WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної ідентичності - Реферат

Ґендерна соціалізація та становлення ґендерної ідентичності - Реферат

процент самогубств серед чоловіків, коротша, ніж у жінок тривалысть життя, значний процент чоловічої частини серед пацієнтів психіатричного стаціонару тощо. Дослідник ґендерно-рольового конфлікту О'Ніл вважає однією з найістотніших характеристик чоловічих ґендерних ролей "боязнь фемінності", яка проявляється в ґомофобії (боязні виявляти форми поведінки, властиві гомосексуалістам), обмеженні емоційності та інших проявах ґендерних стереотипів [28].
Для жінок найтиповіші форми ґендерно-рольового конфлікту пов'язані з суспільними стереотипами про менші, ніж у чоловіків професійні можливості жінок, та про нижчі лідерські якості жінки, що створює для них значні труднощі професійної самореалізації. Ще одним стереотипом, що заважає жіночій самореалізації, є стереотип про те, що домашнім господарством повинна займатись переважно жінка. Слідуючи цим стереотипам, жінки часто мають подвійне навантаження, одночасно працюючи, ведучи домашнє господарство та виховуючи дітей. Як результат - в них виникають серйозні суперечності у виконанні професійних і сімейних ролей, вони потраплять у ситуації рольового конфлікту та рольового перевантаження [1]. Суспільні стереотипи також висувають вищі вимоги до зовнішності жінок, порівняно з чоловіками. Потреба обов'язково привабливо виглядати, підсилена засобами масової інформації, рекламою, кінопродукцією, суперечачи життєвим реаліям, може стати джерелом ґендерно-рольових конфліктів.
Існує багато агентів ґендерної соціалізації, серед яких на першому місці знаходиться сім'я, система батьківських впливів на дитину, стиль сімейного виховання. На ґендерний розвиток та ґендерну самореалізацію істотно впливають власні ґендерні стереотипи та цінності батьків, їхні життєві сценарії, характер стосунків у подружжі та між батьками й дітьми. Мабуть з усіх сфер соціального життя людини сім'я є такою соціальною інституцією, в якій сутність ґендерних стосунків проявляється найбільше. Можна без перебільшення сказати, що сім'я - це горнило формування ґендеру. Від того, яка система ґендерних стосунків склалася в сім'ї, які ґендерні стереотипи панують у системі її уявлень про чоловічу та жіночу сутність, залежить формування ґендерних ролей дітей, розвиток їхньої ґендерної ідентичності. Ґендерні ролі батьків - найперший зразок ґендерної поведінки для дітей, які часто будують власну ґендерну ідентичність згідно з батьківськими моделями життя. Інколи життєвий сценарій дітей повторює сценарії батьків, тому що в ранньому дитинстві маленька людина вирішила: "Буду таким, як тато (або такою, як мама)". Діти багато в чому копіюють ставлення батьків один до одного, формуючи стиль стосунків з протилежною статтю.
Якщо досвід батьківських ґендерних ролей обмежений чи недостатній (наприклад, в неповній сім'ї, чи коли дитина виховується без батьків), це призводить до прогалин в ґендерному розвитку особистості дитини. Такі діти часто не отримують повноцінного досвіду міжґендерних стосунків, що може позначитись на формуванні ґендерних ролей та ґендерної ідентичності, спричинити проблеми при створенні в майбутньому власної сім'ї та у вихованні дітей. З іншого боку, навіть у повних сім'ях є багато проблем, які негативно позначаються на ґендерній соціалізації дітей. Авторитарність виховання, насильство й жорстокість у сім'ї призводять до численних деформацій ґендерного розвитку, формують такі ґендерні ролі, в яких закріплюються суспільні ґендерні стереотипи, ґендерна нерівність та інші деформації ґендерної структури суспільства.
Сімейні традиції втілюються в такій формі групової свідомості, як сімейні міфи, що є метафоричною формою вираження сімейних стереотипів. Мало того, родина - це саме та соціальна інституція, що є носієм суспільних ґендерних стереотипів, які матеріалізуються у формі сімейного міфу. Сімейний міф - це система добре інтегрованих вірувань, що їх поділяють всі члени родини, стосуються один одного і їхнього взаємного положення в сім'ї, і які не піддаються сумніву членами сім'ї, попри явні ознаки їх розходжень з дійсністю. Міф інколи схожий на казку, адже він легко обіцяє сімейне щастя, наприклад: "От вийду заміж, і стану щасливою (успішною, багатою і тощо)", тобто, щось на зразок: "Приїде принц на білому коні…". Деякі міфи регулюють стосунки між членами родини, наприклад: "У шлюбі партнери повинні бути як можна меншими егоїстами і завжди думати про інтереси іншого"; "Коли все йде не так, потрібно знайти винного"; "Хороші сексуальні стосунки неминуче приводять до доброго шлюбу".
В кожному міфі є частка істини. Вони ніколи не є цілком безглуздими. От чому так хочеться в них вірити. Проте міф часто відіграє негативну роль, оскільки містить забобони, тобто спотворене, обмежене, часто абсолютизоване відбиття дійсності, а також є джерелом сімейних проблем. Часто члени родини замість розв'язання сімейної проблеми всіма силами прагнуть підтримувати цей міф. Один із найпоширеніших сімейних міфів стосується розподілу обов'язків у сім'ї, згідно якого все домашнє господарство повинна вести жінка. Він фактично закріплює ґендерну нерівність, що веде свою традицію ще від патріархальної сім'ї.
Проте, не слід гадати, що існує лише одна модель ґендерної нерівності, яка полягає в домінуванні чоловіка і підкореній позиції жінки. Існує й інша модель, зовні протилежна, але по суті подібна першій. Протидіючи ґендерній нерівності, що втілилася в моделі "сильний чоловік - слабка жінка", жінка обирає іншу рольову позицію - "сильної", не усвідомлюючи, що ця позиція може бути стійкою лише в компліментарній парі "сильна жінка - слабкий чоловік". Партнером такої жінки дійсно виявляється "слабкий чоловік" (принаймні він таким є в сім'ї), оскільки сильних вона боїться та уникає. У результаті до рольового перевантаження, яке переживає жінка, працюючи й ведучи домашнє господарство, додається ще одна роль - "глави сім'ї", що ускладнює і без того складне становище жінки. Такі ситуації часто трапляються в родинах алкоголіків, де ця проблема загострюється найбільше. Жінка, що має чоловіка-алкоголіка не тільки веде господарство та виховує дітей, не лише працює, а й приймає всі важливі рішення щодо сімейного життя, фінансово утримує сім'ю і чоловіка, який пропиває все, що заробляє,й живе, паразитуючи на своїй дружині.
Роль "сильної жінки" - це не лише надбання сучасності, вона має історичні корені. Варто пригадати хоча б такий сюжет української культури, як відомий дует Одарки й Карася з опери С. С. Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм": сильна і владна жінка, що фактично відіграє роль глави родини, енергійно сперечається з безвідповідальним чоловіком, що віддає перевагу випивці, а не розв'язанню якихось сімейних проблем. Можна також навести думку деяких істориків, згідно якої Запорізька Січ, крім виконання завдання воєнізованої самооборони українського народу була своєрідною "чоловічою вольницею", куди чоловіки тікали з родини, від виконання сімейних обов'язків.
Існує й інша сторона проблеми, коли авторитарна "сильна" жінка в боротьбі за владу з власним чоловіком отримує "піррову" перемогу, заганяє чоловіка "під каблук", а потім сама пожинає плоди того, що є дружиною "підкаблучника". Є родини, які страждають від деспотії жінки,
Loading...

 
 

Цікаве