WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

відношень.
В 1921 році О.Леві вперше довів, щопри електричному розряді блукаючих або симпатичних нервів одного ізольованого серця, відтікаючи від нього рідина викликає гальмування або збудження іншого ізольованого серця. Великий вклад у вивчення механізмів Н.р. внесли вітчизняні і закордонні вчені: У. Кенон, А. Самолов, Ч. Шерінгтон, Л. Олбері, К. Биков, Д. Штерн, Г. Дейн, У. Ейлер та інші [1, 466].
Тривалий час, виходячи із теоретичних тверджень і неточних експериментальних даних, деякі дослідники протиставляли нервову регуляцію гуморальній. Прихильники нервової теорії намагались довести, що є зв'язок між органами, тканинами і клітинами, в той час як представники гуморального напрямку готові були виключити чи звести до мінімуму ведуче значення нервових зв'язків в процесі передачі збудження в організмі. Сучасна фізіологія повністю заперечує протистояння окремих видів регуляції (наприклад, рефлекторно - гуморально - гормональному або іншому). Утворення і поступлення у внутрішнє середовище багатьох біологічно активних речовин має здійснюватись також умовно-рефлекторним шляхом.
На ранніх етапах розвитку живих організмів (нервова система відсутня чи знаходиться в зародковому стані) зв'язок між окремими клітинами і органами реалізується виділеними в процесі їх життєдіяльності хімічними речовинами. По мірі диференціації і вдосконалення нервової системи, нейрогуморальна регуляція починає контролюватись нервовою. В той самий час, багато передавачів нервового збудження (ацетилхолін, норадреналін, гама-аміномасляна к-та, серотонін і ін.), виконавши свою основну роль медіаторів, і не вступивши в реакцію ферментативної інактивації чи зворотнього захоплення нервовими закінченнями, потрапляють в кров, здійснюючи дистантну (немедіаторну) дію. При цьому, біологічно активні речовини потрапляють в органи і тканини, проникаючи через гістогематичні бар'єри, при цьому скеровують і регулюють їх життєдіяльність.
В Н.р. приймають участь багато чисельнні неспецифічні і специфічні продукти обміну речовин (метаболіти); хімічна будова і фізіологічна роль багатьох з них розшифрована. До них відносяться тканинні гормони, гіпоталамічні нейрогормони, гіотамін, простаглондіни, олігопептиди широкого спектру дії (опіати ендогенні).
Якщо В.Н.С. можна пред'явити у вигляді нервового інтегратора, то біологічно активні речовини можна вважати гуморальним інтегралом. Током крові вони розносяться по всьому організму, але лише в органах-цілях, викликають специфічні реакції, ступаючи у взаємовідношення з рецептором (клітиною-ціллю, клітиною-виконавцем). Під їх впливом відбувається збудження адирено-, холіно-, серотонін-, гістамін- і інших реактивних структур організму.
Вплив гуморальних речовин на клітину здійснюється не безпосередньо, а через ряд проміжних інстанцій і, зокрема, через утворення аденозин 3'5' - монофосфата, який розглядається у якості універсального вторинного передавача дій катехоламінів на рецептивні білки клітини і циклічно гуанідин 3'5' - монофосфата - посередника в дії на рецептивні білкі ацетилхоліну, інсуліну і інших трофотропних речовин.
Утворення, розпад і дія вторинних передавачів - це складний, багатоступневий процес, який здійснюється за участю продуктів тканинного обміну і ферментів (аденилатциклази, фосфодіестерази та ін.). Поступаючи в кров, біологічно активні речовини складають в певних умовах гуморальну ланку рефлекторної дуги, тобто передають у головний і спинний мозок відповідну інформацію, під впливом якої виникає потік нервових імпульсів із ЦНС у робочі органи (ефектори). Класична дуга рефлексу, таким чином, ускладнюється, перетворюючись на багатоланкове кільце (із зворотнім зв'язком), в якому нервові ланки змінюються гуморальними, а гуморальні - нервовими. В зв'язку з тим, що в Н.р. приймають участь гормони, а поступлення гуморально - гормональних речовин в органи (в першу чергу в ЦНС) регулюється станом лістогематичних бар'єрів, виникла уява про єдиний взаємозв'язаний нейрогуморально - гормонально - бар'єрний механізм регуляції функцій в організмі людини і тварин.
Методами тонкого хімічного аналізу, електронної мікроскопії, спеціально гістохімічної обробки доведено, що в ЦНС існують спеціальні медіаторні нейронні системи - норадреналінові, допамінові, серотонінові, ацетилхолінові, можливо гістамінові. Зокрема, нейросекторні клітини гіпоталамічних ядер є місцем трансформації нервових стимулів в гуморальні, а гуморальні в нервові.
Стан, активність і діяльність структур ЦНС залежить не тільки від одержаних ними нервових сигналів, але і від хімічного складу, фізичних, хімічних і біологічних властивостей середовища, яке оточує нервові клітини. При цьому мають місце тісний взаємозв'язок і взаємо обумовленість нервових і гуморальних процесів. Сама ЦНС приймає участь в Н.р. не лише за допомогою нервових імпульсів, але і шляхом утворення високоактивних гуморальних речовин, які поступають з мозку в цереброспинальну рідину і кров. Попри багаточисельні пептиди, в мозку синтезуються катехоломіни, ацетилхолін, серотонін, гістамін, гама - аміномасляна кислота і інші біологічноактивні сполуки, що приймають участь у регуляції діяльності головного і спинного мозку, а при поступленні в кров - всього організму.
В зв'язку з тим, що гематоенцефалічний бар'єр володіє вибірковою проникливістю в різних своїх відділах, гормони метаболіти, медіатори поступають із крові в строго обмежені відділи мозку, споріднені з ними по біологічно і фізико-хімічних показниках. Однак, при порушенні проникливості бар'єру біологічно активні речовини можуть проникнути у відділи мозку, закриті для них в фізіологічних умовах. Це може привести до виникнення незвичайних ефектів, наприклад, симпатичних - при поступленні в мозок холінергічних речовин і парасимпатичних - при поступленні адренергічних (протилежних, або антагоністичних реакцій центру і периферій, за Л.Штерном), фізіологічне значення зводиться до збереження гомеостазу.
Про стан нейрогуморальних регуляторних механізмів судять по вмісту біологічно активних речовин в рідких середовищах і виділеннях організму. Їх постійно змінюючі кількісні і якісні співвідношення у внутрішньому середовищі не тільки відображають, але й визначають життєдіяльність організму, тонус і реактивність (готовність до дії) периферичних і центральних відділів нервової системи. Динаміка регуляторних процесів залежить від потреб організму, від різноманітних подразнень, які поступають із навколишнього і внутрішнього середовища і констеляції ланцюгових гомеостатичних реакцій. Постійність фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища клітин і органів забезпечується за рахунок координації швидкостей хімічних реакцій, які здійснюють обмінні процеси. Прикладом послідовного включення нервових і гуморальних механізмів регуляції можуть служити ланцюгові реакції пристосування (адаптації) організму до особливо сильних стресових або екстремальних подразнень (при фізичному і психічному напруженні, болі,
Loading...

 
 

Цікаве