WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психолого-педагогічні чинники соціальної адаптації молодших школярів - Дипломна робота

Психолого-педагогічні чинники соціальної адаптації молодших школярів - Дипломна робота

сім'ях, де батьків від дітей відділяє стіна байдужості. Інша причина шкільної дезадаптації молодших школярів, полягає в тому, що труднощі у навчанні й поведінці усвідомлюються дітьми в основному через ставлення до них учителя, а причини виникнення дезадаптації часто пов'язані зі ставленнями до дитини та її навчання в сім'ї [39]
Картину шкільної дезадаптації можна представити у вигляді таблиці.
Прояви шкільної дезадаптації в молодших школярів.
Форми дезадаптації Причини Корекційні заходи
Непристосованість до предметної сторони навчальної діяльності Недостатній інтелектуальний та психомоторний розвиток дитини, відсутність допомоги та уваги з боку батьків та вчителів Спеціальні бесіди з дитиною, які дають можливість встановити причини порушень навчальних навичок і надати рекомендації батькам
Невміння довільно керувати своєю поведінкою Нерп вильне виховання в сім'ї (відсутність зовнішніх норм, обмежень) Робота із сім'ю, аналіз власної поведінки вчителем із метою запобігти можливій неправильній поведінці
Невміння увійти в темп шкільного життя (чистіше зустрічається в соматично ослаблених дітей, дітей із затримкою розвитку, слабким типом нервової системи Неправильне виховання в сім'ї або ігнорування дорослими індивідуальних особливостей дітей Робота із сім'єю, визначення оптимального режиму навантаження учня
Шкільний невроз або фобія школи" - невміння розв'язати протиріччі між сімейними і шкільними "ми" Дитина не може вийти за межі сім'ї Необхідно залучати шкільного психолога - сімейна терапія або групові заняття для дітей у співвідношенні з груповими заняттями для їхніх батьків
Вирішення проблеми шкільної дезадаптації пов'язане з ранньою діагностикою симптомів і факторів ризику, з розробкою диференційованих програм колекційного навчання, з пошуком ефективних засобів психолого-педагогічної підтримки вчителів та батьків дезадаптованих учнів.
Вимоги до змісту методів психодіагностики повністю визначаються переліком симптомів та факторів, які за ними стоять. Перш за все, це такі поширені та чіткі ознаки, як порушення шкільної успішності та поведінки. Труднощі в навчанні можуть бути пов'язані з недорозвитком пізнавальної діяльності. Для виявлення цього підбирають методики дослідження рівня та структури інтелектуального розвитку. Доцільно використовувати поетапні процедури, починаючи з компактних скринінгових проб, які можна застосовувати для групового обстеження, та закінчуючи "батарею" відповідних методик.
Неуспішність може бути зумовлена й недостатнім рівнем "соціальної зрілості" дитини. У цьому випадку рекомендується визначити ступінь її мотиваційної готовності до систематичного шкільного навчання, виконання норм та регламентацій поведінки.
Відхилення у поведінці можуть мати як первинну обумовленість, пов'язану з особливостями нейродинаміки, так і вторинну, яка відображає неадекватні способи компенсаторного реагування дитини на ті чи інші ускладнення в шкільному житті. Об'єктом уваги мають стати діти не з епізодичними, а зі стійкими та достатньо вираженими розладами у поведінці. Це потребує залучення відповідних методів дослідження. [54, с.8]
Схема виникнення шкільної дезадаптації.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи і методики дослідження.
Сучасна практика має доволі розвинений інструментарій вивчення рівня та особливостей психічного розвитку дитини.
Зусиллями фахівців банк діагностичних методик інтенсивно поповнюється, й відповідно розширюються можливості для більш глибокої та багатогранної психодіагностики. Водночас нині широко використовується тести, що не відповідають науковим вимогам. У цьому розмаїтті матеріалу вибрати методику, адекватну поставлену діагностичному завданню, й коректно застосувати її під час обстеження дитини психологу допомагають професійна відповідальність, фактичні знання та розвинене психодіагностичне мислення.
Не можна залишати поза увагою вплив на якість психодіагностичного обстеження причин, які не залежать від адекватності використовуваного методу. До факторів, які можуть внести похибку у результати вимірювань при обстеженні молодших школярів з використанням переважаючої більшості методів діагностування, належать:
- сором'язливість у ситуації спілкування з незнайомою людиною;
- нестійкість уваги;
- недостатньо енергетичне забезпечення довготривалої роботи, що призводить до втоми і втрати інтересу;
- гостра чутливість до позиції діагноста, його доброзичливості;
- підвищена сугестивність;
- підвищена тривожність (трапляється доволі часто);
- можливі відступи від інструкції з усіма заданими умовами;
- не завжди позитивний досвід спілкування дитини у діагностичній ситуації;
- присутність інших людей;
- непридатне для діагностичної роботи приміщення;
- випадкові перешкоди.
У шкільній психодіагностиці використовується здебільшого такі методи, як спостереження за діяльністю та поведінкою учня, бесіди і завдання, тести, методи математичної статистики. Досвідчені діагности, окрім цього, вдаються до оцінювання конкретних продуктів діяльності дитини (творів, розв'язання лінгвістичних та математичних задач, навчального монологу тощо), а також організують експертне оцінювання дітей учителями та батьками.
Кожен із методів відповідно до притаманної йому специфіки допомагає отримати інформацію, потрібну для цілісної характеристики психічного розвитку дитини.
При цьому результати отримані за допомогою різних методів, дають можливість перевірити і уточнити проміжні висновки. Це істотно підвищує достовірність психологічного висновку.
І ще одним не менш важливим є психологічний супровід як метод роботи шкільного психолога.
Теоретичні наставлення на яких ґрунтується психологічний супровід, відповідають традиціям гуманістичної психології.
Суть їх полягає в безумовному визнанні цінності унікальності особистості кожної людини і права на реалізацію її властивостей і якостей.
Відповідно формується вихідна передумова і мета психологічного супроводу розвитку школяра у процесі його навчання у початковій школі.
Діти мають різні індивідуально-психологічні особливості, інтереси та схильності, різняться типом поведінки і стилем діяльності, рівнем розвитку в цілому, але кожна дитина має право на прояв і повноцінний розвиток свого потенціалу.
Мета психологічного супроводу полягає в тому, щоб допомогти кожному учню соціалізуватися й адаптуватися до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей. По своїй суті вона зорієнтована на виконання завдання Концепції загальної середньої освіти сприяти ставленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації і гуманізації відносин між учнями і педагогами, школою і сім'єю, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого виборуособистого життєвого шляху.
Такий особистісно-орієнтований підхід у принципі можливий, якщо в усіх, хто причетний до виховання дитини, виробиться не тільки
Loading...

 
 

Цікаве