WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

покращення суб'єктивного самопочуття і відновлення повноцінного соціального функціонування.
Враховуючи наявність високого рівня тривожності емоційного збудження іроздратованості хворих, закономірно супроводжуючими соматовегетативними порушеннями, м'язевим напруженням, а також підвищену навіюваність більшості клієнтів, обумовленою асенізацією і загрозою для їх життя на фоні низької готовності до психотерапевтичної роботи ефективна така структура психокорекційних і психотерапевтичних міроприємств:
" надання допомоги застосуванням психічної саморегуляції, тілесно-орієнтованої психотерапії;
" особистісно-орієнтована психотерапія, у індивідуальній і груповій формах;
" соціальна корекція в формі соціально-психологічного тренінгу.
Застосування методик психічної саморегуляції дозволяє редунувати страх, тривогу, психоемоційну напругу; сформувати фоновий позитивний психоемоційний стан; навчити прийомам релаксації і мобілізації і підготувати клієнта до наступної активної психотерапевтичної роботи.
В процесі застосування методики голотропного дихання досягається активація неспецифічних адаптаційних реакцій, а також відбувається емоційне реагування "притіснених" афектів і психотравмуючих ситуацій , яке супроводжується в багатьох випадках їх усвідомленням.
Стержнем раціональної психотерапії є об'єктивне трактування характеру, причин виникнення, прогнозу захворювання, що дозволяє сформувати його повністю адекватне відношення до свого стану.
Після проходження початкових етапів індивідуальної психотерапії необхідно паралельно залучити клієнта до групової форми роботи.
Проблему корекції міжоособистісних відношень на рівні мікро і макрооточення часто можна вирішити тільки в психотерапевтичних групах.
Групова психотерапія дозволяє хворим:
" вияснити особливості своїх міжособистісних відношень і поведінку, можливість їх оцінювання в різних ситуаціях, коректувати самооцінку на основі зворотнього зв'язку в атмосфері емоційної відкритості і довіри;
" зняти ореол винятковості психологічних проблем, які відчуває клієнт;
" отримати емоційну підтримку від інших учасників групи, які мають загальні проблеми і мету;
" сформувати і освоїти нові навички поведінки, отримати можливість експериментувати з різними стилями між особистісних відносин;
" вирішити міжособистісні конфлікти.
Отже, хворі психосоматичними захворюваннями об'єктивно потребують психокорекційної і психотерапевтичної допомоги, навіть, якщо вони самі не усвідомлюють цього. Формування мотивації хворих до будь-яких психологічних вправ у багатьох випадках є складним, але вирішеним завданням.
При лікуванні психосоматичних захворювань широко застосовують різні методи психотерапії:
" Гіпнотерапія
" Аутогенні тренування
" Навіювання і самонавіювання.
Є позитивні результати використання поведінкової терапії у хворих з психосоматичними захворюваннями. Основним у цьому випадку є подолання зафіксованих реакцій тривожності.
За допомогою вказаних методів можна діяти на психопатологічні порушення - страх, депресію, іпохондрію, а також на нейровегетативні і нейросоматичні,а також функціонально-динамічні розлади. Всі дані методи психотерапевтичної роботи позитивно впливають на нейрогуморальні процеси, які призводять до саморегуляції фізіологічних функцій.
Висновки до першого розділу
Актуальність теми полягає у висвітленні підвищеного рівня різноманітних захворювань і впливу психічних факторів на їх виникнення. Рівень тривожності, страх, стресові ситуації є важливою умовою порушення нормального функціонування організму і соматичних розладів. Ці стани породженні внутрішньоособистісними, міжособистісними конфліктами та конфліктами в соціальному середовищі. Згідно концепції єдина причина не виділяється, а самі розлади виникають внаслідок мультифакторних впливів. Важливим у клініці є з'ясування ролі порушень афективної сфери (блокування емоції), ймовірної наявності невротичних конфліктів, а також психоаналітичнозначимих психодинамічних факторів.
Мною була опрацьована така література: медична енциклопедія, фізіологія людини і фізіологія ЦНС і ВНД, підручники і посібники по психотерапевтичній роботі, психодіагностичній роботі, статті, журнали, психологічні словники.
В процесі вивчення теоретичногоматеріалу бази по тем, мною було підтверджено, що зміни в саморегуляції нейрогуморальних процесів, під дією психотерапевтичних технік відбуваються, а це призводить до покращення стану хворого, або повного одужання, якщо вдало проведена робота, тоді є і ефект від обраних методик.
Ознайомившись з теоретичною базою, в мене сформувалося уявлення про практичну частину моєї роботи: як проводити психодіагностику, які використовувати методики, якими методами психотерапевтичної практики можна скористатись. Також які методичні рекомендації та пропозиції, щодо використання психотерапевтичних технік, можна зробити для роботи у психосоматичних клініках. А також був прогнозований результат позитивного ефекту від виконання даної роботи, ставало зрозуміло як це може допомогти в діагностиці захворювань, розумінні "внутрішньої картини" хвороби, застосуванні методів психологічного впливу на психосоматичні розлади.
Розділ 2.
Експериментальне дослідження.
2.1. Характеристика психодіагностичних методик, використаних під час дослідження.
Для практичної частини роботи були обрані 20 хворих із психосоматичними розладами гастроентерологічного відділу Коломийської ЦР: 10 осіб - складали експериментальну групу, 10 осіб - контрольну. Провівши попередню психодіагностичну роботу в обох групах і серію лабораторних та інструментальних досліджень, я виявила рівень збуджувального і гальмівного процесу нервової системи, особистісну тривожність, загальний рівень тривожності, а також рівень схильності до стресу. У всіх хворих ці рівні були: дуже високими, або високими, а лабораторні та інструментальні дослідження підтверджували психосоматичні захворювання.
Методика № 1
Тест "дом - дерево - человек" [4, 432]
Тест "дом - дерево - человек" - проективная методика исследования личности. Обследуемому предлагается нарисовать дом, дерево и человек. Затем проводиться детально разработанный опрос. По мнению автора теста Дж. Бука, каждый рисунок это - своеобразный автопортрет, детали которого имеют личностное значение. По рисунку можно судить об аффективной сфере личности, ее потребностях, уровне психосексуального развития и т.д.. Инструкция: "Нарисуйте дом, дерево и человека в полный рост, постарайтесь изобразить на этом рисунке какое-то действие".
Надо настроить испытуемого при этом на серьезный лад и попросить его не рисовать карикатур и плоские контуры.
Все вопросы и комментарии испытуемого, время выполнения рисунка и другие важные моменты заносятся в протокол.
После того как рисунок завершен, можно перейти к беседе с испытуемым, в которой могут присутствовать вопросы такого рода: "Что за ситуация
Loading...

 
 

Цікаве