WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Життєва компетентність в умовах обмеженості життєвого світу - Реферат

Життєва компетентність в умовах обмеженості життєвого світу - Реферат

це означає, що потреби в самореалізації знайдуть своє русло в необхідній формі активності і не лише наповнять радістю дитяче існування, а й допоможуть розвинути необхідні уміння та здібності для розв'язання інших важливих життєвих задач. В. Франкл - засновник логотерапії, чи методу відновлення втраченого смислу буття, вказував на три форми цінностей за допомогою яких можна подолати екзистенціальні фрустрації, тобто ситуації, коли життєвий смисл виявляється заблокованим: це цінності творчості, цінності переживання і цінності відношення [7].
Про творчість як спосіб подолання екзистенціальних фрустрацій слід сказати окремо, враховуючи її надзвичайно велику психотерапевтичну силу. Існує ціла низка методів психотерапії творчістю та творчим самовираженням [див.: 1], покликаних допомогти в розв'язанні різних проблем, в тому числі і проблеми підвищення життєвої компетентності дитини. Творчість - це найкращий спосіб збагачення власного життєвого світу за рахунок внутрішніх компонент (а саме це під силу дітям з обмеженнями). Це можливість освоєння психологічного часу і простору, відновлення втрачених чи нерозвинутих життєвих перспектив [3].
Життєвий світ дитини, що має обмеження, непропорційно деформований. Як ми вже говорили, зовнішня його частина різко скорочена, вона не задовольняє багатьох життєвих потреб дитини. Реконструкція деформованого (або зруйнованого внаслідок кризи) життєвого світу - це один з шляхів допомоги дитині знайти своє місце в житті. Найоптимальніший спосіб такої реконструкції - подолати обмеженість зовнішнього світу розвитком внутрішнього. Занурення у внутрішній світ може стати засобом допомоги від життєвих труднощів, про що свідчить традиція східної філософії. Те, що не дано здійснити в реальному житті, можна здійснити в уяві, в творчому задумі, в грі. Дуже ефективною тут може виявитись рольова психотерапія і психодрама.
Характерною особливістю життєвого світу дитини з обмеженнями є обмеженість її життєвих ролей. Багато потенцій рольової поведінки дитини не реалізуються, оскільки дитина обмежена в своїх основних життєвих функціях. Формування нових життєвих ролей може здійснюватись в штучно створеному середовищі, коли уявні ролі замінюються втраченими чи не розвинутими реальними. Цим середовищем може бути: а) творчість, як активна (створення витворів мистецтва), так і пасивна (сприймання творів мистецтва: читання книжок, перегляд кінофільмів тощо); б) рольова гра (розважальна, навчальна, психотерапевтична). Нові життєві ролі сприяють відновленню рольової компетентності, що є важливою складовою життєвої компетентності особистості. В цьому важливе значення має друга група цінностей за В. Франклом - цінності переживання. Процес переживання сам по собі є засобом переробки травматичного досвіду і подолання життєвих труднощів [2]. Рольове переживання крім терапевтичного ефекту має велике значення як умова рольової компетентності людини.
Підвищення життєвої компетентності неможливе без формування нових життєвих навичок дитини, системи комунікації, умінь взаємодії з навколишнім світом. Це досить складне завдання (а точніше - ціла система завдань) може успішно вирішуватись. Сучасною педагогікою, психологією і дефектологією створено багато методів допомоги дітям з обмеженістю важливих життєвих функцій. Одним з яскравих прикладів є життя Ольги Скороходової, яка в 5-річному віці втратила зір і слух. Дівчинка, що навчалася за методом відомого дефектолога І. О. Соколянського, не лише зуміла навчитися спілкуватися, вона стала відомим вченим і літератором, захистила дисертацію, написала декілька книжок [6]. Цей приклад свідчить про можливість досягнення високої життєвої компетентності навіть при досить тяжких формах життєвих обмежень дитини.
Для таких дітей дуже важливим (я сказав би - життєво важливим) є розширення можливості спілкування з навколишнім світом. Донедавна чи не єдиним віконцем в навколишній світ для багатьох дітей-інвалідів був телевізор. В сучасних умовах цю функцію все частіше виконує комп'ютер. Глобальна мережа Інтернет є одночасно і додатковим вікном в навколишній світ, і засобом творчої самореалізації дитини. На відміну від телевізора, Інтернет дає змогу: а) активності, інколи не меншої, ніж у здорової людини; робота в мережі - це не просто сприймання інформації, а обмін, презентація власного Я, творче самовираження; б) розширення контактів з людьми, збільшення кількості знайомих в багато разів; хвора дитина раптом відчуває, що вона може бути цікава багатьом людям і що їх зовсім не лякає її відмінність від інших; б) створення штучного іміджу, тобто можливістю представити себе в своїх очах і в очах інших не таким, який ти є, а таким, яким хотів би бути.
Розвиток комп'ютеризації може змінити традиційні уявлення про двокомпонентну структуру життєвого світу людини. До реального зовнішнього світу і внутрішнього світу переживань і фантазій можна додати ще віртуальний світ, створений інформаційними технологіями. Віртуальна дійсність, звісно, несе в собі загрозу витіснення реальної дійсності з життя людини. Проте, коли ми говоримо про дітей з обмеженнями, для яких реального світу катастрофічно не вистачає, віртуальний компьютерний світ здатний частково заповнити порожнечу і допомогти подолати її фруструючу дію. Крім того, сучасний рівень комп'ютерної техніки дозволяє пристосувати її до самих різних вад і недоліків дитини. Так, є компьютери для сліпих, для людей, позбавлених верхніх кінцівок тощо.
Але, що б не говорили прихильники інформатизації, повністю замінити живі контакти з людьми не можуть навіть самі досконалі технології. Це насамперед справедливо для дітей, про яких ми тут говоримо, адже трудність контактів з людьми робить їх надзвичайно цінними. Розширення контактів з навколишнім світом, насамперед - соціальних контактів з людьми - має стати однією з важливих задач допомоги хворим дітям і дітям-інвалідам.
Не менш важливим (чи не найголовнішим) є завдання відновлення дитиною власної самоцінності, подолання майже неминучого в таких умовах комплексу неповноцінності. Відношення (до себе і до оточуючого світу) є третьою групою цінностей за В. Франклом. Відношення до себе як до беззаперечної цінності, прийняття себе і свого становища без зайвої драматизації - це шлях до знаходження нових ресурсів до самореалізації (а вони є навіть в самих тяжких випадкаж життєвих обмежень дитини) і основна умова підвищення життєвої компетентності дитини.
Література
1. Бурно М. Е. Терапия творческим самовыражением.- М.: Медицина, 1989.
2. Василюк Ф. Е.Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций).- М.: Изд-во МГУ, 1984.
3. Горностай П. П. Творчество, как форма освоения и переживания времени личности // Психология личности и время жизни человека.- Черновцы: ЧГУ, 1991.- С. 24-32.
4. Горностай П. П., Васьковская С. В. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход.- К.: Наук. думка, 1995.
5. Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т. М. Титаренко.- К.: Агропромвидав України, 1998.
6. Скороходова О. И. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир.- М.: Педагогика, 1972.
7. Франкл В. Человек в поисках смысла: Сборник.- М.: Прогресс, 1990.
8. Шутценбергер А. А. Драма смертельно больного человека. Пятнадцать лет работы в психодраме с больными раком // Психодрама: вдохновение и техника / Под ред. П. Холмса, М. Карп.- М.: Класс, 1997.- С. 217-243.
Loading...

 
 

Цікаве