WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота

Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ) - Дипломна робота


Дипломна робота
Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи (у гастроентерологічному відділі районної ЦРЛ)
?
Зміст
Вступ……………………………………………………………………...……….3
Розділ 1. Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи……………………………………...…7
1.1. Саморегуляція фізіологічних функцій……………………….…….7
1.2. Нейрогуморальна регуляція……………………………….………17
1.3. Значення саморегуляції у психотерапевтичній роботі…………..21
1.4. Моделі психотерапії, концептуальний базис,
феноменологія, класичні методи…………….……………………23
1.5. Класифікація психотерапевтичних методів і
методик, клінічні психотерапевтичні ефект-синдроми,
механізми реалізації психотерапії………………………………...42
1.6. Психосоматичні розлади…………………………………………..48
1.6.1. Різновиди психосоматичних розладів,
головні поняття і концепції психосоматичної
патології………...……………………………………………48
1.6.2. Патогенез виразкової хвороби, лікування
і реабілітація хворих із психосоматичними
розладами………...…………………………………………..53
Висновок до розділу 1…………………………………………………………..59
Розділ 2. Дослідження змін у саморегуляції нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи...............………………………….…………..60
2.1. Характеристика психодіагностичних методик,
використаних під час дослідження………………………...……60
2.2 Результати досліджень роботи з психосоматичними
хворими в гастроентерологічному відділі
Коломийської ЦРЛ…………………………………………………87
Висновок до розділу 2……………………………………………...…………..100
Висновки…………………………..……………………………………………101
Список літератури та використаних джерел………………………….………103
Додатки………………………………………………………………………….108
Вступ
Історія психології свідчить про залежність розвитку цієї науки від інших наук, зв'язків з ними і посідає належне місце.
Людська психіка зумовлена біологічними та соціальними процесами, проте об'єднати у межах однієї дисципліни принципи різних наук не вдалось.
Психологія віднесена до центру міждисциплінарних зв'язків філософії, суспільствознавства, природознавства, педагогіки, медицини, техніки. Всі ці науки вивчають людину лише перед психологією вона постає у всій повноті її виявів. Психологія користується здобутками суміжних дисциплін і збагачує їх своїми досягненнями. Наприклад, медичним наукам, зокрема психіатрії, психологія може допомогти в діагностиці захворювань, розумінні "внутрішньої картини" хвороби, застосуванні методів психологічного впливу на хворого.
Широкі міждисциплінарні зв'язки психології є свідченням не лише теоретичного, а й практичного її значення. Між практичною і академічною психологією має бути зв'язок, який здійснюється за допомогою системи теоретичних принципів, що опираються на дані досліджень і на дані, які отримує психолог допомагаючи клієнтові. Методологічні принципи мають характеризувати психіку і бути адаптованими до її природи - це принцип детермінізм у - який розкриває причини виникнення психіки у філогенезі та онтогенезі, закономірну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини; принцип відображення - всі психічні функції за своєю природою є відображувальними, психічне відображення в людини є знаково-опосередкованим, воно активне на будь-якому рівні; принцип єдності психіки і діяльності - конкретизує принципи детермінізму і відображення, вони утворюють єдність, психіка виступає як внутрішній, ідеальний план діяльності; цей принцип дає змогу вивчати "таємниці" психіки через процеси і продукти діяльності та поведінки людини; за системно структурним принципом психіка виступає як особлива відкрита система із зворотними зв'язками, вона є складною системою взаємопов'язаних елементів, таких як пам'ять, воля, мислення, уява та інші, котрі розглядаються як складові елементи цілого; у принципі розвитку психіки об'єктивно виявляються і реалізуються детермінація поведінки, зв'язок психіки та діяльності; за цим принципом кожному рівневі детермінації притаманний свій тип розвитку: на рівні організму суб'єкт розвивається в процесі визрівання і формування психофізіологічних під структур, на рівні індивіда - у процесі діяльності присвоєння, а на рівні особистості - у процесі перетворювальної діяльності.
Принципи психології відкривають можливість наукового вивчення психіки за умови використання спеціальних методів пізнання та формування складної психічної реальності.
Темою моєї дипломної роботи є "Саморегуляція нейрогуморальних процесів в ході психотерапевтичної роботи". Я обрала задану тему тому, що в час підвищення тривожності і стресових ситуацій, які призводять до виникнення психосоматичних захворювань - це є актуальною проблемою. Згідно концепції, єдина причина не виділяється, а самі розлади визначаються як мультифакторні. Важливим в клініці є з'ясування ролі порушень афективної сфери (блокування емоцій), ймовірної наявності невротичних конфліктів, а також психоаналітичнозначимих психодинамічних факторів.
Об'єктом дослідження - є фізіологічні процеси, які відбуваються в ході саморегуляції нейрогуморальної системи людини під дією психотерапевтичних методів.
Предметом дослідження - є зміни у саморегуляції фізіологічних функцій нейрогуморальної системи в ході психотерапевтичної роботи.
Метою дослідження є:
" вивчення теоретичної бази саморегуляції нейрогуморальних процесів;
" проведення психодіагностичної роботи;
" проведення психотерапевтичної роботи;
" вивчення змін у саморегуляції фізіологічних функцій нейро-гуморальних процесів у ході психотерапевтичної роботи.
Кінцевим результатом є аналіз проведеної роботи ї з'ясування тих змін, які відбулись у ході вирішення проблемної ситуації, також відображення позитивного ефекту від роботи у двох аспектах: у вигляді конкретної користі, віднесеної до основного предмету дослідження і суспільної корисності, тобто використання даної роботи у ході лікування психосоматичних розладів.
Завдання дослідження:
" вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження;
" всебічне, в тому числі експериментальне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин, типових особливостей передового досвіду; таке вивчення дає змогу уточнити, перевірити дані, опубліковані в спеціальних неперіодичних та періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження;
" обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;
" експериментальна перевірка психотерапевтичної техніки запропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально важливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу та зусиль;
" розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатівдослідження у практиці
Loading...

 
 

Цікаве