WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

спостерігаються у навіюваних, конформних, боягузливих клієнтів, готових до безумовної співпраці з спеціалістом. Плацебо стали призначати на тривалий часдля другорядної психотерапії чи безпосередньо плацебо-терапії.
Плацебо-ефект - це фактор популярності і ефективності будь-якого із багато чисельних методів психотерапії.
Раціональна психотерапія. Це метод, в якому використовується логічна здатність клієнта проводити співставлення, робити висновки, доводити їх обумовленість.
Заміна неправильних уявлень хворого досягається певними, іноді різними, методичними прийомами. Однак істотною відмінністю є побудова їх на логічній аргументації, чого не прослідковується в інших методах психотерапії.
Раціональна психотерапія протилежна сугестії, за допомогою якої інформація, нові установки, призначення здійснюється, минаючи критичність.
Психофізіологічне обґрунтування зумовлено шляхом психологізму і проводиться в контексті корекції (сонації патогенних впливів) внутрішньої картини хвороби. Успіх залежить від врахування індивідуальних установок і можливостей хворого, від послідовно-систематичної роботи з ним. Основною технічною процедурою - є переконання - психологічний вплив на свідомість клієнта шляхом зміни його попередніх бачень і суджень. Основними формами або етапами раціональної психотерапії є: пояснення і роз'яснення, переконання, переорієнтація, психагогіка (перорієнтація більш широкого плану, яка дає позитивні перспективи для клієнта поза хворобою).
Психоаналіз.Це метод психотерапії, в основі якого лежить виявлення особливостей переживання і дій людини, зумовлених неусвідомленими мотивами. Для проникнення в несвідоме використовується техніка вільних асоціацій (уявлення, думки, спогади, які виникають спонтанно взаємопов'язано, без напруження і сконцентрованості). Така робота зустрічає опір свідомості. Аналіз опору - це один із аспектів психоаналітичної техніки.
Інтерпретація - це техніка пояснення значень симптому асоціативного ланцюга уявлень, снів, фантазій, опору, переносу та інші. Психотерапевт робить несвідомі феномени свідомими, використовуючи своє власне несвідоме, симпатію, інтуїцію, досвід і теоретичні знання.
Психоаналіз у вітчизняному медичному просторі не інтегрований у офіційну медичну-псхотерапевтичну практику. Класичний психоаналіз включає теорію психологічного походження неврозів (психоневроз, актуальний невроз, нарцистичний невроз, невроз характеру, травматичний невроз). За теорією З.Фройда психоневрози зумовлені невротичним конфліктом між всіма частинами психічного апарату. Реальний вклад психоаналізу полягає у:
" Встановлення тісного зв'язку між органами і психікою, що стало основою для розвитку психосоматичної медицини.
" Психогенний фактор відобразив ступінь особистісної значимості.
Подальший розвиток психоаналізу здійснювався в рамках неопсихоаналізу (гіпноаналіз, культурний психоаналіз, психоаналітично-орієнтовану психотерапію).
Поведінкова психотерапія (біхевіоральна терапія). В її основі лежить тренінговий, позитивний ефект, який базується на феномені згасання реакції. Єдиний феномен - научіння. Процедури і техніки поведінкової терапії різноманітні, тому що, поведінка - це складно структурована і високо-організована сукупність соціопсихічних, фізіологічних, кінетичних та інших процесів. Поведінковий тренінг має свої особливості: встановлення мети, вимір і оцінка проблем, психотерапевтичні прийоми: рольові ігри, тематична побудова занять, репетиція поведінки, домашня робота. Є інші відомі методики поведінкової терапії: Систематична десенсибілізація, імпресія, імплозія, експлозія, методики наповнення, методика покарання, зупинки думок, заглиблення, викликання гніву, акцептивний тренінг.
Поведінкова психотерапія може проводитись як в індивідуальній (в тому числі і самостійній) так і в груповій формах. Різний життєвий досвід членів групи є благоприємним ґрунтом для створення і обробки впевнених, невпевнених і агресивних відповідей і для забезпечення зворотнього зв'язку. Поведінкова терапія, її умовно-рефлекторні варіанти (так звані "функці-ональні тренування") розповсюдженні в клінічній медицині. В клініці наркології широко застосовують різні види "аверсивної" психотерапії.
1.5. Класифікація психотерапевтичних методів і методик, клінічні психотерапевтичні ефект-синдроми, механізми реалізації психотерапії.
Класифікація терапевтичних методів і методик.
У психотерапевтичній роботі проведено поділення методів і методик з різних позицій.
Часто застосовують опозиційно-бінарний поділ: директивна і не директивна, симптоматична і каузальна, головна і підтримуюча, інтегративна і еклектична, поверхнева і глибинна, когнітивна і емоційна, "механістична" і "гуманістична", динамічна і поведінкова, ауто- і гетеро психотерапія, короткотривала і довготривала психотерапія і т.д.
Розрізняють психотерапевтичні методи, які розкривають причини конфліктів (психоаналіз і психоаналітична психотерапія), і методи, направленні на вирішення конкретної проблеми.
Деякі автори роблять поділ на велику і малу психотерапію: до першої відносять психоаналіз і психоаналітично-орієнтовані методи; до другої - раціональну психотерапію, сугестивні методи і релаксаційні техніки.
По кількості одночасно залучених у роботу клієнтів розрізняють групову та індивідуальну психотерапію.
В. Е. Рожнов розділяє психотерапію на загальну і спеціальну. Загальна включає комплекс психічних впливів на клієнта, який направлений на підвищення його психоемоційної резистентності і створення охоронно-відновлювального режиму, включаючи психотравматизацію і ятрогенію.
Б. Д. Карвасарський поділяє методи психотерапії на особистісно-орієнтовані, сугестивні і поведінкові (умовно-рефлекторні).
А. Т. Філатов умовно виділив методи психотерапії апелюючи до нейрофізіологічносоматичних механізмів (гіпноз, аутогенне тренування, другорядна біхевіоральна психотерапія), і методи, опосередковані на особистісно психологічному рівні (групова, аналітична психотерапія, гештальт-терапія, психодрама і деякі інші).
Александрович запропонував поділ психотерапевтичних методів на такі групи:
" Методи психотерапії, які мають характер технік (гіпноз, релаксація, психогімнастика і т.д.);
" Методи, які визначають умови, що сприяють оптимізації досягнення мети психотерапії (сімейна психотерапія та інші);
" Методи, у значенні інструменту, який використовується в ході психотерапевтичного процесу (таким інструментом може виступати психотерапевт - в індивідуальній роботі і група - в груповій);
" Методи, в розумінні терапевтичних інтервенцій втручань, які розглядаються в параметрах стилю (директивний/недирективний) чи теоретичного підходу (інтерпретація, научіння, міжособистісна взаємодія, діалог).
Розрізняють також класифікацію методів згідно мети психотерапії (Волберг):
" Підтримуюча психотерапія, метою якої є закріплення і підтримка захисних сил які є у клієнта і вироблення
Loading...

 
 

Цікаве