WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми потенціального та актуального в здібностях - Реферат

Проблеми потенціального та актуального в здібностях - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Проблеми потенціального та актуального в здібностях
Проблема співвідношення потенціального і актуального в розвитку здібностей (якій багато уваги присвятив Г. С. Костюк), на перший погляд, якщо судити по числу дискусій та публікацій, є однією з самих розроблених. Однак, враховуючи складність та глибину, її навряд чи можна вважати вичерпаною. Ця проблема дуже важлива і для теорії та методології, і для практики, її розв'язання допоможе вирішити багато інших проблем психології здібностей.
Діалектика категорій "потенціальне-актуальне" при їх аналізі виводить на інші парні категорії; "біологічне-соціальне", "вроджене-набуте", "генетичне (успадковане)-привнесене середовищем", "внутрішньо детерміноване-зовнішньо детерміноване". Ці категорії описують різні сторони понять "потенціальне" та "актуальне", виступають (принаймні частково) їх конкретними формами, хоча й не зводяться до останніх. Між цими парами існують певні взаємні відношення, які повинні стати предметом окремого аналізу.
Серед проблем, пов'язаних з потенціальним та актуальним, найбільш важливими є: в методологічному плані - проблема взаємопереходу цих феноменів, а також визначення відносної границі між ними; в теоретичному - визначення теоретичних меж розвитку здібностей; в практичному - проблема найефективнішої реалізації закладених в людині потенціальних можливостей.
Друга з названих проблем на протязі останнього століття була чи не найпривабливішою серед різних аспектів теоретичної та практичної психодіагностики. Власне, з неї почалося застосування тестів в психології. Але на практиці вдавалось визначити лише актуальний рівень розвитку здібностей, або, в кращому випадку, зону найближчого розвитку (найближчий потенціал). Часто діагностичні методики, покликані вимірювати здібності, визначали або обізнаність людей, або рівень деяких умінь.
Співвідношення між уміннями та актуальними здібностями також будується як співвідношення між актуальним та потенціальним. Фактично, здібність є потенціальним умінням. Чіткої грані між цими поняттями взагалі неможливо провести, бо засобом розвитку здібності завжди виступає формування відповідного уміння. Ця фундаментальна близькість є однією з причин труднощів діагностики саме здібностей "в чистому вигляді". На практиці це виражається в проблемі створення вільних від впливу культури тестів, що вдається зробити далеко не завжди.
Можливо ці труднощі носять фундаментальний характер, тобто виділити "в чистому вигляді" актуальні здібності, в яких не були б представлені уміння, неможливо в принципі. Проявом цих труднощів є відсутність чіткого визначення поняття "здібності", в якому воно було б відокремленим від уміння. Всілякі застереження в означенні, що здібності "не зводяться до умінь", не прояснюють суті, а дише підкреслюють фундаментальну близькість цих понять.
Ця близькість повинна зменшуватись по мірі переходу від "актуальних здібностей до потенціальних, але цей перехід збільшує практичні труднощі психодіагностики. Ми не маємо значних проблем у вимірюванні умінь, важче діагностуються актуальні здібності, ще складніше виявляються потенціальні можливості. Чим далі ми будемо просуватися до першопричин здібностей, тим менш точною буде не лише вимірювання, а навіть приблизна оцінка цього потенціалу, і ми змушені вдаватися до теоретико-гіпотетичних конструкцій.
Ми не маємо надійних засобів для прямого вимірювання потенціальних здібностей людини і судити про них можемо лише по актуальних, по швидкості та рівню їх розвитку. Однак, в актуальних здібностях реалізується далеко не весь потенціал людини. Це справедливо навіть для випадків вищого рівня розвитку здібностей - таланту та геніальності, тому що вони ще не є доказом повної реалізації розвитку в усіх можливих напрямках.
Говорячи про аналіз потенціальних можливостей, слід з'ясувати їх границі, тобто ту теоретичну межу, далі якої не може сягнути розвиток ні за яких умов. Визначення її - дуже складне завдання, що не під силу сучасній науці. Але ми гіпотетично стверджуємо, що границі все ж існують, інакше треба припустити нескінченність здібностей. Твердження є не дуже переконливим, але не маючи достатніх доказів, ми змушені прийняти його за постулат і будувати на ньому всі подальші міркування.
Однак, не зважаючи на скінченність, ця межа, скоріше за все, дуже далека, набагато дальша, ніж ми можемо собі уявити. Дійсний же рівень розвитку здібностей навіть у найталановитіших людей обмежений не нею, а іншими факторами; умовами розвитку, навчання, виховання, в решті решт - обмеженістю культури, в якій формується людина. Коли ми говоримо, що далі теоретичної межі розвиток не може сягнути, то ми повинні розуміти, що нам невідомі всі умови, за яких може краще розкритись потенціал.
Теоретичну межу розвитку здібностей не слід розглядати яв щось незмінне. В різні періоду онтогенезу потенціал може поступово зменшуватися. Це означає, що в процесі життя багато можливостей, які вчасно не реалізувалися, втрачаються. Це пов'язано з проблемою сензитивних періодів (Н. С. Лейтес). Оскільки теоретична межа розвитку здібностей не є постійною, то постає питання: яке її значення було найбільшим, тобто від чого починався відлік найвищого рівня потенціальних можливостей. Мова йде про генетичну межу розвитку здібностей, тобто про обмеження розвитку, що закладені де в генетичному коді людини.
Говорячи про границі потенціалу, треба сказати про "культурну межу", яка полягає в неможливості створити всі умови для розвитку в рамках конкретної культури. За даними антропології, за останні 30-40 тис. років мозок людини не зазнав принципових змін, тобто "органічні межі" формування здібностей (обмеження, зумовлені будовою матеріального носія психіки) за цей час суттєво не змінилися. Але в прадавні часи навряд чи існували такі ж умови для розвитку, як зараз. Це непрямо підтверджується історією останніх століть, коли відбувалось взаємопроникнення окремих культур. Вихідці з суспільства примітивного рівня, розвиваючись в сучасній цивілізації, не виявляли ознак расової неповноцінності і демонстрували
Loading...

 
 

Цікаве