WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

нових, адекватних способів поведінки, які відновлюють душевну рівновагу;
" Психотерапія переучування; її мета - зміна поведінки клієнта шляхом підтримки ісхвалення позитивних форм поведінки і осудження вегетативних;
" Реконструктивна психотерапія де метою є усвідомлення і вирішення інтрапсихічних конфліктів, які стали джерелом особистісних розладів, а також прагнення досягнути характерологічних змін і відновлення повноцінного індивідуального і соціального функціонування особистості.
В клінічній практиці ділять методи психотерапії на симптомо-центровані, або симптоматичні (гіпнотерапія, аутогенне тренування, різні види навіювання, самонавіювання та інші.), та особистісно-орієнтовані (базуються на головних течіях сучасної психології - динамічні, поведінкові, гуманістичні напрямки), соціоцентровані.
Найбільш обґрунтованою є класифікація методів та методик психотерапії, яка побудована на основі принципу пато-нозологічної конгруентності. Ця класифікація орієнтується на асоційовані з методами психотерапії клінічних психотерапевтичних ефект-синдромів, які є провідниками механізмів реалізації психотерапії з супутніми нейробіохімічними, нейропсихологічними і нейрофізіологічними корелят-механізмами. Таке розуміння є основою для правильного застосування психотерапії, тобто воно орієнтуюється на саногенний феномен і шляхи саногенного впливу вцілому. Така класифікація орієнтована на клінічне використання і застосування в процесі науково - дослідницької діяльності
Можна розглянути ще одну класифікацію практичну. Вона виділяє:
І. Класичні методи.
1. Сугестивні.
1.1. Сугестія
1.2. Гіпнотерапія.
1.3. Самонавіювання і аутотренінг.
1.4. Емоційно-стресова психотерапія.
1.5. Плацебо-терапія.
2. Раціональна психотерапія.
3. Психоаналіз.
4. Поведінкова терапія.
ІІ. Групова психотерапія.
ІІІ.Синтетичні методи.
1. "Еріксоновський" гіпноз.
2. Нейрон-лінгвістичне програмування.
3. Гештальт-терапія.
4. Груповий аналіз.
5. Трансактний аналіз.
6. Когнітивно-біхевіоральна терапія.
7. Екзистенційна ("гуманістична") психотерапія.
8. Психо-аналітично-орієнтована психотерапія.
IV. Неокласичні методи.
1. Симультанно-мнемічна психотерапія (психометодологія).
V. Опосередкована психотерапія.
VI. Фармакопсихотерапія.
Клінічні психотерапевтичні ефект синдроми - це, психотерапевтичні феномени встановлені і описані, в принципі, як правило емпіричним методом. Більшість з них мають психологічні трактування, і не піддаються елементарній клінічній транскрипції. Цей факт показує невизначеність, чи навіть відсутність фізіологічної, санопатогенетичної бази. Для розуміння процесу психотерапевтичного лікування, механізмів ефективності, психотерапії були введенні поняття механізмів реалізації психотерапії і клінічних психотерапевтичних ефект-синдромів та їх корелят-механізмів.
Кожен метод психотерапії асоціюється з яким-небуть самогенним феноменом. Ці асоціативні пари маютьтакий вигляд:
" сугестивна психотерапія - сугестія;
" раціональна психотерапія - переконання;
" психоаналіз - катарсис;
" біхевіоральна терапія - підкріплення;
" "еріксоновськи" гіпноз - гіпнотичний транс;
" нейролінгвістичне програмування - ейдетизм;
" гештальт-терапія - гештальт-інсайт;
" груповий аналіз - групова динаміка;
" трансактний аналіз - скрипт-інсайт;
" моделювання поведінки - научіння;
" екзистенційна психотерапія - автентичність;
" психодинамічна психотерапія - усвідомлення;
" психометодологія - згадування/забування.
Названі феномени є зовнішніми індикаторами складних внутрішніх мегапроцесів. Питання реалізації психотерапії тісно пов'язані з уявленнями про ці феномени і в рамках медичної моделі психотерапії апелюють до нейропсихологічної, нейробіологічної, нейрофізіологічної і нейрохімічної сфер.
В результаті проведених досліджень були виділенні певні клінічні психотерапевтичні ефект-синдроми.
Ефект-синдроми - це комплекс клінічних, психологічних, поведінкових проявів, які виникають в процесі реалізації того чи іншого методу (методики, техніки) психотерапії.
В процесі проведення психотерапії спостерігаються і були описані типові (нормальні), атипові (парадоксальні) і інтеркурентні (патологічні) ефект-синдроми, зокрема, гіпноїдний, істериформний, релаксаційний, каталептичний, психовегетативний, ейдетичний та інші.
Механізми реалізації психотерапії.
Психотерапевтичний процес це взаємодія між психотерапевтом і клієнтом. Складна клінічна структура синдромів яка включає симптоматику всіх рівнів (психопатологічна, неврологічна, вегетативна, соматично-системна і органічна), зумовлена наявністю єдиної інтегративної системи психо -нейрон- вегетотрофосоматичної регуляції, що здійснюється нервовою системою.
Психотерапевтичний процес включає:
" Вплив на психічному рівні: головним є іформаційний вплив, тобто передача клієнту нової інформації чи заміни значення старої. Дуже важливим є позитивна емоційна взаємодія, так як при не співвідношенні когнітивного і емоційного сприйняття інформація може бути заблокована чи викривленна. Кінцевою метою дії на психічному рівні може бути, як нівелювання моно симптомів, так і зміна інтегративних характеристик особистого реагування;
" вплив на психофізіологічному рівні: головним є психо-фізіологічна дія, як правило на аналізаторному рівні, в тому числі з використанням зворотнього зв'язку. Терапевтична дія реалізується через рефлекторні фізіологічні і поведінкові механізми;
" вплив на нейрон-вегетативному - соматичному рівні: головним є рефлекторно-соматогенна дія, зазвичай з емоційним підкріплен-ням, яке має тренінговий характер. При цьому використовується фізичний вплив на рефлекторні точки, зони, частини тіла і системи організму.
При розробці моделей клінічної реалізації психотерапії необхідно притримуватись наступних правил:
" Адекватне, диференційоване використання психотерапевтичної феноменології.
" Облік асоціації методу (методики, психотехніки і самогенного феномену).
" Орієнтація на виклик клінічних психотерапевтичних ефект-синдромів з відповідними корелят-механізмами.
" Детермінація (використаних) механізмів реалізації психотерапії
складнопідпорядкованої клінічною структурою синдромів.
1.6. Психосоматичні розлади
1.6.1. Pізновиди психосоматичних розладів, головні поняття і концепції психосоматичної патології.
Однієї із основних проблем клінічної психології є проблема реакції особистості на психологічний стрес. Під стресом розуміють дію на людину, її організм, особистість фруструючих, психотравмуючих подій з формуванням розладів як на рівні психічного, так і соматичного реагування. Центральним питанням є питання про формування пов'язаних із стресом порушень, виборі невротичного чи психосоматичного шляху синдромогенезу, а також індивідуально-психологічні особливості, які допомагають чи
Loading...

 
 

Цікаве