WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічні чинники соціальної адаптації молодших школярів - Дипломна робота

Психолого-педагогічні чинники соціальної адаптації молодших школярів - Дипломна робота

однокласниками:
- її кривдять, дражнять;
- вона самотня;
- у неї немає друзів.
3. Низька самооцінка:
- недооцінювання себе;
- недовіра до себе;
- недовіра до людей;
- недовіра досвіту;
- відчуття неповноцінності.
4. Труднощі у спілкуванні:
- малий словниковий запас слів;
- неправильна вимова;
- низький рівень розвитку здібностей у розумінні іншого;
- апатія;
- нерішучість;
- замкненість;
- невиразність;
- чутливість до думки іншого.
5. Неуміння розв'язувати протиріччя між сімейними і шкільними "ми".
Отже, виникнення специфічних труднощів соціальної адаптації молодших школярів насамперед пов'язані з діяльністю педагога, з шкільним оточенням, неправильним вихованням в сім'ї.
Можна передбачити, що категорії дітей з низьким рівнем шкільної адаптації в майбутньому будуть відчувати значні труднощі в шкільному і в повсякденному житті, якщо завчасно не вжити відповідних корекційних і виховних заходів.
Таким чином, проведені нами дослідження показали, на стільки важливою є соціальна адаптація в житті молодшого школяра і як тісно вона пов'язана з шкільною.
РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
3.1. Загальна характеристика корекційних програм для школярів.
Програма 1
АДАПТАЦІЯ ДО ШКОЛИ
Програма розрахована на роботу з групою дітей, які відчувають труднощі адаптації до школи. Вона спрямована на розвиток та вдосконалення комунікативних навичок, уважності, просторових уявлень, формування розумового плану дій та мовленнєвих функцій, розвиток продуктивності психічної діяльності.
Групові заняття проводяться в ігровій формі та включають методики, що стимулюють розвиток дитини як у сфері взаємин, так і в пізнавальній діяльності. Ігрова діяльність навчає дитину керувати власною поведінкою та через взаємодію з іншими розширює її рольовий репертуар. Спілкування в групі розширює межі бачення дитиною власних можливостей через відбивання дій інших та з іншими. Створення ситуації успіху виявляє здатність дитини до самоактуалізації та ефективнішого засвоєння знань. Найбільш привабливі - рольові ігри. Але найслабшим ланцюжком у дітей, які відчувають труднощі у школі, є розвиток мовлення. Цим дітям важко висловлювати власні думки та почуття, звертатися до інших, отримувати зворотний зв'язок. Для розвитку мовлення зазвичай використовують такі прийоми: розігрування відомих казок та створення власних із подальшим їх розігруванням, створення детективу, розігрування сценок із життя дитини. Вдосконалення спонтанного мовлення дитини сприяє формуванню мисленнєвих операцій, логічних умовиводів.
Систему корекційної роботи розділено на 4 блоки:
1. Розвиток та вдосконалення комунікативних навичок
1. Розвиток уміння володіти засобами спілкування.
2. Формування установки на взаємодію та доброзичливе ставлення до однокласників.
3. Формування вміння колективного обговорення завдань.
4. Уміння встановлювати позитивні взаємини з оточенням: вислуховувати товаришів, коректно виражати своє ставлення до співбесідника.
5. Формування позитивного образу "Я".
2. Розвиток мовленнєвої та мисленнєвої діяльності
1. Розширення знань про навколишню дійсність, що сприяють поліпшенню соціальних навичок.
2. Формування розгорнутого монологічного та діалогічного мовлення, розвиток уміння правильно й послідовно викладати власні думки, дотримуючись правил побудови повідомлення.
3. Формування понятійного апарату та розвиток основних розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.
4. Формування граматичних систем мовлення, розширення словникового запасу (знайомство з визначеннями, синонімами, антонімами).
3. Розвиток довільності психічної діяльності
1. Формування уміння працювати за зразком та відповідно до інструкції педагога.
2. Розвиток довільної регуляції поведінки і природної рухової активності у навчальних ситуаціях та в позаурочній взаємодії з однолітками й дорослими.
3. Формування довільності як компоненту мовленнєвої діяльності, оволодіння планувальною функцією мовлення (відповіді на запитання у точній відповідності до завдання, вміння висловлювати власні думки, вміння розгорнуто розповідати про послідовність виконання навчальної роботи).
4. Розвиток та вдосконалення навичок самостійної навчальної діяльності.
5. Розвиток уміння планувати майбутню роботу, визначати шляхи та засоби досягнення навчальних цілей.
6. Формування вміння здійснювати контроль за власною діяльністю, оволодіння контрольно-оцінними діями.
7.Розвиток уміння підпорядковувати свою діяльність часу, що відведений на виконання завдання.
4. Розвиток просторових уявлень
1. Формування вміння розрізняти геометричні форми.
2. Засвоєння учнями поняття "величина".
3. Засвоєння таких характеристик простору, як відстань та напрямок, правильне використання понять, що позначають ці характеристики.
4. Ознайомлення з правилами просторової організації робочого (навчального) матеріалу.
5. Розвиток просторової орієнтації в зошиті та приміщенні.
6. Формування вміння орієнтуватися в просторі за допомогою простої схеми, а також створювати її самостійно.
7. Вдосконалення координації рухів у просторі.
8. Навчання практичного оперування об'єктами (вимірювання, графічні побудови тощо), розвиток окоміра.
9. Формування вміння маніпулювати образами, роблячи різні мисленнєві перетворення: обертання, розчленування на частини та поєднання їх у ціле, перегрупування вихідних елементів тощо, розвиток здатності дитини працювати усно.
Програму корекційно-розвивальних занять розраховано на 50 годин, по 2 години на тиждень. Тривалість кожного заняття 40-45 хвилин.
Оптимальною формою роботи є ігрове заняття в малій групі дітей (5-7 учнів).
При плануванні і проведенні занять із дітьми молодшого шкільного віку, які мають труднощі в адаптації, слід враховувати деякі принципи організації корекційно-розвивального процесу:
1. Ускладнення поставлених завдань: від спільного виконання завдання з докладним інструктажем до творчих, самостійних робіт (учням пропонують працювати самостійно або придумати подібне завдання).
2. Проведення занять із використанням матеріалу, близького до навчальної програми. Це забезпечує їх вищу ефективність, оскільки дає можливість здійснювати трансляцію вмінь та навичок, отриманих на корекційних заняттях на уроці.
3. Використання ігрових методів і прийомів роботи, що містять елемент змагання. Для цих дітей ігровий мотив найчастіше є провідним, а рівень навчальної та шкільноїмотивації достатньо низький. Крім цього, постійні невдачі у школі сприяють формуванню або заниженої самооцінки, або, навпаки, неадекватно завищеної (як захисний механізм). Дітям із низькою самооцінкою ігровий характер занять допомагає позбавитися страху щодо можливих невдач, а групові завдання та вправи з елементом змагання дають змогу учням із
Loading...

 
 

Цікаве