WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації - Дипломна робота

Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації - Дипломна робота

При кольорових подразниках
він формується шляхом переходу основного кольору у додатковий. Послі-довні образи супроводжують також роботу інших аналізаторів, але виявляються не так очевидно, як у зоровому.
Просторова локалізація відчуттів - відтворення у відчуттях місце-знаходження діючого подразника. Це вже неодноразово згадуваний психо-фізіологічний парадокс: властивість, дана у відчуттях, належить до предмета, а не до рецептора. Відбувається це завдяки рухам, які відтво-рюють просторово-часові характеристики подразників. Тобто, яквипливає з рефлекторної теорії, рухи будують сенсорний образ властивостей предмета там, де цей предмет дійсно розташований. Тому локалізація, наприклад, дистантних відчуттів вказує місце подразника у просторі, контактних - місце його безпосередньої дії на певну ділянку шкіри.
Тобто відчуття мають предметну віднесеність, їх джерело бачиться людині в середовищі (у тому числі і п середовищі її організму), а не в органах чуття.
Інтенсивність (від лат. intensio - напруження) відчуттів - кількісна
характеристика ступеня яскравості, виразності відображення людиною
властивостей предметів і явищ. Вона залежить від сили діючого подразника, стану аналізатора, його місця в сенсорній організації людини. Цей
бік відчуттів досліджує психофізика, на підставі даних якої можна кількісно
описати закономірності виникнення, розвитку і функціонування відчуттів.
Предметом таких досліджень є передусім чутливість - здатність аналізатора певним чином реагувати на появу подразника і зміну його фізичних параметрів. Так були встановлені пороги відчуттів - величини подразників, що викликають або змінюють сенсорний образ певної якості. При цьому мінімальна величина подразника дістала назву нижнього абсолютного (від лат. absolutus - необмежений, безумовний), а максимальна, за межами якої подразник втрачає свою якість і стає больовим. - верхнього абсолютного порогу відчуттів. Виявлено також диференціальні (віл лат. differens - відмінність) пороги, які характеризуються мінімальним приростом величини подразника, супроводжуваним ледь помітним посиленням або послабленням відчуттів.
Чутливість аналізатора залежить від явищ, які проливають додаткове світло на закономірності протікання відчуттів. Такими є: адаптація, взаємодія, сенсибілізація і синестезія.
Адаптація (від лат. adapto - пристосовую) - зміна чутливості аналізатора в бік її зниження або підвищення під впливом постійно діючого подразника. На прикладі зорових відчуттів це явище спостерігається у випадках поліпшення зору в темряві і погіршення при сильному освітленні. При цьому діапазон зміни зорової чутливості надзвичайно великий (понад 200 порядків). Здебільшого це досягається за рахунок автоматичної зміни просвіту зіниці ока. Значну роль відіграють також хімічні і нейрофізіологічні процеси, що відбуваються головним чином у рецепторах. Переважно периферичну природу має й адаптація інших аналізаторів, бо її час також великою мірою залежить від спеціалізації рецептора. Так, для адаптації зору треба близько 30 хв, нюху - 1-2 хв, слуху - всього 15 с. Ці відмінності, як і механізм адаптації в цілому, можна пояснити біологічною доцільністю пристосування рецептора до дії відносно постійних і специфічних чинників середовища. Рецептор начебто налаштовується на дію фізичних характеристик подразника, що забезпечує адекватну відповідь організму на нього.
Взаємодія - зміна чутливості одного аналізатора під впливом стану іншого. Це наслідок сенсорної організації людини, в якій робота однієї аналізаторної системи позначається на роботі іншої. Так, відомо, що звуки певної частоти можуть загострювати чи притуплювати зорову чутливість; що приємні запахи, як правило, знижують нижній абсолютний поріг зорового аналізатора, а неприємні підвищують; що слабке світло підсилює слухові відчуття, а сильне - погіршує. Ці ефекти мають місце не лише при дії порогових, а й підпорогових подразників: опромінення шкіри ультра-фіолетовими променями супроводжується зниженням зорової чутливості. Вони ж свідчать про центральну природу процесів взаємодії аналізаторів, імовірно, це відбувається на рівні верхніх відділів стовбура і зорового горба, де зближуються волокна, які несуть збудження від різних органів чуттів.
Сенсибілізація (від лат. sensibilis - чутливий) - підвищення чутли-вості аналізатора під час дії специфічних або неспецифічних подразників. На відміну від підвищення чутливості внаслідок адаптації, яка має пери-феричну природу, сенсибілізація найчастіше є прямим наслідком поси-лення збудливості центральних відділів аналізаторів. Причинами такого посилення можуть бути зміни у роботі залоз внутрішньої секреції (на-приклад, у жінок при вагітності), вплив на аналізатор попереднього под-разника (наприклад, при дії короткочасного світла на око), стан очікуван-ня людиною значущого для неї подразника (наприклад, очікування опера-тором на появу потрібного сигналу). В усіх цих випадках спостерігається тимчасове зниження нижнього абсолютного порогу відчуттів. Триваліші зміни настають внаслідок систематичних вправ, яких часто потребує певна професійна діяльність. Це відома гострота зору в мисливців, дотику в шліфувальників, висока чутливість нюху і смаку в дегустаторів.
Випадком сенсибілізації може бути підвищення чутливості внаслідок компенсації - посилення роботи одного аналізатора за відсутності іншого. Саме тому в сліпих дуже розвинений слух, у глухих - зір, у сліпоглухонімих - дотик. Сенсибілізація виявляє себе також в результаті дії підпорогових, неспецифічних подразників. Встановлено, наприклад, що залежно від місця подразнення шкіри фокусований ультразвук спричинює дотикові, больові відчуття, відчуття вібрації, тепла, холоду, лоскотання, свербежу.
Синестезія (від гр. - одночасне відчуття) - пере-несення якості одного відчуття на інше, внаслідок чого до відчуття, специфічного для того чи того аналізатора, додається відчуття, неспецифічне для нього. У невеликої кількості людей синестезія виявляється у вигляді "кольорового слуху", при якому звук, поряд зі слуховими відчуттями, викликає й зорові. В техніці це явище прагнуть використати, створюючи світломузичні установки. У частини людей синестезія виявляється в "холодних" або "теплих" відчуттях певного кольору. При цьому жовтогарячий колір здається теплим, а синьо-зелений - холодним. Подібним чином пов'язані відчуття звуку і світла. Дослідження довели, що запахи речовин, молекули яких містять більшу кількість атомів вуглецю, співвідносяться з темнішими відтінками, а з малою кількістю таких атомів - зі світлими. Очевидно, синестезія є виявом своєрідної сенсорної організації людини.
Психофізичні дослідження чутливості аналізаторів засвідчили зу-мовленість відчуттів дією фізіологічних процесів організму. Однак ця обставина не повинна затіняти дійсної природи і життєвого
Loading...

 
 

Цікаве