WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

ф. - принцип багатозв'язаного регулювання, який полягає втому, що відхилення від норми якого небудь показника в багатозв'язаній системі приводить до перерозподілу значень всіх регулюючих показників. Іншими словами, при дії провокативного фактору, наприклад, при вдиханні вуглекислого газу, відбувається перехід регулюючих показників на новий рівень, внаслідок чого підтримується мінімум зсуву кожного з них, хоча і не відбувається повернення до попередніх показників.
Таким чином, з позиції теорії функціональних систем кінцевий результат дії являється саме тим фактором який формує конкретну функціональну систему. Апарат її може бути дуже складним, включаючим процеси саморегуляції фізіологічних функцій, як в середині організму, так і в зовнішньому середовищі. Зокрема, при збідненні крові поживними речовинами. "Голодна" кров подразнює центри гіпоталамуса і приводить до генералізованого збудження ряд структур мозку, що виражається в формуванні апетиту, а потім і відчуття голоду. Розпочинається пошук їжі і подавлення відчуття голоду, наслідком чого є "сенсорне насичення", а потім відновлення порушених констант крові до нормального рівня.
Першими в саморегуляції фізіологічних функцій в організмі починають приймати участь рецептори тканин і органів, які інформують спочатку про порушення на рівнях тих чи інших життєвих констант, потім - поетапно результати дії і, нарешті, про параметри кінцевого пристосованого ефекту.
Характерними властивостями всіх периферичних і внутрішньо центральних рецепторів різної модальності є їх специфічна чутливість до змін певних констант, що і забезпечує їх відносну постійність. Ця властивість, вироблена в процесі тривалої еволюції і закріплена спадковістю, зберігається протягом життя. В той же час склад компонентів
С. ф. ф. може широко варіювати і взаємозмінюватись при зміні шляхів досягнення кінцевого пристосовницького результату. Інформація про результати досконалої дії є заключним етапом поведінкового акту, який сигналізує в ЦНС про ефект проведеної дії. У випадку досягнення результату, що відповідає цільовій установці, дія припиняється і починається наступний етап поведінки. При неспівпадінні результату дії з очікуваною метою "запускається" орієнтовно-дослідницька реакція, пошук і реалізація відповідних дій для досягнення мети.
В С. ф.ф. приймають участь всі рівні ЦНС. Так, зміна вдих-видих забезпечується дихальним центром продовгуватого мозку. Розтягнення альвеол, в результаті потрапляння в них повітря, викликає збудження закладених в їх стінках рецепторів, які по блукаючих нервах передається до інспіраторних нейронів продовгуватого мозку. В процесі розширення альвеол збільшується частота імпульсації; при досягненні критичної частоти (70-100 імп/сек..) вона гальмує активність інспіратор них нейронів і викликає збудження експіраторних нейронів. Вдих змінюється видихом. В свою чергу, активність експіраторних нейронів гальмується дією інспіраторних нейронів. Однак ритмічна активність дихального центру визначається вищими структурами стовбуру мозку. Розріз мозку на рівні стовбуру зумовлює різке порушення дихання і організм швидко гине від ацидозу; організми з розрізом мозку вище чотиригорбикового тіла можуть жити значно довше без помітних ознак порушення дихання, але в умовах повного спокою. Цей факт говорить про те, що безпосередня регуляція газового складу крові здійснюється на рівні стовбуру мозку. Нарешті, процес засвоєння об'єму повітря у відповідності із потребами організму під час якої-небуть пристосованої дії забезпечуються механізмами вищих відділів ЦНС. Початковим поштовхом С.ф.ф. є збудження периферичних, а потім центральних рецепторів, особливо тих, які розміщені в синокаротидній і аортальній областях. Воно відбувається внаслідок порушення нормальних рівнів газів у крові (СО2 і О2). Збудження по аортальних або синокаротидних нервах передається в дихальний центр і у вищі відділи ЦНС. В них відбувається аферентний синтез всієї поступаючої інформації з периферії і з різних відділів мозку і виробляється "рішення" у вигляді писилки в дихальний центр збудження. Це збудження визначає ступінь розширення легень для вдиху визначеного об'єму повітря відповідно потребі організму в даний момент.
Імпульсація від легеневих рецепторів розтягування є основною зворотною аферентацією що несе в ЦНС інформацію про кінцевий пристосований ефект, тобто про ступінь розширення альвеол, необхідної для задоволення потреби організму в кисні. Рецепція з порожнини носа і дихальних шляхів - гортані, трахеї і бронхів, а також від дихальних м'язів відноситься до зворотної, поетапної аферентації яка інформує центральні апарати С.ф.ф. про послідовність здійснюваних дій, необхідних для кінцевого пристосування результату. Сюди ж відноситься інформація про потік повітря, про його тиск в повітряноносних шляхах, про ступінь розширення бронхів, скороченні дихальних м'язів і т.д.
Вся хеморецепція дихальної системи (інферична і центральна) налаштована на сприйняття змін парціального тиску кисню і вуглекислого газу, а також рН в крові і тканинах. В звичайних умовах життя вона відносно постійна і, підтримуючи певний рівень збудження в центральних апаратах С.ф.ф. забезпечує передпускову інтеграцію всіх поступаючих збуджень. Кінцевий синтез всіх факторів, що визначає цілеспрямовану поведінку - тобто пускові стимули, емоційний стан, зв'язаний домінуючою мотивацією, життєвий досвід і навколишні обставини - здійснюються корою головного мозку.
Велику роль в С.ф.ф. грають також нейрогуморальні і гормональні впливи. Медіатори - ацетинхлін, катехоламіни і інші низькомолекулярні біологічно активі речовини - не тільки приймають участь в гуморальній передачі збудження нервових клітин, але і впливають на метаболізм тих клітин, де вони утворюються. Будучи місцевими гормонами, вони приймають участь внутрішньоклітинній регуляції обміну; діючи на проникливість мембран, підтримують певне значення трансмембранного потенціалу і визначають іонні потоки і активність ферментів. В основі зв'язування гормонів із специфічними рецепторами, розміщеними на мембрані клітини чи в цитоплазмі, лежать механізми зворотного позитивного і негативного зв'язку.
Володіючи регуляторною функцією і виділяючись клітинами певної залози, гормони регулюють обмін речовин в клітинах-цілях, що належать іншій тканині. Так, статеві стероїдні гормони виробляються сім'яниками і яєчниками, діють на гіпоталамічні механізми, які регулюють гонадотропну функцію передньої долі гіпофізу і відділи гіпоталамуса, що забезпечують статеву поведінку. В цьому випадку, гіпоталамічні клітини є клітинами-цілями для естрогенів.
Процес С.ф.ф. має місце на всіх рівнях життя від молекулярного до над видового. Вивчення механізмів С.ф.ф. на надмолекулярному рівні було розпочато Умбаргером в 1956 році при вивченні синтезу лейцину і пірідинуклеотидів. Виявлено, що в біохімічному процесі, який проходить в безклітинних екстрактах чи живій клітині, певна
Loading...

 
 

Цікаве