WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічні чинники соціальної адаптації молодших школярів - Дипломна робота

Психолого-педагогічні чинники соціальної адаптації молодших школярів - Дипломна робота

рівні соціальної адаптації. Група дітей з низьким рівнем соціальної адаптації, яка становить 13,3% учнів, це діти з певними істотними труднощами у соціальній адаптації. Діти, які успішно адаптувались до умов нового соціального середовища з високим рівнем становлять 19,9% і середній рівень соціальної адаптації 66,8%.
Особливого значення у соціальній адаптації набуває взаємовідносини з однокласниками. У групі дітей з високим рівнем проблеми такого типу не виявлені, з середнім рівнем соціальної адаптації 23% і з низьким 77%.
Такий результат ми пояснюємо зміною соціального середовища. Новизною соціальної ситуації. По аналізу методик "Мій клас", "Що мені подобається в школі", "Лісова школа" ми побачили, що зміна соціальної ролі дитини поява нових обов'язків позначається на стосунках з однолітками і вчителями.
Спочатку вони захоплені тільки навчанням, мало вступають в контакт з однолітками і вчителями. Стосунки молодших школярів з однолітками регламентовані, переважно нормами "дорослої" моралі, тобто успішністю у навчанні виконанням норм дорослих. Характерною особистістю взаємин молодших школярів є те, що їхня дружба заснована як правило, на спільності зовнішніх життєвих обставин і випадкових інтересів. Усе це сприймається дитиною як певний переломний момент у житті, який супроводжується ще й перебудовою системи взаємовідносин з дорослими, найавторитетнішої фігурою серед яких стає вчитель. І саме від нього залежить певною мірою соціальний розвиток дитини.
Щоб дослідити соціально-психологічну адаптацію дітей. було проведено методики усного опитування, та тестування. За допомогою методики "Експертна оцінка адаптування дитини до школи" і "Карта адаптації першокласників" було про атестовано вчителів і батьків. Аналіз показав. За оцінками вчителів, адаптація дітей до школи 83%, неповна адаптація 16,6%. З результатів тестування батьків адаптація дітей до школи 77%, неповна адаптація 22,8%.
Отже, батьки бачать більше труднощів в соціально-психологічної адаптації дітей. Цей результат має високу інформативність у плані психокорекційної роботи шкільного психолога для встановлення особистості. Як показало дослідження важливу роль у соціальній адаптації дітей відіграє стиль педагогічного спілкування вчителів. Досліджуючи проблему ми використали методику "Стиль педагогічного керівництва" (за О.Мотковим). Було виявлено, що 81,5% учителів демонструють високий рівень співпраці з дітьми. Своє вміння встановлювати стосунки співпраці на високому рівні оцінок 85% учителів, а здатність до емоційного співпереживання і відкритого спілкування -95%. Це дуже високий показник, які можливо не зовсім відповідають реальності, оскільки одержані нами на основі самооцінки вчителів.
Першокласники спілкуються з вчителем переважно в процесі виконання навчальних завдань або під впливом зовнішніх обставин. Стосунки між дітьми в класі складаються в основному за сприяння вчителя. Учитель завжди виділяє деяких учнів у класі як зразок для інших в навчанні і поведінці, одночасно звертає увагу на хиби в поведінці деяких учнів. Як правило, більшість першокласників відтворює в своєму ставлення до них ставлення вчителя, не досить ще усвідомлюючи критерії з яких він виходить у своїй оцінці тих чи інших учнів. Отже, від стилю взаємин, що складаються між учнем і вчителем залежить активність і самопочуття дитини. Характер спілкування провідної діяльності учіння. А й моральних якостей учня, що складають фундамент особистості. На жаль, у практиці трапляється й такий стиль спілкування, який не лише не сприяє у повній мірі соціальній адаптації, а й навіть утруднює її. За даними дослідження такий стиль роботи класовода становить 20%. Він проявляється в тому, що класовод "диктує" вимоги, не стимулює ініціативу і самостійність дитини, дозволяє собі грубі образливі характеристики дитини, проявляє нетерпимість, підвищує голос на дитину; коли у нього ж любимі та нелюбимі діти.
Н.Шипковенський запропонував класифікацію стилів спілкування вчителя з учнями, що не сприяють адаптації до школи:
" авторитарно-диктаторський (учитель "диктує" вимоги, не стимулює ініціативу і самостійність вихованців);
" зневажливе ставлення до дітей (учням дають грубі, образливі характеристики, вселяється безнадія);
" скандальний (характеризується тим, що вчитель нестриманий, підвищує голос до крику; голосно робить зауваження, рідко хвалить дітей, акцентує увагу на вадах);
" непослідовний (характеризується тим, що у вчителя ставлення до дітей неоднакове: має "мазунчиків" і учнів, яких не любить),
Такі стилі спілкування з дитиною не можуть сформувати у неї не тільки позитивного ставлення до навчання. а й позитивних моральний якостей і позитивної самооцінки.
З перших днів перебування дітей у школі вчитель учить їх бути уважними, спостерігати демонстровані їм об'єкти, запам'ятовувати їх слухати, уявляти, думати, висловлюватися, стежити за вимовою тощо. Тим самим він звертає увагу на різні сторони їх психічної діяльності, допомагає їм усвідомлювати свої психічні процеси, дії, довільно їх скерувати, оволодівати ними, стримуватися, керувати своєю поведінкою, помічати й виправляти свої вади. У молодшому шкільному віці формується все точніші і повніше уявлення про свої фізичні і психологічні якості та якості оточуючих людей, що призводить до оточення і ускладнення Я-образу та образів інших людей. Аналіз методики показав, що учнів з високою самооцінкою 33%, адекватною 54,5%, низькою 5,5%.
77,1 учнів сприймає себе частиною групи, а це означає, що вони соціально зацікавлені.
У молодшому шкільному віці велике значення мають широкі соціальні мотиви - відповідальності, обов'язки тощо. Така соціальна настанова важлива для успішного навчання. Але пізнавальний інтерес до змісту й процесу навчання у більшості дітей навіть наприкінці цього віку залишається на низькому або середньому рівні.
Значне місце в мотивації молодшого школяра займають вузькі особистісні мотиви. Щоб дослідити мотиви школярів нами було проведено методику дослідження мотивації навчання у першокласників, результати показали, що 17,9% дітей мають переважно соціально мотиви, пізнавальні 21%, ігрові 29,3%.
У той же час керуються зовнішніми мотивами 16,2, позиційними 6,6% із мотивом відмітка (діти ходять до школи із-за оцінок) 7,8%. З результатів ми бачимо, що основним джерелом мотивації у молодших школярів є учбова та ігрова діяльність. Менш сформованими є соціальні мотиви.
Аналізуючи результати діагностичних обстежень ми зробили загальний висновок. Що соціальна адаптація молодших школярів є важливою психолого-педагогічною проблемою, на яку слід звернути увагу вчителям, психологам і батькам. За результатами експериментального дослідження мивиявили найбільш типові труднощі, які впливають на соціальну адаптацію молодших школярів:
1. Труднощі дитини у стосунках з вчителем:
- не відчуває емоційну близькість з вчителем;
- боїться вчителя;
- важко вступити в контакт з вчителем.
2. Труднощі дитини у стосунках з
Loading...

 
 

Цікаве