діяльність психолога-консультанта або психотерапевта не менш тісно пов'язана проблемами життя і смерті, і помилки в ній можуть бути не менш драматичними.
Серед практичних методів зараз одними з найпоширеніших є форми, пов'язані з аналізом практичних ситуацій, груповими дискусіями, тренінгом навичок тощо. Таке навчання хоч і відрізняється від традиційних лекційно-семінарських форм значно більшою активністю, елементами сугестії та інших технік психотерапії, високою мотивацією тощо, проте ці відмінності не завжди є принциповими. В основі переважної більшості тренінгових методів лежить знов таки "розмовний жанр", тобто діяльність, побудована на мові та мовленні, в ній в найбільшій степені задіяні інтелект, пам'ять і сприймання, тобто такі ж самі сфери особистості та її психічної діяльності, як і в традиційному навчанні.
Серед розмаїття тренінгів, існує група методів, що, на мою думку, максимально наближені до практики, фактично є її повноцінною заміною. Це група так званих методів дії, до яких відноситься рольова гра, психодрама, соціодрама, інтерактивний аналіз ситуацій та споріднені з ними. На їх практичну цінність вказувало багато вчених. Так, наприклад, визнаний фахівець психодрами Грете Лейтц писала, що "психодрама як психо- і соціотерапевтичний акціональний метод являє собою максимально наближену до життя форму групової психотерапії" (Лейтц, 1994, с. 27).
Психодрама, як один з найпопулярніших методів дії, має ряд незаперечних переваг у порівнянні з іншими видами підготовки. По-перше, вона працює з реальними ситуаціями з життя і діяльності людей, а це значить, що вона максимально наближена до дійсності. По-друге, психодраматичний процес протікає не в розмірковуванні, а в дії, що дозволяє активно використовувати не лише інтелект, сприйняття і пам'ять, але й емоційно-почуттєві та тілесно-рухові складові поведінки людини. Це сприяє більшій ефективності практичних рішень і міцності засвоєння досвіду. По-третє, на відміну від звичайного тренінгу навичок, такий спосіб роботи дозволяє торкатися більш глибоких особистісних шарів. А це означає, що з'являється можливість, з одного боку, шукати і опрацьовувати внутріособистісні перешкоди ефективної діяльності (бар'єри, стереотипи, страхи і т.п.). З іншого боку, така робота допомагає розкриттю внутріособистісних ресурсів, підвищенню спонтанності і творчого потенціалу людини.
Проблема особистісних ресурсів не є традиційною в сучасній педагогіці та педагогічній психології, хоча її розв'язання може дати неабиякі практичні результати. Одним з шляхів вирішення проблеми ресурсу пов'язана саме з рольовими підходами в психології. Дуже цікавими в цьому плані є результатами роботи П. Каллеро, що розробив новий ресурсний підхід до рольової теорії, згідно з якими роль може використовуватися як фасілітатор і виразник людських дій, а отже вона фактично виступає як мобілізатор особистісних ресурсів в різних видах діяльності і соціальної активності індивіда. Основна ідея роботи полягає в осмисленні ролі як ресурсу, і пропозиції використання ролей як інструментів установлення соціальної структури. Цей підхід опрацьовується трьома способами. Спочатку роль визначається як "культурний об'єкт", що є теоретично несуперечливим з концепцією ресурсу. По-друге, це визначення ролі доповнює останні досягнення в осмисленні соціальної структури. По-третє, подається набір формальних пропозицій, що ілюструють значення цієї нової концепції для рольового аналізу (Callero, 1994). Теоретичні висновки П. Каллеро отримують хороше практичне втілення не лише в такій розвиненій практичній галузі, як рольова психотерапія, а й в будь-яких рольових та драматургічних психотехнологіях, пов'язаних з методами дії.
Короткий аналіз методів дії слід почати з рольової гри, що фактично виступає їх основою. Рольова гра - це модель самого життя, вона містить потенціал, який ще не до кінці з'ясований психологічною наукою і, на мою думку, має дуже великі перспективи для практичної реалізації в надзвичайно широкому спектрі галузей. Рольова гра та побудований на ній рольовий тренінг полягає у рольовому моделюванні дійсності, тобто відтворення реальних ситуацій за допомогою ролей, що відповідають соціальним позиціям учасників. Роль передбачає не лише соціальні експектації (тобто сукупність норм щодо її виконання, правил поведінки тощо), а й певний типаж, характер, образ, імідж, іншими словами, певне людське обличчя. Рольова взаємодія повинна здійснюватись відповідно соціальних експектацій і нормативів, з одного боку, і згідно психологічного типу - з іншого.
Психодрама - це інтегральний метод, що включає в себе як основу рольову гру, але нею не обмежується. Важливими елементами психодрами є велика група технік, серед яких в нашому контексті найважливішими є "дублювання", "обмін ролями", "дзеркало", в результаті використання яких можна подивитися на ситуацію з різних точок зору, сприйняти позицію іншого, зрозуміти неусвідомлені чинники поведінки тощо. Ще однією особливістю психодрами є те, що в психодраматичні рольовій грі повинний бути протагоніст (головний герой), який пропонує для постановки свою життєву ситуацію.
Соціодраму часто розглядають, як одну з форм психодрами, хоча інколи вважають самостійним методом дії. Вона дуже схожа на психодраму, відрізняючись тим, що в ній розглядається тема, яка є спільною для групи, і протагоністом в соціодрамі виступає вся група. Соціодрама є дуже корисною, якщо необхідно подолати негативні тенденції групової динаміки, міжгрупове чи внутрігрупове протистояння, ворожі стереотипи, упереджувальне ставлення до точки зору інших. Соціодрама може стати хорошим інтерактивним доповненням до методу групової дискусії.
Аналіз практичних ситуацій (case
Loading...

 
 

Цікаве