WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

сукупності саногенних феноменів, асоційованих зі всіма основними методами (методиками) психотерапії, і клінічнихефект-синдромів із супутніми нейробіохімічними, нейропсихологічними, нейроелектро-фізіологічними корелят-механізмами і етіологічними корелятами, а також конгруентним фармакологічним (фармакотерапевтичним) фоном.
Відповідно, використані методи дослідження - клінічний, біохімічний, аналізи, нейропсихологічний експеримент, ЕЕГ - картування, діагностика поведінки, аналіз терапевтичного експереминтального фармакологічного фону.
Нейропсихологічне і клініко-культуральне дослідження. Діагностика повинна включати визначення семантичних полів для забезпечення співпадання культурально-середовищних особливостей мови психотерапевта і клієнта. Теж саме стосується етнокультурально-детермінованої стилістики поведінки і взаємовідношень.
Психотерапія - медико-орієнтована дисципліна, в сферу компетенції якої входить розробка і реалізація теорії і практики мотивної клініки, психотехнічного арсеналу, теорії нормальної (патологічної психіки, теорії особистості і інтрадисцеплінарної теорії).
Предмет психотерапії має складну структуру:
" психотерапевтична феноменологія;
" клінічні психотерапевтичні ефект - синдроми з корелят-механізмами і психотехнічні шляхи їх досягнення; - пато - нозологічні форми і патологія психічної сфери, які піддаються психотерапевтичному лікуванню;
" вторинні нозо - синдром альні психопатологічні форми при не- психічних захворюваннях;
" спеціальні і соціальні додатки.
Отже, психотерапія - клінічна дисципліна, зі своєю мотивною генеалогією, дисциплінарною історією, сферою пато - нозологічної компетенції і солідним терапевтичним арсеналом, рівного якому немає ні в одній із нейропсихонаук.
Психотерапія нероздільно пов'язана з патоперсонологією, психіатрією, психоневрологією і медичною психологією.
Психотерапія захищає права на клінічно-медичне використання розроблених психотехнічних методик і обмежує їх розповсюдження, а також інформацію про них.
Необхідним алгоритмом професійного психотерапевтичного процесу є ідентифікація особистості психотерапевта. Особливу увагу приділяють проблемі стилістики взаємовідношень психотерапевта і клієнта в вигляді директивної і не директивної рольової поведінки. При директивній поведінці психотерапевт займає домінуючу, активну позицію, а клієнт залишається порівняно пасивним, малоактивниим. При недирективній поведінці психотерапевт слухає, проявляє емпатію, прийняття і аутентичність, тим самим примушуючи клієнта до підвищеної активності, неконтрольованих і ірраціональних думок та почуттів, важливих з діагностичної і терапевтичної точок зору. Для психотерапевта широкої орієнтації важливе оптимальне і гнучке поєднання цих двох полярних форм рольової поведінки, використання їх в залежності від особливостей лікувального процесу.
Сфера концептуальних запозичень психотерапії досить широка: це патоперсонологія, нейропсихологія, нейрохімія, нейрофізіологія, психіатрія, етіологія, психологія особистості і відношень , клініко-дисциплінарно - еволюційний аналіз, медична соціологія, етнографія та ін. Кожен метод психотерапії в процесі історичного становлення і теоретичного розвитку - формував своє запозичення.
Патоперсонологію. Уява про структуру особистості (в нормі і в патології) грає визначну роль в більшості методологічних напрямків психотерапії. В рамках багатьох методичних варіантів психотерапії запропоновано власні , більш чи менш оригінальні уявлення про структуру особистості. Найбільш відома психоаналітична теорія особистості (класичний психоаналіз і динамічна психотерапія);серйозне місце уява про особистість займає в гештальт-терапії , екзистенційній психотерапії , навіть , в транзактному аналізі. Пікову декларацію орієнтації психотерапевтичних процесів на особистість спостерігається в особистісно-орієнтованій психотерапії. Важливою, з точки зору психотерапевтичного процесую, характеристикою особистості є самосвідомості, самотність, відокремлення "Я" від "Не - Я". Існуюча система психологічного захисту забезпечує цілісність особистості , перешкоджає некритичному сприйняттю зовнішньої інформації. Для зниження ригідності цієї системи і полегшення включення зовнішньої інформації в психічну сферу використовують різні психотехнічні прийоми. Особистість відмежовується від інформаційних впливів низкою бар'єрів: критично - логічного, інтуїтивно-афективного, етичного.
Перший - антисугестивний бар'єр - свідоме критичне мислення; критично-логічний бар'єр відкидає все, що не створює враження виваженої логічної витримки.
Другий - неусвідомлюваний інтуїтивно-афективний бар'єр попереджає про інтеріоризацію всього, що не створює довіри і почуття впевненості.
Третій - етичний. Бар'єр попереджує реалізацію навіювань, які суперечать етичним принципам особистості.
Психотерапія орієнтується на різні захисні, бар'єрні механізми, точніше на їх подолання, в зв'язку з чим основна увага приділяється структурі особистості.
Нейропсихологія. Запозичення із області нейропсихології мають експериментально-психологічний (підкреслено нетестовий) характер. Насамперед, це результати досліджень А. Р. Лурія і його школи в галузі клінічної нейропсихології.
Нейрохімічні дослідження. Результати нейрохімічних досліджень - як лабораторних, так і клінічних, сприяють розумінню нейробіохімічних механізмів реалізації психотерапії (чи нейрохімічних корелят-механізмів клінічних психотерапевтичних ефект-синдромів). Сучасні методи нейровізуалізації дають можливість отримати карту функціонально-метаболічної активності мозку.
Нейрофізіологія. ЕЕГ-картування і інші експериментальні і клінічні нейроелектрофізіологічні методи дозволяють провести дослідження нейрофізіологічних корелят-механізмів клінічних психотерапевтичних ефект-синдромів.
Психіатрія. Психотерапія запозичує масу практичних психіатричних уявлень, більшість з яких, в тому числі і психологічні, - в межах психіатрії були апробовані, модифіковані до невпізнання і позбавленні авторства.
Етіологія. Етіологія - це важливий клініко-діагностичний апарат, який слугує для об'єктивізації інтрапсихічних процесів, опису клінічних психотерапевтичних ефект-синдромів, досліджень групової динаміки та ін.
Психологія особистості, відношень. На становлення і розвиток вітчизняної психотерапії останніх десятиріч істотно вплинула концепція патогенетичної психотерапії. Одним із фундаментальних положень є розуміння особистості, як системи відношень індивіда з навколишнім соціальним середовищем.
Клінічно-дисциплінарно-еволюційний аналіз. Поняття психотерапевти-ного і психологічного, а також психіатричного дискурсів, клініки психо-терапії, пре- і дисциплінарної історії методологічних впливів, "істинних" суджень, серія інших дисциплінарно-ідентифікаційних концептів, а також загальна методологія аналізу і побудова дисципліни сформовані завдяки застосуванню
Loading...

 
 

Цікаве