WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Рольова соціалізація особистості: психотерапевтичний ракурс - Реферат

Рольова соціалізація особистості: психотерапевтичний ракурс - Реферат

є винятком і теорія особистості Морено, яка гармонійно поєднується з теорією та практикою психодрами та соціометрії. Основу психопатології автор вбачає в порушенні послідовності формування первинних рольових категорій в процесі рольового розвитку, коли якась фаза минається чи відбувається повернення на попередні рівні. Так, перестрибування через формування психічних ролей веде до психопатичного розвитку, а соціальних - до шизоїдного. Повернення до нижчих рівнів є причиною розвитку страху, який може проявлятися в різних невротичних та психотичних порушеннях. На етапі "другого психічного всесвіту" (який справедливо вважається фундаментом розвитку особистості) людина повинна навчитися жити і в реальності, і в уявленні, не віддаючи переваги жодному світу перед іншим. Якщо людина залишається на попередньому рівні сприймання реальності (в рамках матриці всесвітньої реальності), це загрожує їй слабоумством. І навпаки, застрівання на рівні своїх уявлень може стати причиною невротичної відгородженості від реальності через ірреальні страхи і бажання [5].
Особистісну психопатологію можна досліджувати і в рамках концепції життєвих ролей особистості. Їх розвиток та зміна відбувається за певними закономірностями. Ранні інфантильні ролі не зникають безслідно, а перетворюються в своєрідну символічну функцію. У деяких особистостей інфантильні ролі фіксуються і залишаються актуальними в наступних життєвих циклах. Буває, що нові ролі не формуються, або, існуючи номінально, як соціальна функція, тим не менш не стають її життєвими ролями. Внаслідок цього розвивається так званий рольовий інфантилізм, тобто фіксація на інфантильних життєвих ролях при затрудненні функціонування та нерозвинутості "дорослих" життєвих ролей.
Іншою формою особистісної рольової дисгармонії є рольові девіації, тобто значні відхилення психологічних ролей від загальноприйнятих норм та зразків поведінки. Прикладом їх можуть бути соціальні ролі так званого криміногенного типу особистості, функціонування яких значно відхиляється від суспільних нормативів. Ці відхилення можуть бути зумовленими не лише викривленнями в моральній сфері людини, в окремих випадках вони пов'язані з клінічними синдромами особистісних розладів. Але, так чи інакше, девіантна та делінквентна поведінка, як правило, супроводжується аномаліями рольового розвитку особистості. До рольових девіацій можна віднести і статеві девіації, тобто відхилення від нормативів статевих та гендерних ролей. Яскравими прикладами можуть бути інверсії "чоловічих" та "жіночих" ролей (транссексуалізм та трансвестизм), міжособових партнерських рольових стосунків (гомосексуалізм) тощо.
Ще одним видом особистісної рольової психопатології є дисгармонійність життєвого сценарію людини, тобто схильність до поведінки, що є причиною всіляких життєвих невдач [8]. Прикладом можуть служити так звані віктимні життєві сценарії, тобто система рольової поведінки, що спричиняє агресивні дії оточуючих (насамперед, постійних партнерів - членів родини, колег тощо). До дисгармонійних життєвих сценаріїв слід віднести і випадки алкогольної козалежності, якою часто страждають члени родини алкоголіка. Центральне місце в подібних випадках займають психологічні ролі, виконання яких реалізує ці життєві сценарії з усіма небажаними для особистості наслідками.
В життєвих сценаріях (і не лише в них, а і в багатьох інших проявах соціальної поведінки) важливу функцію виконують так звані особистісні ролі. Справа в тому, що спектр рольової поведінки хоч і зумовлений індивідуальністю людини, проте значно ширший за неї. Особистісні ролі як своєрідні стани особистості, що дозволяють розкрити певні сторони людського "Я", можуть втілювати різні, інколи протилежні властивості індивідуальності. Але можливі ситуації, коли певні сторони індивідуальності не знаходять вільного виходу в рольовій поведінці. В кращому випадку - вони сублімуються в інших формах, або компенсуються уявними ролями; гірше - коли іде повне витіснення в тіньову сферу, або блокування розвитку особистісних ролей, що рівнозначно негармонійному розвитку відповідних сторін особистості, незадоволенню життєвих потреб тощо.
Всі описані вище випадки потребують психологічної та психотерапевтичної допомоги. Одним з її варіантів може бути проблемно-орієнтоване психологічне консультування, що полягає у визначенні психологічної проблеми людини, пошуку причин, що призвели до неї, та систему психотерапевтичних дій, спрямованих на допомогу особистості в розв'язанні її проблем [3]. В ідентифікації психологічних проблем особистості не останнє місце займає визначення репертуару життєвих та особистісних ролей, встановлення їх зв'язку з особистісними дисгармоніями і пошук стратегії психологічної допомоги.
Досить ефективним методом розв'язання психологічних проблем, пов'язаних з рольовим розвитком особистості (власне, він для цього і був створений) є психодрамо-терапія. Психодрама дає можливість моделювати життя людини, переживати події минулого, теперішнього та майбутнього, як такі, які існували, так і такі, яких не було і не могло бути, відтворювати будь-які, навіть найфантастичніші, ролі. Засобами психодрами можна коригувати життєві ролі та сценарії, визначати такі особистісні ролі, які в результаті рольової соціалізації виявились заблокованими, витісненими чи нерозвиненими. Для цього існує специфічна психодраматична техніка "антиролі", яка допомагає не лише аналізувати рольовий репертуар, а й розвивати його, вивільнивши певні сфери особистісного прояву людини, які до цього зазнавали репресивного особистісного впливу.
Існує багатоваріантів і підходів психодрами, залежно від характеру психологічних проблем, складу психотерапевтичної групи та інших психологічних та клінічних показань. Можна застосовувати психодраму для хворих на рак, для підлітків, що переживають підліткову кризу, для жертв сексуального насильства, для дітей, що переживають кризу внаслідок розлучення батьків, чи створення нової сім'ї [7]. Доцільним і практично корисним часто виявляється "психодраматичне опрацювання сімейної історії", коли здійснюється робота з сімейними ролями та сценаріями. Цікавим застосуванням цього методу є робота, в основу якої покладено аналіз сновидінь, тобто значущої інформації, що знаходиться у несвідомому і впливає на нашу поведінку. Бібліодрама, як метод психодрамо-терапії використовує біблійні сюжети (переважно такі, в яких закладено життєві конфлікти) для аналізу їх в терапевтичній групі. Юнгіанська психодрама передбачає психодраматичну роботу з так званими архетипічними фігурами - Персона, Тінь, Аніма, Анімус та іншими [1].
На завершення можна зробити висновок, що ефективність рольової психотерапії, доведена тривалою психотерапевтичною практикою, орієнтованою переважно на вирішення глибинних особистісних проблем, найкращим чином підтверджує істотний функціональний взаємозв'язок між особистістю та роллю. Можна стверджувати, що рольовий розвиток є важливою складовою частиною розвитку особистості, а рольова соціалізація - один з основних онтогенетичних процесів особистісного зростання та вдосконалення.
Література:
1. Барц Э. Игра в глубокое: Введение в юнгианскую психодраму / Пер. с нем.- М.: Независ. фирма "Класс", 1997.
2. Горностай П. П. Социализация личности и психологические роли // Теоретические и прикладные вопросы психологии.- Вып. 3.- Ч. 1.- СПб, 1997.- С. 325-330.
3. Горностай П. П., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход.- К.: Наук. думка, 1995.
4. Костюк Г. С. О роли наследственности, среды и воспитания в психическом развитии ребенка // Сов. педагогика.- 1940.- N 6.- С. 15-40.
5. Лейтц Г. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама Я.Л.Морено.- М.: "Прогресс", "Универс", 1994.
6. Морено Дж. Театр спонтанности: Пер с англ.- Красноярск: Фонд Мент. Здоровья, 1993.
7. Психодрама: вдохновение и техника / Под ред. П. Холмса, М. Карп. Пер. с англ.- М.: Независ. Фирма "Класс", 1997.
8. Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т. М. Титаренко.- К.: Агропромвидав України, 1998.
9. Шибутани Т. Социальная психология: Пер. с англ.- Рост./Д.: Феникс, 1998.
10. Mead G. H. Mind, self, and society. From the standpoint of a social behaviorist.- Chic.: Univ. Press, 1946.
11. Moreno J. L. Psychodrama. V. 1 (3rd. ed.).- Beacon, New York: Beacon House, 1964.
Loading...

 
 

Цікаве