WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

гіпносугестії і емоційно-стресової психотерапії, авторитаризм - раціональної психотерапії,"експертна " позиція - нейрон-лінгвістичного програмування , співучасть - "еріксоновського" гіпнозу, супровід - гештальт-терапії, конгруентна варіативність - психометодології і тд.
Етіологічна діагностика.Базується на фіксації ознак і проявів невербальної поведінки. Специфікою етіології є вивчення типології поведінки в природних умовах для виявлення її загальних фізіологічних, біохімічних механізмів, та шляхів її модифікації.
В теперішній час зібрані дані про особливості розвитку людини, ритуали, соціальну взаємодію в групах, статеві відмінності в поведінці, реалізації агресії і конфлікту, поведінкові прояви психопатологічних станів. Типологія поведінки людини включає: елементи поведінки - простіші фіксовані ознаки, патерни - комплекси поденки і складні форми, які складають контекст поведінки; в неї також входять ритм і простір поведінкових проявів. Записана психотерапевтом на протязі деякого часу типологія поведінки називається етограмою; вона відображає індивідуально - типологічні особливості людини.
Елементи і патерни поведінки можуть враховуватись в психо-терапевтичному процесі, наприклад, в груповій психотерапії. Також ці ознаки піддаються ранжуванню (зокрема для визначення ступеню прихованої агресії / домінування - субмісії / підпорядкуванню).
При розгляді типології поведінки в системі каналів комунікації використовують спеціальні глосарії. В візуальному каналі виділяють системи міміки, постави, жестів; в аудіальному - гармонію, тембр, тональність, ритм, паралінгвістичні елементи мови; в тактильному - частоту в області ауто- геторогрумінгу.
Медичний персонал спеціально навчається розпізнаванню ряду патернів, оскільки їх динаміка є вторинною ознакою зміни психічного стану. Звично, використовують протоколювання поведінки, відео - аудіо записи. Спостереження повинне проходити в природних для людини чи групи людей умовах.
Еволюційність етологічного аналізу полягає в застосування порівняльних методів для розуміння адаптивних причин конкретної поведінки. Знання механізмів поведінки важливо для здійснення можливості їх модифікації в патології. Припускають, що аномальна поведінка зовні проявляється власне як фіксація на якому-небудь із механізмів, тому "переключення " на інший механізм, чи розширення сфери поведінки визначає суть любого психотерапевтичного процесу.
Етіологічно-орієнтований психотерапевт незалежно від використову-ваного ним методу (методики) психотерапії, проводить первинну діагностику яка полягає в об'єктивному описанні головних патернів поведінки і її базисного механізму. На далі , в процесі роботи, він фіксує зміни особливостей поведінки клієнта.
Етіологічні методи дозволяють також правильно побудувати тілесно-орієнтовану психотерапію, оскільки ступінь скритності невербальної поведінки різних частин тіла має біологічний контекст.
В цілому етіологічний принцип в психотерапії можна представити як специфічний підхід до формування індивідуальної поведінкової терапії. За допомогою етіології, в психотерапію були введені елементи архаїчних обрядів, які мають психотехнічні функції і пояснюють ефективність ряду психологічних методів.
Психоанамнез - протокол збору анамнестичних даних подібний до традиційної процедури. Він містить серію специфічних запитань, направлених на діагностику особистості і типів особистісного реагування (в різних ситуаціях), на важливі, для реалізації психотерапії, випадки прояву навіюваності, гіпнабельності, прийняття рішень під впливом інших осіб. Анамнестичне розпитування - це збір повідомлень для встановлення діагнозу і прогнозу захворювання. Анамнез включає розпитування про хворобу і її протікання про минуле життя про сім'ю, спадковість, перенесені захворювання, травми, професійну діяльність, умови життя, шкідливі звички і т.д.. Слід вияснити, як хвороба відбивається на працездатність хворого, на його положенні, на відношенні з родиною і колегами по роботі, на сімейному статусі і інтимному житті хворого. Поведінка клієнта повинна бути оцінена у багатьох ситуаціях, де можуть розкритися особливості психічного стану і риси його особистості.
Індивідуальна бесіда. В результаті бесіди важливо не лише отримати необхідні повідомлення про людину, але вплинути на неї з позитивної психолого-педагогічної позиції. Задаючи запитання, необхідно плавно і невимушено переходити від однієї сфери проблем до іншої і вже потім зосередитись на деталях. Слід уникати моральних оцінок, повчань, а також записів під час бесіди. Якщо при обговоренні яких-небудь проблем співрозмовник дратується, чи стає подавленим, потрібно тактовно прокоментувати це і зняти емоційну напругу. В ході бесіди обов'язково мають бути обговорені такі теми: сім'я, навчання і трудовий шлях, відношення з ровесниками, захоплення в теперішньому і минулому, порушення поведінки в минулому, найбільш неприємні події в минулому і реакції на них, перенесенні хвороби і травми, особливості характеру.
Патоперсонологічне дослідження. Включає елементи експерименталь-но-психологічного напрямку на виявлення особистісних особливостей клієнта, а також їх зміни внаслідок захворювання.
З моменту першої бесіди з клієнтом розпочинається його всестороннє вивчення. Вже тут достатньо чітко можуть виділитись замкнутість чи розкутість, жива, весела поведінка чи схильність до поганого настрою, тривожна стурбованість чи показна бравада, підкреслена делікатність чи швидко втрачене почуття дистанції, поспішність чи суєтливість і поміркованість в думках і діях, балакучість чи обережність у відповідях, стриманість у проявах почуттів чи емоційна неврівноваженість.
Спеціальні діагностичні прийоми. В рамках кожного із методі (методик) психотерапії розроблені специфічні прийоми, скеровані на діагностику всіх класів психотерапевтичних феноменів.
Для сугестивних методів - це дослідження навіюваності; для гіпнотерапевтичних технік - визначення ступеня гіпнабельності, для раціональної психотерапії - оцінка переконання і виявлення здатності до логічної переробки інформації; для психоаналізу і психоаналітично-орієнтованої психотерапії - аналіз вільних асоціацій, а потім - опору та інших; для групової психотерапії - діагностика ряду індикаторних факторів, для нейрон-лінгвістичного програмування - аналіз викривлення "метамоделі", поведінкових патернів - корелятів глибинних структур та інше, для трансактного аналізу - діагностика і аналіз типів трансакції, для психометодології - діагностика пам'яті, ретроаналіз асоціацій, вивчення особливостей інтеріоризації зовнішньої мови.
Діагностика клінічного психотерапевтичного ефект-синдрому.В теперішній час вона вже базується на виявлення і інтерпретації сукупності лише клінічних ознак.
Формування, а слідом і редукція до клінічного рівня процедури цієї діагностики стали можливими завдяки проведенню комплексу експериментів, в процесі яких проводились виявлення і дослідження
Loading...

 
 

Цікаве