WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Емпатія і комунікація - Реферат

Емпатія і комунікація - Реферат

ЕМПАТІЯ І КОМУНІКАЦІЯ
Феномен емпатії тісно пов'язаний з емоційно-пізнавальними та психо-логічними якостями особистості і проявляється насамперед у спілкуванні. У багатоплановому процесі спілкування виокремлюють найголовніші функції: комунікативну, інтерактивну та перцептивну.
Комунікативна функція забезпечує обмін інформацією індивідуально чи через засоби масової інформації (ЗМІ) без обмежень у часі та просторі і є необхідною умовою наступності розвитку генерацій, світового прогресу. Об-мін інформацією передбачає і певний вплив на людей, їх поведінку, характер діяльності, суспільну свідомість, тобто реалізовується функція впливу або інтерактивна функція. Проблема ефективності впливу ЗМІ на аудиторію, ін-дивіда є однією з провідних у сучасній теорії масової комунікації. Під цим поняттям найчастіше розуміють зміну поведінки, уявлень, думок читача, слу-хача чи телеглядача, які викликані дією ЗМІ. У відкритих суспільствах ЗМІ впливають насамперед об'єктивністю подання новин та ініціюванням диску-сій. В Україні, за словами Олександра Майбороди (газета "День"), "надто ба-гато газет і журналів стали рупорами суб'єктивних поглядів своїх спонсорів та упередженими учасниками дискусій". Згідно з опитуванням, яке провів Київський центр політичних досліджень і конфліктології, понад 67 відсотків журналістів у регіонах вважають, що мають реальні, хоча й обмежені, мож-ливості впливу на місцеву політику. А тих, хто вірить у можливість свого впливу на громадську думку, - 92 відсотки. Таким чином, особистість само-го журналіста і його роль у ЗМІ є надто вагомими у здійсненні наступної функції спілкування - перцептивної (функції сприйняття), тобто, аналізую-чи подану інформацію в пресі чи теле/радіопередачі, людина сприймає почу-те через образ самого журналіста, його інтелектуально-психологічні якості, внутрішній світ, ставлення його до подій. У свою чергу, перцептивна функція в сучасній психокомунікативістиці передбачає також здатність журналіста сприймати світ очима інших, розуміти його так, як вони, аналізувати факти з їх позицій, висловлювати свої оцінки і надавати можливість продискутувати подану ним інформацію. Отже, мова йде про одну з найголовніших граней журналістської творчості - феномену емпатії - здатності розуміти думки, почуття і потреби людей, чутливо заглиблюватись у суть події, явища тощо, глибоко відчувати стан іншої особи чи групи людей, сприймати і розуміти їх вчинки.
Слово "емпатія" походить від грецького "patho", що означає глибоке, сильне, чутливе почуття (відчуття), близьке до страждання. Префікс "еm" означає спрямований (скерований) усередину. Емпатію вивчали такі автори-тетні дослідники, як К.Роджерс, К.Рудестам, Є.Мелибруда, Г.Андреєва, Г.Перепечина та ін. Вони одностайні в тому, що емпатія проявляється насам-перед у спілкуванні. Єдиного визначення даного поняття в наукових розвід-ках немає. Г.Перепечина підкреслює, що найчастіше повторюються чотири дефініції емпатії: 1) розуміння почуттів, потреб інших; 2) глибоко чутливе сприйняття події, природи, мистецтва; 3) аффективний зв'язок з іншими; від-чуття стану іншої особи чи групи; 4) властивість (риса) психотерапевта.
Вивченням емпатичних здібностей до недавнього часу переважно займались дослідники соціальної психології та психотерапії. В останні роки феномен емпатії розглядають як важливий чинник професіоналізму журналі-ста. Розрізняють емпатію когнітивну та емоційну. У журналістській діяль-ності віддають перевагу когнітивній (інтелектуальній), оскільки емоційна емпатія обов"язково передбачає співпережиття та співчуття, що, на думку де-яких дослідників, зумовлює суб'єктивний підхід до висвітлення теми. Важко погодитись з цією тезою, оскільки журналіст завжди апелює не тільки до ро-зуму конкретної людини, але й має на меті вплинути на її почутття, інформу-ючи, наприклад, про війну у Чеченії, екологічні проблеми, людські трагедії тощо. Інформація без будь-якого аналізу уже своїм змістом викликає певні емоції, формуючи водночас певне ставлення до повідомлюваного.
Дослідження в області емпатії умовно поділяють на діагностичні (вимі-рюють рівень емпатичних здібностей) і психотехнічні (розробляють методи-ки розвитку емпатичних здібностей). Практичне застосування цих результа-тів на факультетах журналістики сприятиме самовдосконаленню та самови-хованню майбутніх фахівців. На факультеті журналістики Львівського націо-нального університету імені Івана Франка методики тестів, які дозволяють простежити динаміку психологічних феноменів особистості, рівень емпатич-них здібностей та їх розвиток, активно використовуються в навчальному процесі.
Відчуття та сприймання належать до важливих пізнавальних проце-сів. Відчуття розвиваються в онтогенезі (термін увів німецький біолог Е.Гек-кель. Грецьке on (ontos) означає єство і … генез - індивідуальний розвиток організму, сукупність перетворень, яких зазнає організм від зародження до кінця життя) й можуть удосконалюватися під дією спеціальних вправ. Сприй-мання істотно відрізняється від відчуттів. Йому властиві предметність, ціліс-ність, константність, структурність і навіть узагальненість.
До вищих пізнавальних процесів належать мислення, уява, мовлення, які значною мірою визначають свідомість особистості. Психологи розробили тести дослідження аналітичності та рефлексивності мислення, продуктивності та індивідуальних особливостей уяви, творчої уяви, ригідності мовлення, темпу усної мовної діяльності, еготизму діалогічного мовлення, рівня егоцен-тризму, емоційного відгукування, розумових здібностей та ін. Більшість з на-званих методик дають моживість розвивати емпатичну здатність студентів--журналістів за умови їх ефективного застосування.
МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ ТА ЇХ ФОРМУВАННЯ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ПСИХОЛОГІВ-ПРАКТИКІВ
Cоціально-економічні перетворення в Україні зумовлюють значні зміни у системі професійної освіти. "Наше сьогодення вимагає від національної вищої школи взагалі і від кожного навчального закладу, спираючись на кращі традиції і досягнення професійної освіти та психолого-педагогічної науки, кардинально переглянути сам підхід до організації навчально-виховного процесу, до змісту фахової підготовки і виховання студентської молоді, до розробки і впровадження перспективних технологій навчання"(1,C.226). У зв'язку з вирішенням завдань реалізації ідеї створення національної системи соціально-психологічної служби актуальною є підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі практичної психології. Особливості суспільного життя ставлять жорсткі вимоги до особистісних та професійних якостей психолога-практика. Проблема освітньо-кваліфікаційної характеристики сучасного психолога, побудова моделі його особистості активно досліджуеться науковцями (2,3,4,5,6).
Наявна система підготовки практикуючого психолога зорієнтована головним чином на оволодіння ним певною системою теоретичних знань, спеціальних умінь і технік. Однак успіх професійної діяльності психолога залежить у великій мірі від його особистісниххарактеристик:системи
Loading...

 
 

Цікаве