WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації - Дипломна робота

Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації - Дипломна робота

шрифту Брайля), розпізнавати розміри, форми предметів тощо.
Температурні відчуття або термічні - це відчуття холоду і тепла. Вони відіграють велику роль у взаємодії організму з середовищем. Сигналізуючи про зміни температури середовища, про небезпеку охолодження організму чи його перегрівання, вони допомагають організму регулювати тепловий обмін між ним і середовищем. Температурні відчуття дають людині перші відомості про термічнівластивості навколишніх предметів і явищ.
Як уже зазначалось, характер температурних відчуттів залежить від природи діючого подразника. Температура, нижча від температури шкіри, викликає відчуття холоду, а вища - відчуття тепла.
До шкірних відчуттів належать і больові відчуття. Їх зв'язок зі шкірним сигналізатором пояснюється тим, що зовнішні покриви тіла зазнають в першу чергу впливу всяких шкідливих подразників, що створюють загрозу для життєдіяльності організму. Внутрішні органи (деякі з них не позбавлені больової чутливості) добре захищені, тому не зазнають в такій мірі всяких шкідливих впливів, що створюють перешкоди для їх нормальної діяльності. Больові відчуття визначаються властивостями діючого об'єктивного подразника. Останній викликає збудження периферичних закінчень нервових волокон через спинний мозок до головного мозку, внаслідок чого ми відчуваємо біль. Больові відчуття зумовлюються дією різноманітних за своєю природою подразників (механічних, термічних, хімічних, електричних тощо), які спричиняються до пошкодження, руйнування тканини організму. Вони є складовим моментом захисних рефлексів на подразники, що загрожують життю і діяльності організму. Тим самим вони мають велике пристосувальне значення. Сигналізуючи про небезпеку для організму, вони спонукають його до захисних рухів.
Органічні відчуття - це відчуття, пов'язані з діяльністю внутрішніх органів. До них належать відчуття голоду, спраги, ситості, нудоти, змін у діяльності серця, легенів тощо. Вони сигналізують про стан наших внутрішніх органів, про зміни у внутрішньому середовищі, про хід задоволення наших органічних потреб. Всі внутрішні органи мають свої рецептори і провідні шляхи, що зв'язують їх з великими півкулями головного мозку. Часто всі органічні відчуття зливаються в одне загальне відчуття, яке називають самопочуттям людини. У здорової людини, - казав Сеченов, це - "валове почуття загального доброго стану", а у хворої - "почуття загального нездужання".
Кінестетичними або руховими відчуттями (від грец. "кінезіс" - рух і "айстезіс"- відчуття) називають відчуття рухів і положення частин власного тіла. Вони мають важливе значення в підтриманні м'язового тонусу, координації рухів, в утворенні рухових навичок і пізнанні різних предметів зовнішнього світу.
Кінестетичні відчуття викликаються скороченням і розслабленням м'язів, розтягуванням зв'язок, тертям суглобів. Таким чином, подразнення тут має механічний характер. Периферична частина кінестетичного (рухового) аналізатора являє собою ряд вільних нервових закінчень, кінцевих утворень, розміщених в суглобово-м'язовому апараті. Кінестетичні відчуття, як і органічні, характеризуються деякою неясністю (Сечєнов). Однак в поєднанні з іншими відчуттями вони набувають певної визначеності і диференційованості. Поєднуючись із зоровими відчуттями, вони набувають важливого значення у пізнанні людиною просторових властивостей речей. Кінестетичні відчуття поєднуються з тактильними. Це їх поєднання має назву дотику.
Кінестетичні відчуття зв'язані з статичними відчуттями. Під статичними відчуттями розуміють відчуття статики тіла, його рівноваги положення тіла в просторі. Ці відчуття мають життєво важливе значення для організму. Задоволення його найнеобхідніших потреб стає неможливим, якщо порушується нормальне положення в просторі. Тому сигнали, що йдуть з статичного рецептора до великих півкуль головного мозку, спричиняють реакції нервової системи, які забезпечують збереження рівноваги організму. Периферичним кінцем статичного аналізатора є отолітовий прилад і півколові канали, розміщені у внутрішньому вусі.
Рівновага організму регулюється рефлекторно. Водночас ми відчуваємо зміни в положенні нашого організму. Статичні відчуття беруть певну участь у пізнанні людиною просторових відношень. Вони виступають тут в єдності зі зоровими, руховими та іншими відчуттями. Порешена статична чутливість позначається на підтриманні нею рівноваги тіла, хоч може компенсуватися іншими аналізаторами.
1.4. Загальні властивості відчуттів
Розглянувши окремі види відчуттів, ми можемо тепер охарактеризувати їх загальні властивості, притаманні всім відчуттям, незалежно від того, якими подразниками вони зумовлюються і при участі яких аналізаторів вони виникають.
Такими властивостями є якість, інтенсивність, тривалість і просторова локалізація.
Якість - це основна властивість відчуття, що відрізняє його від інших відчуттів. Якісно відрізняються відчуття одного виду від іншого, а також різні відчуття в межах одного й того ж виду. Прикладами якостей відчуття є різні кольорові тони і відтінки, звуки різної висоти, різні запахи, смаки і т. д. Як було показано раніше, якість кожного відчуття визначається якістю, властивістю того об'єкта, який його викликає. Водночас відчуття залежить і від суб'єкта, що відчуває, від його мозку, його аналізаторів.
Тривалість відчуттів залежить від часу, протягом якого сенсорний образ не змінює своєї якості. При цьому відчуття виникають не відразу після початку дії подразника, а через деякий період, який називається латентним (лат. latentis - прихований). Він залежить, насамперед, від спеціалізації аналізатора. Так, відповідь на світловий подразник цент-ральної частини сітківки настає через 0,16 - 0,18 с; на слуховий - через 0,14 - 0,16; на шкірний електроподразник - через 0,10 - 0,12; на тепловий контактний - через 0,50 - 0,80; на нюховий (дія пари деревно-стружкових плит) - через 0,90 - 1,00 с. Відмінності в часі пояснюються, очевидно, будовою рецептора та особливостями роботи відповідного аналізатора, зокрема швидкістю проходження збудження аферентними та еферентними нервами.
Після припинення дії подразника нервова система, в силу притаманної їй інерційності, протягом певного часу зберігає слід від збудження
Тому відчуття не тільки не виникають, а й так само не зникають раптово.
У зоровому аналізаторі це явище виступає у формі послідовного образу,
який може бути позитивний або ж негативний. Перший за силою світла
та кольоровим тлом відповідає сенсорному образу, другий змінює свої
характеристики. Якщо подивитися на засвічену електричну лампочку, а
потім заплющити очі, то те відчуття світла, яке матиме місце, є прикладом позитивного послідовного образу. Якщо ж після цього розплющити
очі і перевести їх на білу стіну, то можна побачити білу пляму на темно
му тлі. Це негативний послідовний образ.
Loading...

 
 

Цікаве